Естетичні шукання та історіософські концепції у художній прозі новітньої доби, Детальна інформація

ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ НОВЕЛИ ГРИГОРІЯ КОСИНКИ “НА БУРЯКИ”

Григорія Косинку можна назвати одним із найсамобутніших митців лірико-імпресіоністичної прози початку ХХ ст. У його творчості органічно пе-реплелися імпресіоністичні, реалістичні, експресіоністичні стильові тенден-ції.Талант Григорія Косинки найяскравіше розвинувся в жанрі новели.У ранніх новелах ("На буряки", "Заквітчаний сон", "На золотих богів", "Місячний сміх", "За земельку") він дотримувався тих канонів імпресіонізму, які утвердилися у світовій літературі, а пізніше вніс нові риси у свій стиль.Новелістика Косинки має автобіографічне підґрунтя. Уже в першій ранній новелі "На буряки"(1919 р.), до якої автор надає підзаголовок "Згадка з дитячих літ", ми бачимо один день з життя малого хлопчика, переданий крізь призму вражень і відчуттів.У творі чітко виявляються імпресіоністичні прийоми композиції.Новела склада-ється з розкиданих фрагментів,які змінюють один одного в залежності від плину спогадів автора. Композиційна особливість твору полягає в тому, що він має художнє обрамлення: картини ранкового і вечірнього сну хлопчика.

Новела "На буряки" починається виразно імпресіоністичним малюнком:

"Літо. Починає благословитись на світ. Мати рве на городі росисту цибулю, меле пляшкою сіль і кладе з сухою паляницею до торби-рукава…

Ранішній солодкий сон; страшенно хочеться спати, аж пахне, і сниться: біліє полями туман, а росою — молоко, холодне і смачне-смачне; пере-кликаються півні…". Косинка будує малюнок на основі чуттєво-зорових вражень: смакових ("солодкий сон", "смачне-смачне"), нюхових ("пахне"), дотикових ("холодне"), слухових ("перекликаються півні"), зорових ("біліє полями туман").У змалюванні ранкового сну автор вдається до алітерації та асонансу. Часте, ритмічне повторювання приголосних –ш- і –с- викликає асо-ціації з рівномірним диханням дитини у сні. Асонанс о навіює спокій, викликає відчуття чогось рідного, земного, смачного ("а росою — молоко, холодне…").

Мікрообраз молока несе на собі певне семантичне навантаження. Молоко — це світла, біла, смачна, солодка мрія. Вона контрастує з гіркою дійсністю: " а підняті нерви дратує туман з росою і…". Туман, що "біліє полями", асоцію-ється з молоком, і це наштовхує на сумні роздуми. Автор подає свої думи в пер-спективі, наштовхуючи читача на відповідний настрій. Гіркі роздуми матері над долею сина підсилюються епітетом " кривава сонячна смуга" та метафорою "горить червоним полум’ям смуга неба". Червоний колір асоціюється з небез-пекою, тривогою і контрастує з білим кольором — кольором молока — мрії. Протиставляється, таким чином, солодкий сон і сумна дійсність.

Письменник подає відчуття дня, доби, що поглиблює просторово-часові відношення. Перехід однієї частини доби в іншу знаменується коротким реченням на початку абзацу."Починає благословлятись на світ" — передається ранковий час. Художня деталь "холодний пісок" теж вказує на це.Словосполу-чення "зверху пече сонце" говорить про хід спекотного дня. Час після полудня передається безособовим реченням "Вечоріє" на початку абзацу. Закінчується новела називним реченням "Ніч". Завершилась доба. У кінці новели автор знову передає уривчастий малюнок дитячого сну. Уривчастість думок засвідчує синтаксична будова малюнка:

"О, танцюють зорі, блищать сапи, співають дівчата, — а попереду уквітчана любистком Пріся йде… Чорні коси з пшеничними колосками… сміється, жартує, лізе через перелаз…". Косинка своєрідно будує речення: у кінці ставить три крапки або сполучник і та три крапки, передаючи швидкий перебіг думок, їх уривчастість, миттєвість почуттів. Такий синтаксичний прийом використовується в багатьох випадках ("Треба попросити дядину — він до неї залицяється, щоб… той… два рядки…"; "… а під-няті нерви дратує туман з росою і…"). Як бачимо, весь миготливий ескіз має ознаки імпресіонізму, причому письменник намагається поєднати реалізм з романтичним зображенням (тут виявляється імпресіоністичне начало).





Назад до Програми

УДК 883

Кузнецова Катерина

(Донецьк)

ГОМЕР УКРАЇНСЬКОГО ЖИТТЯ ХХ СТОЛІТТЯ — УЛАС САМЧУК.

Його називають одним із найвизначніших письменників сучасності, українським Гомером ХХ століття. У своїх творах-романах, повістях, оповіданнях, нарисах — він глибоко зобразив багатогранну українську національну історію, створивши першокласні зразки високохудожньої прози.

Улас Самчук явив усьому світові невичерпні потенційні можливості українського образного слова. Його твори друкувались в різних країнах, де живуть українці, крім рідної України, бо були впродовж десятиліть під забороною. І тільки тепер ми пізнаємо красу і силу його слова. Тільки тепер нам стало відомо, що Улас Самчук за довгі роки свого жоття створив цілу бібліотеку блискучої української прози. В українській літературі Улас Самчук відомий насамперед як романіст, автор епопеї ”Волинь” і роману “Марія”.

Улас Самчук був першим письменником, який показав справжнє страхітливе обличчя комунізму, змалювавши у романі “Марія” (1932-1933) жахливі картини лютого голодомору, який принесла на українську землю радянська влада. Коли писався твір “Марія”, в Україні лютував голод, штучно лаштований, з метою винищення селянства, яке годувало народ. Голод забрав мільйони життів, невинних жертв сваволі і безчинства. Свіжими слідами цих страшних подій пішов Улас Самчук, зобразивши жорстоку правду про становище українського селянства після революції 1917 року, що й стало причиною заборони роману “Марія” в СРСР.

Проживаючи в Канаді, упродовж багатьох років У.Самчук працював над трилогією “Ост” (1948-1982), в якій родина Морозів стає учасницею всіх складних подій в Україні, починаючи з 1917 і аж до 60-х рр.; у романі “На твердій землі” (1967) змальоване життя в Канаді українських переселенців.

Улас Самчук — автор мемуарів “П’ять по дванадцятій” (1954), “На білому коні” (1956), “На коні вороному” (1974) тощо.

Уласа Самчука справедливо назвали “Гомером українського життя ХХ ст.”. Він створив неповторну художню панораму своєї епохи, показав рідний народ у періоди вирішальних випробувань, особливо в епопеях “Волинь”, “Ост”.

Це — письменник-традиціоналіст, реаліст, епік. Його індивідуальний стиль відзначається детальними, “спокійними” описами побуту, праці різних суспільних верств, але насамперед селян. Він спромігся глибоко проникнути у внутрішній світ українського селянина, психологічно вмотивовано передати його емоції, переживання, думки.

Образи-персонажі творів У.Самчука живі, яскраві, без штучної ідеалізації. У зображенні пейзажу він виступає справжнім поетом, залюбленим у красу рідної землі, хоча ту красу більше доводилось носити з собою в серці, аніж спостерігати в дійсності.

У живописанні художнім прозовим словом сучасної йому української національної історії Улас Самчук досягнув більших верших, ніж хто інший. Він посідає одне з почесних місць в українській літературі ХХ століття, його твори здобули величезну популярність у світі.

Історія української літератури ХХ ст.— К.: 1994.— Кн. 2.— Ч. 1.

Жив’юк А. Дерманські береги Уласа Самчука // Слово і час.— 1995.— №1.





Назад до Програми

Присяжнюк Антон