Сексуальна революція, Детальна інформація

Тоталітарне суспільство, що в 30-ті завершувало своє формування, не могло терпіти, що б хоч

у якійсь сфері життя людина мала свободу, бо це створювало загрозу втрати повного контролю над ним. Вільна, неконтрольована державою реалізація сексуальності індивіда є одним з факторів, що могли формувати його внутрішню свободу, а тому такого не можна було допустити. Відновилося ставлення до сексуальності в найгірших традиціях християнства.

Були припинені дослідження сексуальних проблем. (У тому числі – медико-біологічних.)

Припинили видавати праці Фройда і почали вилучати вже видані з бібліотек. Вилучили будь які натяки на секс в усіх галузях мистецтва. Заборонили аборти. (Ця заборона була скасована тільки після смерті Сталіна.) Була введена обов(язкова реєстрація шлюбів, що супроводжувалася певними утисками щодо тих, хто не реєстрував своє співжиття. Суттєво ускладнили розлучення. СРСР майже одночасно з гітлерівською Німеччиною вийшов з так званої Ліги сексуальних реформ, основним напрямом діяльності якої було досягнення терпимості до людей, з нетрадиційними сексуальними уподобаннями. Чоловічий гомосексуалізм знову почав переслідуватися, як карний злочин. (Про існування гомосексуалізму жіночого, наші, не дуже освідчені, лідери-чоловіки може й не знали.)

У 1935 році “високоморальний” СРСР приєднався до прийнятої у Женеві у 1923 році конвенції про виготовлення, розповсюдження і збут “порнографічних предметів”, у відповідності з якою невдовзі прийняв і карний закон про це. (При тому – більшість інших міжнародних конвенцій СРСР ігнорував.)

Так закінчилася перша сексуальна революція ХХ-го сторіччя.

Проте, в це же час на Заході відбувалися процеси, що згодом призвели до іншої сексуальної революції.

Так, призов до армії десятків мільонів чоловіків у період Першої світової війни вимагав, щоб їх місця на заводах і у конторах зайняли жінки. І капітал (без усякого альтруїзму, з позицій власної вигоди) створював умови для цього, хоча, іноді, зробити це було досить складно. Одночасно із створенням в суспільстві відносно ще невеликого прошарку економічно активних жінок, а особливо – після його створення, йшли процеси урівняння основних громадянських прав статей. (Не піти на це, означало створити чисельну опозицію і небезпечну соціальну напругу.)

Після війни вже не було можливості повернути всіх жінок виключно до колисок і кастрюль. І вони цього вже не бажали, і капітал ще мав потребу у частині з них, як робочій силі, і у всіх – як у платоспроможних споживачах. Економічна концепція Джона Мейнарда Кейнса, що в 20-і роки вказала капіталізму шляхи самозбереження і розвитку, вимагала збільшення економічно активного населення. Цього можна було досягти двома шляхами – народжуючи більше нових людей, чи роблячи економічно активною пасивну раніше частину населення. Другий шлях був більш швидкий і простий. Тому він використовувався актиніше.

Дуже сприяли залученню жінок до економічної активності, а разом з нею – до інших форм суспільної активності – Друга світова війна і період ліквідації її наслідків.

За порівняно дуже короткий історичний період – усього тридцять – сорок років, суспільне положення жінки змінилося більш суттєво, ніж за багато попередніх сторіч. Зокрема, у розвинених країнах жінки нарешті були повністю рівноправні з чоловіками. (Звичайно, природня функція жіночої статі вимагає надання їй і деяких прав, якіх не має у чоловіків, бо вони їм не потрібні. Наприклад, право переривання вагітності.)

Ці зміни більш-менш адекватно відображувалися у суспільній свідомості.

Останньому сприяло те, що релігія, що формально залишалася основою суспільної ідеології, в реальності вже мала значно меньші вагу і вплив, ніж коли небудь раніше.

Названим змінам сприяв розвиток науки і досить високі можливості поширення наукових знань. Зокрема, знань про важливе суспільне значення людської сексуальності, про фізіологію сексуальності та біолого-психологічні основи сексуальної поведінки, контрацепцію.

На останні (на знання про контрацепцію) був особливо високий попит. Ще Перша світова війна, що призвела до порушення існуючої організації сексуального життя і встановленню в цій сфері більш високого (хоча – не завжди бажаного), рівня свободи і, одночасно, позбавила багатьох жінок можливості дітонародження, стимулювала розвиток потреби знань про протизаплідні засоби і, зрозуміло, вимогу наявності таких засобів. Відома англійська письменниця Барбара Картленд свідчить: “Реальна емансіпація жінок почалася ... коли за допомогою контрацепції їм вдалося раціоналізувати своє сексуальне життя. /.../ Перша світова війна рішуче і остаточно зломала бар(єри, що не дозволяли жінкам жити любовним життям по власному бажанню. /.../ Кохання вже не прикидалося чимось відокремленим від сексу. Секс тепер вийшов на перше місце...”. (19. С.208-209)

