КОРОТКИЙ ЛІТОПИС ЖИТТЯ І ТВОРЧОСТІ І. А. КОЧЕРГИ, Детальна інформація

Свічка — миролюбива, спокійна людина. Він не хоче кровопролиття, відмовляє гарячого Чопа від бійки, намагається переконати своїх ворогів у справедливості своїх вимог:

Товариші! Не в кулаці, а в правді

Тепер повинна бути наша міць.

Облиш цю лаву, Чопе, мусим ми

Словами нашу правду довести.

Коли Іван переконався, що ніякі умовляння та мирні переговори не допоможуть, він закликає всіх ремісників до збройної боротьби. Цеховики поважають його за благородні поривання, називають братом, вважають, що сам він гідний бути війтом:

Хто ж, як не він, гідніший війтом бути!

Шавулу геть! Хай Свічка буде війтом!

Юнак сміливий, принциповий, з почуттям власної гідності. Він не гне голови навіть перед воєводою, нагадує йому про незадоволення, про народний гнів. І навіть його ворог, комендант замку Кезгай-ло, зворушений непохитністю Свічки:

Отямся, хлопче! Душу всю мені

Ти зворушив одвагою своєю.

Іван Свічка вірить у справедливість, переконаний, що народ буде вільним і отримає свої законні права:

Хоч не мені — для вільного народу

Колись зоря займеться світова.

Юнак з пошаною відноситься до простого люду, щиро кохає Ме-ланку, турбується про неї. З усіма тактовний, ввічливий. Його мрія — допомогти народу підвищити свій життєвий рівень. Боротьба за свої права — це найголовніше для Івана.

Другим головним персонажем поеми є Меланка. Це проста міська дівчина, що живе з матір'ю у бідній хатині. Вона дуже любить свою неньку, турбується про неї під час хвороби. Одного разу не побоялася засвітити каганець, виконуючи прохання умираючої матері. А осмнику Козеці вона осудливо кидає у вічі:

Не смієш ти

Затримувать мене в таку хвилину,

Коли вмирає мати!

Меланка дуже вродлива, але скромна і лагідна. Вона з пошаною відноситься до старших, щира подруга, навіть перед надокучливим Козеліусом заступається за дівчат. За доброзичливість, щирість та розсудливість шанують її і ремісники, і подруги. Навіть Ольпіансь-кий з першої зустрічі захопився дівчиною:

Яка краса чудова!

Відкіль така краса!

Неначе та шипшина чи троянда,

Що по ярах цих київських цвіте!

...Яка ж краса і грізна і чарівна!

Та Меланка на ці слова уваги не звернула, бо кохає Івана Свічку. Кохає, тому і відмовляє його від боротьби, від активних дій. Вона не хоче, щоб боротьбою здобували світло, бо для неї:

...Світло любе, як воно

Своє проміння ллє в затишній хаті,

Коли сім'я вечеря за столом,

Коли дитину колисає мати...