Правнича термінологія у документах міжнародного приватного та митного права, Детальна інформація

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

відділення МІЖНАРОДНЕ ПРАВО

ПРАВНИЧА ТЕРМІНОЛОГІЯ У ДОКУМЕНТАХ МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ТА МИТНОГО ПРАВА

Практична робота

з ділової української мови

студентки I курсу I групи

Мельник Оксани Зіновіївни

Керівник доцент

Ботвина Наталія Володимирівна

Київ – 2000

Лексика (від грец. — словесний, словниковий) — сукупність слів мови, діалекту або відповідної сфери вживання.

У даній роботі я коротко висвітлюю такі поняття, як

– лексика сучасної мови за походженням;

– типи лексичних значень;

– характеристика лексики мови за використанням.

У лексиці української мови за походженням виділяють слова: успадковані з попередніх періодів розвитку цієї мови, власне українські та запозичені з інших мов. Серед успадкованих найдавнішими є слова індоєвропейського походження. Вони поширені у певних фонетичних та словотворчих видозмінах майже в усіх європейських мовах.

Українська лексика — це слова, що витворилися після розпаду східнослов’янської мовної єдності й були засвідчені в історичних пам’ятках, художніх творах. Вони складають основу української лексики і формують національні ознаки мови.

Українська мова запозичувала з інших мов слова та окремі елементи. Запозичення йшли усним та писемним шляхом і в різні історичні періоди. Тому багато запозичень уже втратили ознаки своєї первісної мови й стали цілком українськими словами. Тільки науковий етимологічний (за походженням) аналіз може показати, з якої мови прийшло слово і що воно в тій мові означало.

Потрапляючи в українську мову, іншомовні слова відповідно засвоюються, підпорядковуються її графічній, граматичній та звуковій системам. Вони пристосовуються до українського правопису і передаючись українськими літерами.

З погляду використання українська лексика є розгалуженою системою лексичних шарів, кожен з яких об’єднує в собі слова певної сфери використання або призначення у процесі мовного спілкування.

Основу лексичного складу мови становить загальновживана стилістично нейтральна лексика, що вживається в різних жанрах усіх стилів і є стилістичним фоном для інших шарів лексики, яким притаманне певне стилістичне забарвлення. Деякі групи слів можна назвати лексикою вузького стилістичного призначення. Вони характерні для одного стилю або кількох. До стилістично забарвленої лексики можна віднести науково-термінологічну, офіційно-ділову, професійно-виробничу, емоційно-експресивну.

Офіційно-ділова лексика використовується у публіцистичному та офіційно-діловому стилях, у їхніх підстилях: інформаційному, дипломатичному, законодавчому, адміністративно –канцелярському. Вона по суті також є термінологічною, бо однозначна, позбавлена емоційно-експресивного забарвлення, має чітко визначену сферу використання, а часто — позицію й місце в тексті.

Для культури мовлення важливо те, щоб з усієї маси запозичених слів вибрати найнеобхідніше, найвагоміше, найвідповідніше до контексту слово. Інакше немає потреби вдаватися до іншомовних слів там, де без них можна обійтися. Адже засилля іншомовних одиниць у тексті свідчить і про те, що людина або не знає мову, або ставиться до неї байдуже чи недбало.

МІЖНАРОДНИЙ ПАКТ

Про громадянські та політичні права

ФАКУЛЬТАТИВНИЙ ПРОТОКОЛ

До Міжнародного пакту

Про громадянські та політичні права

Преамбула: