Інвестиційний клімат в Україні, Детальна інформація

Інвестиційний клімат в Україні
Тип документу: Реферат
Сторінок: 41
Предмет: Менеджмент
Автор: фелікс
Розмір: 158.6
Скачувань: 3054
діяльність у якомога більшій кількості країн;

рівень конкуренції;

рівень ставок ввізного мита або транспортних витрат.

Однак за всіх умов вони не інвестуватимуть, якщо не очікуватимуть на прибуток, до того ж порівняно вищий, ніж у іншій країні. Навіщо компанії інвестувати в Україну, якщо вона здатна заробити більше, скажімо, у США, Німеччині або Польщі? Отже, Україна конкурує на ринку інвестицій з іншими світовими країнами. І навіть коли в Україні будуть створені добрі умови для інвестування, вони можуть виявитися не досить сприятливими порівняно з іншими країнами. І цей чинник потрібно брати до уваги.

Компанії, які планують інвестувати в Україну, розуміють, що інвестування — це завжди дуже ризикований бізнес, і тому його слід правильно оцінити. Ризик, з яким стикаються компанії-інвестори, класифікують за трьома групами: комерційний; додатковий (в разі інвестування за кордон); зумовлений особливостями інвестиційного клімату у певній країні (зокрема в Україні).

На ступінь комерційного ризику впливають такі моменти:

попит на продукт;

платоспроможність покупців;

поведінка конкурентів;

можливість вивезення своєї продукції з України в інші держави.

Зазначені проблеми турбують будь-якого інвестора.

Спеціальні, додаткові ризики, що виникають при інвестуванні в іноземну країну, дуже важко оцінити, але їх обов’язково слід враховувати. Йдеться, наприклад, про відмінності менталітету і культури різних країн. Злиття нідерландських і бельгійських банків виявилося неможливим саме через відмінність менталітету і культури голландців та бельгійців, незважаючи на те, що банківські справи обидві країни вели голландською мовою. У більшості випадків мовна проблема є додатковим ускладненням.

Специфічною економічною проблемою інвестування за кордон є ризик, пов’язаний з коливанням курсів валют. Приміром, компанія інвестує в доларах, гульденах або євро, а прибутки з українських інвестицій отримуватиме в гривнях. Але виникає питання: якою буде різниця у курсі гривні до основних валют на той момент, коли інвестор захоче отримати хоча б дивіденди? Заходом певного запобігання ризику коливання курсу валют стало введення євро в 11 країнах Європейського Союзу. Однак в усіх інших країнах цей вид ризику залишається: в одних більший, в інших менший.

Інвестори зважають і на ризик, пов'язаний із інвестиційним кліматом, тобто регулятивною структурою і бізнес-кліматом у країні. В цьому аспекті Україна програє країнам Західної Європи, США, Канаді, меншою мірою країнам Центральної Європи. Саме у цій сфері український уряд і парламент мають поліпшити становище, бо нестабільність правової структури, непередбачуваність податкового тягаря — це чинники високого ризику для інвестора, які не сприяють інвестуванню у вашу країну.

Оже, аналіз факторів, здійснений вище, свідчить, що репутація України як складного місця для ведення як іноземного, так і українського бізнесу підтверджується. Необхідно змінити негативні фактори на позитивні. Для цього потрібні об'єднані зусилля науковців, фахівців та працівників усіх ієрархічних рівнів управління.

2.Аналіз сучасного інвестиційного клімату в Україні

2.1.Динаміка інвестиційної діяльності в Україні

в роки незалежності

Підвищення конкурентоспроможності української економіки, якісне оновлення її виробничо-технологічного комплексу і на цій основі інтеграція у світовий простір на умовах партнерства неможливі без глибокої структурної перебудови. Вона вимагає збільшення обсягу інвестицій, консолідації всіх джерел інвестування та активізації зусиль інвестора.

Сьогодні інвестиційна діяльність держави та інших учасників інвестиційного процесу не відповідає цим вимогам. Незважаючи на появу, після семирічного спаду обсягів інвестицій, перших позитивних зрушень до їх зростання у 1998 р., це зовсім не ті обсяги і не той рівень інвестиційної діяльності, які могли б стати базою економічного відновлення.

Поставлені завдання висувають набагато серйозніші вимоги до інвестиційної політики щодо її координованості з іншими складовими економічної політики, гнучкості і дієвості важелів регулювання, орієнтації на довгострокові чинники та цілі, системи гарантій і відповідальності.

Стратегія інвестиційної діяльності в умовах перехідного періоду розпочала формуватися з перших років розбудови економіки незалежної української держави і включала серед інших завдань формування законодавчої бази і адекватних ринковим умовам інвестиційного механізму та інвестиційної інфраструктури.

Цей процес не був послідовним. Пошук моделі розвитку економіки молодої незалежної держави здійснювався шляхом проб та помилок, з урахуванням набутого власного досвіду та досвіду інших країн з перехідною економікою. У різні періоди розбудови економіки незалежної України формувалися й різні підходи до формування інвестиційного механізму і ці довгі пошуки визначили сучасний стан інвестиційної діяльності.

Запровадження моделі «шокової терапії без терапії» у перші роки незалежності в умовах монополізму виробників і відсутності підвалин для дії ринкових механізмів призвело до глибокої економічної кризи, яка поглинула майже всі ресурси виживання підприємств та населення і навіть змістила на задній план інституційні реформи та структурну перебудову. Багато часу було витрачено на досягнення макроекономічної та фінансової стабілізації. Розпочалися негативні структурні зрушення в економіці.

Інвестиційна політика, що проводилася протягом перших років незалежності, знаходилася під впливом курсу на прискорену лібералізацію. Прийняті у 1991—1992 рр. закони України «Про інвестиційну діяльність», «Про підприємства в Україні», «Про власність», «Про підприємництво», «Про бюджетну систему України», «Про оподаткування доходів підприємств і організацій», «Про банки і банківську діяльність», «Про цінні папери і фондову біржу» передбачали зміни в інвестиційному механізмі у напрямі його децентралізації та збільшення ролі підприємств і нових ринкових структур,

Аналіз змісту цих законодавчих актів та наслідків їх дії у виробничій та інвестиційній сферах протягом 1993—1996 рр. свідчить про недостатнє врахування особливостей перших років трансформації економіки, неузгодженість низки їх положень, які негативно вплинули на результати інвестиційної діяльності.

Так, передчасне згортання ролі держави у мобілізації фінансових інвестиційних ресурсів, надання повної самостійності підприємствам та покладання на дію ринкових механізмів в умовах високої інфляції та кризи виробництва призвели до інвестиційної кризи, наслідки якої ще досі не вдається подолати.

Для консолідації капіталів у країні та відпрацювання нових інвестиційних механізмів потрібен був час, проте в умовах високої інфляції та неврегульованості правового поля мотивація для інвестування була практично відсутньою.

Головним наслідком інфляції 1992—1993 рр. стало згортання економічної діяльності, розрахованої на довгостроковий ефект та створення реального продукту, переорієнтація на швидкоокупні посередницькі операції. Лібералізація взаємовідносин між державою та підприємствами з прийняттям у 1992 р. Закону України «Про підприємства в Україні» сприяла послабленню фінансової дисципліни, скороченню легальної економічної діяльності.

Відновлення адміністративних методів управління і блокування реформ з вересня 1993 р. посилило тенденції переміщення економічних операцій з легальної сфери до тіньової. Закономірним результатом цих процесів стало катастрофічне скорочення джерел фінансування капітальних вкладень: і державних, і коштів підприємств.

The online video editor trusted by teams to make professional video in minutes