Сексуальна революція, Детальна інформація

Третя заповідь забороняє статевий зв(язок на грунті лише фізичного потягу, а дозволяє – “...як кінцеве завершення всебічної симпатії і прив(язаності до об(єкту статевого кохання.” Проте статевий потяг до “...класово-ворожого, морально-відразливого, безчесного об(єкта є таким самим збоченням, як статевий потяг людини до крокодила, до орангутанга...”.

Четверта заповідь дозволяє статевий акт тільки як апофеоз любовних почуттів.

П(ята – забороняє часте повторення статевих актів.

Шоста – забороняє часту зміну сексуальних об(єктів і застерігає проти сексуальної різноманітності.

Сьома – предписує тільки моногамні стосунки чоловіка і дружини.

Восьма – нагадує, що статевий акт призначений для продовження виду.

Дев(ята - формулює пролетарський принципи статевого підбору – тільки революційно-пролетарська доцільнсть на фоні ігнорування чуждих революційному пролетаріату флірту, кокетства, інших засобів привертання уваги.

Десята - забороняє ревнощі і, навіть, пропонує радіти за статевого партнера, якщо у нього з(являється новий, більш цінний у класовому відношенні статевий партнер.

Одинадцята – забороняє статеві збоченння.

Дванадцята проголошує право класу, в інтересах революційної доцільності втручатися у статеве життя своїх “співчленів”. (У російському оригіналі – “сочленов”.) “Статеве у всьому має бути підпорядковане класовому, ничім останньому не заважаючи, у всьому його обслуговуючи...” (Виділено нами. Авт.) (16.)

Треба сказати, що у суспільстві відразу виникло неоднозначне сприйняття ідей Залкінда. Ті, хто знав сутність концепції сексуальності З.Фройда, взагалі не могли зрозуміти, як людина, що була відома як психоаналітик, могла навигадувати правил регулювання сфери сексуального життя, які повністю ігнорували Фройда. Але й багатьом інтелектуально розвиненим людям, що не достатньо знали про Фройда, навряд чи імпонував примітивізм заповідей Залкінда.

Проте було ще більше таких, хто з радістю їх сприйняв. Бо вони відповідали існуючим у них уявам про біологічні обмеження сексуальності (нагадаємо, що як було показано вище, такі уяви були навіть у високоосвідченого В.І.Леніна) і давали чіткі настанови по її соціальному регулюванню.

Важливо, що серед них було багато партійних керівників, які нещодавно ходили за сохою чи стояли за верстатом і не мали достатньої культури для розуміння тонкощів процесів, що відбувалися у суспільстві, і теорій що їх пояснювали. Навіть “Ероси” Коллонтай для них були дещо складнуваті, зате заповіді Залкінда були абсолютно зрозумілі і, що важливо, - давно очикувані.

Завдяки старань цієї сірої керівної верхівки розпочався процес формування пролетарсько-революційної сексуальної аскези (від грецьк. – asketos – відмова від життєвих задоволень), що прийшла на зміну вчорашньої аскези християнства.

Відразу, правда йшлося тільки про підпорядкованість сексуальності класовим інтересам. Ще у 1928 році можна було писати про секс, як ще зробив Володимир Маяковський:

В поцелуе рук ли,

губ ли,

в дрожи тела

близких мне

красный

цвет

моих республик

тоже

должен

пламенеть. (17. С.235)

Тобто, хай секс, аби «червоний». Проте чим далі, тим більше робилося для того, щоб «сексу в нас не було».

Саме в цей період до Радянського Союзу і приїхав згаданий вище Вільгельм Райх.

Він був учнем і помічником Зігмунда Фройда, але вже багато в чому розійшовся з ним. Що, мабуть, значною мірою було пов(язано з радикалізмом Райха, спрямованим на вивільнення пригніченої (конкретними історичними процесами розвитку культури) людської сексуальності. Чого Фройд, якій взагалі уникав радікалізму, а, тим більше, у такій делікатній сфері як сексуальна, не підтримував.

У Радянському Союзі Райх, що вважав себе ще й марксистом, був у захваті від того, що більшовицька революція зламавши патріархальний уклад і християнську антисексуальну ідеологію створила передумови для формування нових сексуальних відносин і культури. У своїй не у всьому логічній, протиречивій і емоційній праці “Сексуальна революція“, він описує чимало конкретних змін, що сталися і намагається розгледіти навіть у тих, що сприймалися негативно – якійсь позитивний елемент.

Але захват Райха від того, що відбулося в країні за минуле десятиріччя, супроводжувався розпачем з приводу того, що стало відбуватися в останні роки, коли, по суті розпочалася сексуальна конрреволюція. “...Нам доводиться констатувати”, – пише Райх, - “гальмування сексуальної революції, більш того, зворотній рух до форм регулювання любовного життя, що засновані на авторитарній моралі”. (18. С.207)