/  
 ДОКУМЕНТІВ 
20298
    КАТЕГОРІЙ 
30
Про проект  Рекламодавцям  Зворотній зв`язок  Контакт 

Інвестиційний клімат в Україні, Детальна інформація

Тема: Інвестиційний клімат в Україні
Тип документу: Реферат
Предмет: Менеджмент
Автор: фелікс
Розмір: 0
Скачувань: 2786
Скачати "Реферат на тему Інвестиційний клімат в Україні"
Сторінки 1   2   3   4   5   6   7   8   9  
Продовжуючи дотувати збиткові підприємства та виконувати свої зобов'язання щодо соціального захисту населення в умовах інфляції та обвального падіння виробництва, держава значно скоротила обсяги інвестиційних програм. З 1991 до 1996 рр. бюджетні інвестиції скоротилися у 7 разів при загальному скороченні внутрішніх інвестицій у 4 раза.

Таблиця 1

Структура інвестицій за джерелами фінансування

(у порівняних цінах 1996 р.)

Показник 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998

Загальний обсяг внутрішніх ін вестицій, млн грн 51439 32448 29075 22521 16097 12557 11449 12151

з них:









кошти державного бюджету млн грн 13580 9446 6426 5224 3526 1907 967 1011

у % до загального обсягу 26,4 29,1 22,1 23,2 21,9 15,2 8,4 8,3

власні кошти підприємств,

організацій та інші джерела фінансування

млн грн 37859 23002 22649 17297 12571 10650 10516 11140

у % до загального обсягу 73,6 70,9 77,9 76,8 78,1 84,8 91,6 91,7



Основним джерелом внутрішніх інвестицій сьогодні, як і в минулі роки, залишаються власні кошти підприємств (прибуток та амортизаційні вкладення), на які припадає понад три четвертих загального обсягу інвестицій. Але їх обсяги зменшилися за 1991—1995 рр. у 3 рази і в подальшому відновити цей процес не вдалося [87].

Упродовж перших років становлення економіки незалежної держави прискорена лібералізація економічних відносин спричинила скорочення власних коштів підприємств не тільки внаслідок знецінення їх через інфляцію, але й завдяки перетоку національного капіталу з виробничої сфери у сфери швидкого обігу. Підприємства не мали можливості накопичити необхідні для довгострокових проектів інвестиційні ресурси, а в умовах значної інфляції та невизначеності відносин власності і не мали бажання вкладати кошти у нове будівництво. Споживацькі настрої переважали. Лібералізація валютного курсу українського карбованця восени 1993 р. в умовах постійних інфляційних очікувань сприяла відтоку українських капіталів за кордон, внаслідок чого Україна позбулася значного джерела інвестиційних ресурсів.

Згодом посилилася дія додаткових чинників скорочення прибутку і його інвестиційної складової — падіння виробництва та його масова збитковість (частка збиткових підприємств у промисловості зросла з 83% їх загальної кількості у 1993 р. до 53% у 1998 р.), неефективна система оподаткування, платіжна криза, незавершеність реформування власності, а відтак і пасивність підприємців щодо легального розвитку їх бізнесу [87].

Неплатежі практично зупинили процес інвестування, проблематичним стало не тільки розширене, а й просте відтворення. У структурі пасивів бухгалтерських балансів підприємств практично всіх галузей економіки сумарні кошти амортизаційного фонду, фінансування капітальних вкладень та довгострокових кредитів менші, ніж частка кредиторської заборгованості: у будівництві у 2,5 раза, промисловості та сільському господарстві у б разів, житлово-комунальному господарстві у 37 разів.

Суттєвим упущенням перших років становлення української економіки в умовах незалежності було фактичне руйнування амортизації. Амортизаційні відрахування, на відміну від прибутку, є в усіх підприємствах, включаючи й збиткові. Вони можуть бути стабільною базою фінансової самостійності підприємств у відтворенні основних фондів.

Унаслідок несвоєчасної та часткової індексації основних фондів протягом 1992—1993 рр. і непроведення її у 1994 р. амортизаційні відрахування скоротилися до мізерної величини, перехід до нової системи амортизації та значно вищих її норм гальмувався до 1997 р. У результаті цього загальмувалося, а в подальшому фактично припинилося оновлення основних фондів, збільшилася частка фондів з перевищенням нормативних строків служби.

Надана підприємствам з 1990 р. самостійність у використанні амортизаційних відрахувань, відсутність належного контролю з боку держави за їх цільовим використанням призвели до ситуації, коли з джерела фінансування капітальних вкладень вони стали джерелом поповнення обігових коштів. Це також сприяло переважанню споживацьких, сьогоденних інтересів, проїданню основного капіталу майже в усіх суб'єктів господарювання.

У ринковій економіці роль головного механізму мобілізації інвестиційних ресурсів з різних джерел виконують банківська система та фондовий ринок.

На початку 90-х років становлення банківської системи, концентрація її капіталу знаходилися на початковій стадії. Внаслідок низької ліквідності, з одного боку, та економічної і політичної нестабільності, з іншого, вона була здатна обслуговувати тільки посередницьку діяльність, а не довгострокові потреби.

Для існування фондового ринку на той час не було підвалин. Розвиток українського фондового ринку в Україні знаходиться у прямій залежності від динаміки та характеру приватизаційних процесів, які гальмувалися до 1995 р. Прийняття того ж року указів Президента України, спрямованих на прискорення приватизації, стимулювало розгортання масової малої приватизації, метою якої було не залучення капіталів до реформованих підприємств, а виконання соціальних гарантій населенню.

Усе це в 1991—1994 рр., в умовах посилення кризових явищ в економіці та високого рівня інфляції, негативно позначилося на інвестиційній діяльності.

Обсяги внутрішніх інвестицій протягом 1991—1994 рр. скоротилися на 56%, знизились показники введення в дію виробничих потужностей та об'єктів соціальної сфери, зросли обсяги незавершеного будівництва [87].

Сторінки 1   2   3   4   5   6   7   8   9  
Коментарі до даного документу
Додати коментар