У середені 40-х років Вільгельм Райх так оцінив дві світові тенденції розвитку процесів змін статевих відносин: “Сьогодні, ... , Радянська Росія, що є результатом пролетарської революції, реакціонна у сексуально-політичному відношенні..., тоді як Сполучені Штати Америки, що народилися в ході революції буржуазної, можна охарактерізувати як країну, по меньшій мірі прогресивну у цьому відношенні”. (18. С.11)

І дійсно, лібералізм, іманентний демократичному суспільству, дозволяв, наприклад, робити (попри негативне у деяких випадках ставлення до цього якоїсь його частини) наукові дослідження у галузі сексуальності. Так, у 40-і – початок 50-х років своє видатне дослідження сексуальної поведінки провів вже згаданий у попередніх розділах Елфрід Кінзі.

Правда, як відомо, у 50-ті роки в США розгорнулася активна боротьба за те, щоб приховати від громадськості результати цих досліджень, оскільки вони, показуючи дійсний стан справ, руйнують міфи, на яких базувалася офіційна мораль, а також за те, щоб взагалі унеможливити подібні дослідження. Несправедлива критика і переслідування так вплинули на самого професора Кінзі, що призвели до його передчасної смерті.

Проте, вона стала єдиним негативним наслідком цієї спроби примусити науку працювати на справу збереження уявних моральних цінностей. Переслідування були припинені. У США був створений Інститут сексологічних досліджень, названий ім(ям Кінзі, який і зараз є одним з найавторитетніших центрів таких досліджень.



Наприкінці 50-х - 60-ті роки двадцятого століття, внаслідок одночасного впливу багатьох різнопланових факторів у значній частині західного світу склалася революційна ситуація. Проте революція, яку вона провіщала, була не соціальна, а сексуальна.

У Сполучених Штатах на той час у життя вступало покоління, що народилося після війни, в період швидкого розвитку продуктивних сил суспільства, що, в поєднанні з намаганнями батьківського покоління надати йому більше, ніж мало воно саме в попередні важкі роки, виховало у цього покоління звичку мати все необхідне без докладання до цього зусиль. Вона стала новим фактором свідомості, який відрізняв нове покоління від батьківського, орієнтованого на докладання всіх зусиль для досягнення життєвого успіху.

Те, що цінували батьки, не стало цінностями їх дітей. Мільйони їх пішли з дому на вулиці і парки і, демонструючи протест проти цінностей батьків, вдягнулися у драні джинси, відпустили довге волосся, перестали митися і почали дуже маштабні експерименти з сексом і наркотиками. Проте згодом, значна частина цього покоління, яке отримало назву “розділене покоління” (на амер. сленгу – “біт дженерейшн”: англійськ.- bit – похідне від binary – подвійна і digit – позначка; термін, що використовується у джазі і інформатиці) потроху почало відмовлятися від найбільш радикально-екстремальних моментів свого буття. В процесі інтегрування в суспільство батьків – воно почало жити в домівках, стало митися, зробило більш акуратні зачискі і обмежило вживання наркотиків та сексуальне експерементування. А також - почало працювати задля забезпечення себе і дітей, що в нього народилися.

Але деякі звички молодості залишилися. До того ж, і суспільство засвоїло деякі цінності бітників.

Звідти не тільки традиційні вже драні джинси, але й новий рівень сексуальної свободи.

Абсолютно необхідним фактором останньої став новий рівень ефективності і доступності протизаплідних засобів. (Йдеться про тонкі латексні презервативи, внутрішнньоматкові “спіралі” і, особливо, пероральні (per + oris – латин. – для + рота; такі, що приймають через рот) протизаплідні пілюлі.)

Ще один фактор сексуальної свободи – існування ефективних антибіотиків і сульфаніламідних препаратів, які, як тоді здавалося, роблять непотрібними хвилювання про інфекції, що передаються статевим шляхом.

Ситуація в Європі дещо відрізнялася від американської. Проте і тут існував конфлікт поколінь, який, зокрема, характеризувався намаганнями молоді отримати більше сексуальної свободи.

Важливим фактором підготовки сексуальної революції на Заході стала поява філософсько-соціологічної концепції, яка обгрунтувала необхідність змін сексуальної сфери. Їі автором був Герберт Маркузе – німець за походженням, що отримав у Німеччині блискучу філософську освіту і займався там науковою роботою, колишній соціал-демократ, що емігрував з нацистської Германії через Швейцарію до США, де викладав в універсітетах, а у 1942 - 1950 роках працював у розвідувальних органах, у тому числі - був відповідальним співробітником ЦРУ, де займався ідеологічними операціями.13 Після повернення до вікладацької і наукової роботи Маркузе підготував і у 1956 році видав одну з найбільш відомих соціально-філософських праць ХХ-го століття, якій дав назву – “Ерос і цивілізація. Філософське дослідження вчення Фройда”.

У цій роботі Маркузе всебічно розглядає ідею Фройда про те, що існування сучасної культури стало можливим тільки завдяки сублімації людської сексуальності, пригнічення якої