Сексуальна революція, Детальна інформація

Ще складніше було з формуванням нової сім(ї і сексуальною етикою. Понад третину сторіччя тому видатний соціолог і теоретик соціалізму Фрідріх Енгельс писав про їх майбутнє:

«...Те, що ми здатні зараз уявити про форми відносин між статями після майбутнього знищення капіталістичного виробництва, має переважно негативний характер, обмежується в більшості випадків тим, що буде скасовано. Але що приде натомість?Це визначиться коли виросте нове покоління: покоління чоловіків, яким ніколи в житті не доведеться купувати жінку ..., і покоління жінок, яким ніколи не доведеться ні віддаватися чоловіку з яких-небуть інших мотивів, крім справжнього кохання, ні відмовлятися від близості з коханим чоловіком через опасіння економічних наслідків. Коли такі люди з(являться, ... вони будуть знати самі, що їм робити...» (10. С.85)

Але якщо в свій час Енгельс міг дозволити собі, ведучі мову про майбутнє суспільство, конкретних можливостей появи якого ще не було, розглядаючи перспективи сімейних і сексуальних відносин у ньому, обмежитися коротким загальним зауваженням в смислі «там видно буде», то напередодні появи такого суспільства треба було зробити щось більш конкретне і змістовне. Але ж не зробили. Невже збиралися чекати, як це запропонував у романтичному запалі Енгельс, поки виростуть нові покоління чоловіків і жінок, які у всьому розберуться?

Але коли б то було і хто, до речі, мав те покоління виховати? Може такі люди з «високою» революційною свідомістю , як червоний козак з Кубані Микита Балмашев – персонаж оповідання «Сіль» із збірки «Конармія» Ісака Бабеля, який у листі в газету скаржився на «…несвідомість жінок, які нам шкідливі..» і розповів про випадок з конкретною жінкою, що їй його взвод дозволив сісти в їх вагон на станції Фастів і, зглянувшись на те, що в неї на руках був згортоток з немовлям, не гвалтував її всю ніч, як двох інших напросившихся до них жінок, при яких дітей не було. Коли ж з(ясувалося, що в згортку у жінки не дитина, а сіль, революційний козак Балмашев суворо присоромив несвідому, викинув її на ходу з вагону і, побачивши , що вона не вбилася, - пристрелив з гвинтівки. (11. С.86-89)

На ділі вийшло так, що в згаданих сферах почала панувати цілковита анархія. На тлі якої навіть пресловутий декрет про націоналізацію жінок однієї місцевої Ради мав шанс бути сприйнятим як спроба організації абсолютно дезорганізованої сфери суспільного життя.

Скасування старих законів і норм, що діяли в цій сфері, і відсутність реалізму у пропозиціях комуністичних ідеологів по її перетворенню, чимало людей сприйняли як вказівку відмовитися від серйозних відносин між статями і зосередитися лише на пошуку сексуальних задоволень.

Проте, надводна частина змін виглядала хоча і не звично, але не страшно.

Так, певного поширення набув рух за визнання моральним і природним наготи людського тіла.8 Проте інтілігенція бавилася цим ще до революції. Так численні представники богеми “серебряного века” гостюючи у відомого поета і художника Максиміліана Волошина9 на його дачі у кримському Коктебелі засмагали під сонцем і плавали в морі не будучи обтяжені одягом. Цього віяння не чуждий був навіть цар Микола ІІ.

А вже у 1917 році намагався набути популярності рух, прибічники якого, бажаючи показати своє ставлення до існувавших на той час етичних норм, почали ігнорувати не тільки їх, але й клімат і обрали костюми Адама і Єви для вулиці. Проте, виявилося, що з кліматом боротися важче, ніж з етичними нормами і повна нагота зрештою залишилася лише на пляжі. (Поет Назим Хікмет, який прибув у 20-ті роки у СРСР з Турції, де лідер цієї країни Мустафа Кемаль (Ататюрк) тільки но зумів примусити жінок зняти з обличчя паранджу, був шокований побачивши голих жінок на батумському пляжі.)

Нові естетичні і етичні норми в танцювальному мистецтві пропагувала в Країні Рад відома американська танцівниця Айседора Дункан, що жила тут з 1921 по 1924 рік. Босі ноги, тіло, ледь прикрите чимось на зразок давньогрецької туніки, еротичні танці талановитої, все ще сексапільної (sex + appeal – англ.- секс + заклик; сексуальна звабливість), хоча вже старіючої танцівниці справляли велике враження на глядачів. Дункан навіть займалася викладанням свого мистецтва в СРСР. (Де, як відомо, вийшла заміж за Сергія Єсєніна.)

Голоногі і голорукі паради фізкультурників, одягнених так легко, як не всі за кордоном дозволяли собі одягатися і на пляжі, визивали здивування у іноземців.

Перелік подібних явищ можна продовжити. Проте, і того що наведено вище, достатньо щоб обмалювати найбільш видимі переміни. А що ж неможна було розгледіти відразу?

