Культура та освіта, Детальна інформація

характер; викладали слов'янську та грецьку мови, а також «вільні науки»:

«тривіюм» та «квадривіюм». У 1588 році, після виїзду Арсенія до Москви, разом з

патріярхом Єремією, професором грецькоЗ мови став Кирило Транквілюн-

Ставровецький, видатний богослов (пізніше перейшов на унію); висунувся на

видатне місце Іван Борецький, майбутній митрополит Йов. Студенти виступали з

промовами, деклямаціями, і в 1591 році митрополит Михаїл Рогоза дозволив

старшим учням проповідувати в церквах. Львівська братська школа мала замінити

єзуїтські школи зразковою постановкою справи виховання. Натиск покладено на

церковні науки, крім того школа мала дати звання мов.

Зберігся «Порядок школи», згідно з яким учитель, або «дидаскал» мусів бути

«побожний, скромний, не гнівливий, не срамослов, не чародій, не сміхун, не

байкар, не прихильник єресі а підмога благочестя, що являє собою образ добра в

усьому». Виховувати дітей він повинен так, щоб «не залишився винен ні за одного

Богу Вседержителеві, і потім батькам їх, і йому самому». Для вчителя всі учні мали

бути рівні, діти багатих і «сироти вбогі», і ті, що «по вулиці ходять поживи

просити». Цей уступ свідчить, з якими думками засновували школу львівські

міщани XVI ст., як високо підносили вони савдання вчителя.

Щоб оборонити слов'янську мову від закидів у нездатности п для наукових

викладів, видано три підручники: один — Острозької академії, другий — Лаврентія

Зизанія і третій — Мелетія Смотрицького (р. 1619), якого вживали до XVIII ст. Під

проводом Арсенія укладено підручник грецької мови, яку вивчали дуже добре.

Вивчали також діялектику, реторкку, філософію, твори античних авторів:

Аристотеля, Овідія, Люкіяна та інших. Учні мали деякі знання математики,

астрономії, музики. Мета школи була підготовляти вчителів, священиків.

Школа Львівського Успенського братства служила зразком для ряду інших шкіл у

Галичі, Рогатині, Стрию, Миколаєві, Комарні, Перемишлі, Ярославі, Холмі,

Володаві, Володимирі, Луцьку, Дубні, Пинську, Межибожі.

Найбільшого розвитку досягає шкільництво на переломі XVI та XVII ст. Братські

дидаскали, спудеї (студенти) і бурсаки (учні нижчих кляс) дали нове, національно-

свідоме, виховане не в атмосфері боротьби покоління. Вихованці братських шкіл,