Культура та освіта, Детальна інформація

підпису під назвою «Ектезис». Метою її було довести канонічність Православного

Собору.

Слідом за «Ектезисом» вийшла праця Христофора Філалета (псевдо Криштофа

Мартина Бронського) під назвою: «Апокризис». Надруковано її 1597 року

польською, а 1598 року руською мовою. Трактат цей не лише змістом, але й

розміром — 334 сторінки — бере гору над усіма полемічними творами того часу.

«Був то першорядний полемічний трактат, написаний з великим літературним і

публіцистичним хистом і великим знанням», — характеризує його М.

Грушевський. Історик літератури М. Возняк підкреслював глибину ерудиції

Філалета і вважав, що він «своєю ученістю перейшов Скаргу». У книзі Філалета

відбилася ідеологія право славного шляхетства з погляду шляхетського

парляментаризму, він виступав проти теорії виключної влади єпископів.

Одночасно виступив полеміст не меншого таланту, але іншої іде ології, Іван

Вишенський з Судової Вишні в Галичині.

Іван Вишенський багато років перебував у манастирі на Афоні, звідки писав свої

запальні, блискучі проповіді. На відміну від Філалетового аристократизму був він

демократом і гостро виступав. В цілому твір Погія нижчий, ніж «Апокризис».

Головний аргумент Потія — неправославність автора. Після того він надрукував

відповідь патріярхові Мелегієві, обвинувачуючи його самого в неправославносгі, а

в 1603 році видав «Апологію Фльорентійського Собору».

Не зупиняючись на багатьох працях різних авторів, згадаємо «Пересторогу»,

автором якої вважають члена Львівського братства, Юрія Рогатинця. В ній дано

історію Берестейського Собору й особливо докладно історію протосинкела

Никифора. Вважали, що автором «Перестороги» був учень Львівської школи Іван

Борецький, в майбутньому митрополит, але авторства не устійнено.

Полеміка першого десятиліття після Берестейського Собору мала величезне

значення тому, що вона уточнила характер, глибину розходження між православ'ям

та католицтвом, а також протестантизмом. Хоч більша частина праць залишилася

недрукованою, їх переписували, передавали з рук до рук, читали на великих

зібраннях.