Дошлюбні і позашлюбні сексуальні зв(язки мала більшість людей. Причому, не тільки чоловіків, але й жінок. Вік початку сексуального жіття знижувався. Тільки 49% жінок назвали причиною початку статевого життя кохання, а 30 – захоплення, а ще 20 – цікавість. 54 % чоловіків назвали такою причиною статеву потребу, 28 – захоплення, 18 – цікавість. (12.) Статистику шлюбів і розлучень не варто навіть аналізувати (через необов(язковість реєстрації співжиття як шлюбу, дуже просту і легку реєстрацію шлюбу (як співали у радянській опереті: «…Заплатил три рубля гербового – и семейная пара готова…»), що призводило до того, що дехто брав шлюб по кілька разів на рік, і не менш просту і легку реєстрацію розлучення). Проте, і без неї зрозуміло, що стабільне співжиття чоловіка і жінки зустрічалося досить рідко.

Йшли активні пошуки нових форм співжиття. Одною з таких форм були сімейні комуни. Хоча абсолютно новою її, звичайно, не назвеш. Наприклад сімейна комуна «Онеїда», де всі чоловіки вважалися одруженими з усіма жінками і існувало спільне батьківство, виникла у США у середині ХІХ-го століття і виросла до трьохсот членів. (13. Стор.202) Проте «Онеїда» і деякі подібні їй комуни були створені на релігійному грунті. В СРСР грунтом для них став офіційно насаджуємий «радянський колективізм».

Інший варіант організації співжиття – фактичний шлюб «на трьох»10. Хоча, звичайно, новими у ньому були, хіба що, більші ніж раніше поширеність і відкритість.

В.І.Ленін, стурбований процесами, що відбувалися у відносинах між статями і пропагандою «свободного кохання» в тому його розумінні, яке означає свободу від серйозних відносин і взаємної відповідальності, проти якого він протестував ще до Жовтневої революції у листах до своєї неофіційної дружини – відомої революціонерки Інеси Арманд (14. С.137-138, 139-141), повернувся до цих питань у розмові з Кларою Цеткін: «Мені … це не імпонує. /…/…Мені так зване «нове статеве життя» молоді – а часто і дорослих – досить часто здається … різновидом доброго буржуазного будинку розпусти. Все це не має нічого спільного із свободою кохання, як ми, комуністи, її розуміємо. Ви, звичайно, знаєте знамениту теорію про те, що начебто у комуністичному суспільстві задовольнити статеві потяги і любовну потребу так же просто і легко, як випити склянку води. Від цієї теорії «склянки води» наша молодь збожеволіла, прямо збожеволіла.» (Виділено нами. Авт.) (7. С.435)

З тієї ж розмови (Леніна з Цеткін) слідує, що попри всі заклики зосередитися на справі революції маси постійно переймалися проблемами міжстатевих відносин і сексуального життя. Ленін дуже різко і категорично виступає проти цього, покладаючи провину за ситуацію, що склалася, і на комуністів, які-де не вірно розуміють на чому зараз треба зосередитися, і, навіть, на теорію Фройда – «модну причуду». Особливо шкідливим «розгляд питань статі», на його думку, є для юнацького руху: «Воно дуже легко може сприяти надмірному збудженню і підогріванню статевого життя у окремих осіб і призвести до марнування здоров(я і сили юності». «…Навряд чи добре те, що в ці роки питання статі … стають центральними у психіці молоді.» «…Надлишок статєвого життя не приносить з собою життєрадісності і бадьорості, а навпаки, зменьшує їх. Під час революції це погано, дуже погано.» Останнього Ленін дуже боїться. Бо визнає: «…В… епоху, коли руйнуються могутні держави, коли руйнуються старі відносини панування, коли починає гинути цілий суспільний світ, …відчуття окремої людини швидко видозмінюються. Підстьобуюча жадоба різноманітності в насолодах легко набуває нестримної сили. Форма шлюбу і спілкування статей у буржуазному смислі вже не дає задоволення. У галузі шлюбу і статевих відносин насувається революція, що співзвучна пролетарській революції. Зрозуміло, поставлене цим на порядок денний надзвичайно заплутане сплетіння питань глибоко займає як жінок, так і молодь. І ті і інші особливо страждають від сучасних проблем в галузі статевих відносин. Молодь востає проти цього з присутньою її віку бурхливістю.» (Виділено нами. Авт.) (7. С.434, 435, 437)

Таким чином, вождь революції добре бачить, що питання міжстатевих відносин і сексуальності в той період більше хвилювали людей, ніж закріплення перемоги пролетарської революції і розгортання революції світової, які більше за все хвилювали його і інших фанатично налаштованих більшовиків. Але він тільки умовляє маси відмовитися від надмірності у статевому житті (не уточнюючи його норму, що робить безсмисленою розмову про надмірності), які, начебто, погано впливають на їх здоров(я (!) і шкодять справі революції. (Навіщо ж було лаяти теорію Фройда в цілому, коли сам визнаєш існування сублімації сексуальної енергії і бажаєшь, щоб по можливості більше її сублімувалося у енергію революційну?!) І, по суті, не наводить переконливих для мас аргументів, на користь того, чому вони повинні переключитися на останню (та ще на спорт, фізкультуру, екскурсії, які він, у відповідності із своїм переконанням про шкідливість сексу, пропонує як альтернативу цьому заняттю).

У 1923 році свою точку зору на розвиток міжстатевих відносин, сексуальної поведінки і моралі оприлюднила Олександра Коллонтай. Революціонерка, що була членом першого більшовистського уряду, але на той час вже не займала високих посад, бо була у певній опозиції до влади, надрукувала у журналі “Молода гвардія” статтю під символічною назвою – “Дорогу крилатому Еросу!”. (Ерос, Ерот – бог кохання в грецькій міфології)

На той час Громадянська війна вже закінчилася. Радянська влада існувала вже майже шість років. Вже був створений Радянській Союз. Завдяки НЕПу з(явилися ознаки економічної і політичної стабілізації. В цих умовах з(явилася можливість аналізу попереднього стану процесів у досліджуваній сфері, сучасного їх стану і спроба обгрунтування подальшого їх розвитку.

Коллонтай пише: “У роки загостреної громадянської війни і боротьби з розрухою ... у панівному становищі на час опинився нескладний натуральний голос природи – біологічний інстинкт ..., потяг двох статевих особєй. Чоловік і жінка – легко, набагато легше ніж раніше, простіше ніж раніше сходилися і розходилися. Сходилися без великих душевних емоцій і розходилися без сліз і болю... . Проституція, правда, зникала, проте явно збільшувалося вільне, без спільних забов(язань, спілкування статей, у якому рушієм був оголений, не прикрашений любовними переживаннями інстинкт... . Факт цей лякав декого. Але насправді у ті роки взаємовідносини статєй і не могли складатися по іншому ... . Класу борців у момент, коли над трудовим людством незмовкав закличний дзвін революції, неможна було потрапити під владу крилатого Еросу... .

Проте зараз картина змінюється. Жінка і чоловік зараз не тільки ... зав(язують швидкоминучій зв(язок для вгамування статевого інстинкту, ... , але й починають знову переживати “любовні романи”, пізнаючи всі муки кохання, всю окриленість щастя і взаємного кохання.” (15.)

Навряд чи можна погодитися з Олександрою Михайлівною у тому, що причиною сексуальних легковажності і безладдя періоду революції і війни були тільки самі ці революція і війна. Вона не згадує, що ще більший внесок у ситуацію, зробила руйнація традиційних сім(ї і шлюбу, сексуальної моралі. Не згадує, швидше за все, через те, що та руйнація була наслідком цілеспрямованих дій сил, до яких належала і вона сама. І які не зуміли своєчасно запропонувати щось краще на заміну того поганого, що зруйнували.

На відміну від складних умов існування мас у період революції і війни, дія фактору відсутності нової позитивної сексуальної моралі з часом не минула.11

Не можна не погодитися з О.Коллонтай у тому, що “Крилатий Ерос”, або, по іншому, - глибокі почуття, що базуються на статевому коханні, запропоновані нею молоді у якості основи нової сексуальної моралі, дійсно мають величезну суспільну цінність і підстави претендувати на чільне місце в моралі.

Проте як можна досягти швидкого засвоєння десятками мільонів людей вмінь тонких відчуттів кохання, якщо попереднє життя виховувало в них зовсім в іншому дусі? (Не даремно ж Енгельс вказав, що нова мораль буде доступна новим поколінням чоловіків і жінок, що не купували і не продавали тіло для сексуального задоволення.)

На допомогу прийшов психотерапевт. Лікар і, донедавна, психоаналітик (психоаналіз - метод пихологічної корекції на базі аналізу підсвідомого, створений З.Фройдом), що був у захваті від революції, - Арон Борисович Залкінд вмів впливати на душевний стан і поведінку окремих людей. Мабуть тому він взявся спробувати відкоригувати їх на рівні усього суспільства.

Залкінд розумів, що коханню за допомогою навіювання навчити не можна. Але можна спробувати навчити тому, чого теж так не вистачало - декільком простим правилам-нормам поведінки мас періоду революційних змін у сексуальній сфері. (А ці правила, можливо, примусять “пацієнтів” шукати і кохання.) Він використав добре відому в іудаїзмі і християнстві форму подачі правил, яка не стимулює до аналізу їх обгрунтованості, а лише передбачає обов(язковість слідування їм – форму заповідей.

У 1924 році були оприлюднені “Дванадцять статевих заповідей революційного пролетаріату” А.Б.Залкінда. У цих (“Аронових”) заповідях послідовно проводиться близька революційному неофіту (neophytes – (грецьк.) – новозвернений; той, хто пристав до якогось вчення) ідея підпорядкованості статевого потягу і кохання революційній доцільності. Ось їх скорочений виклад:

Перша і друга заповіді застерігають від раннього початку статевого життя і вимагають від утримання від нього до шлюбу, який треба відкласти до досягнення стану “...повної соціальної і біологічної зрілості (тобто 20-25 років)”.