Облік нарахування заробітної плати різних категорій робітників на підприємствах різних форм власності, Детальна інформація

відраховано;

належна на перше число наступного за звітним місяця сума до виплат.

Складають Розрахункові відомості на заробітну плату щомісячно по кожному працюючому на підставі існуючих методик і відповідної первинної документації, а також здійснюються необхідні відрахування заробітної плати. Розрахункові та платіжні відомості підписують керівник підприємства і головний бухгалтер.

При механізації обліку праці та заробітної плати первинні документи з обліку виробітку і заробітної плати надходять у пачках на обчислювальну установку і підлягають послідовній обробці. У процесі обробки водночас одержують Особовий рахунок і Розрахунковий лист кожного працівника, Розрахункову і Платіжну відомість, Відомість відрахувань.





Нормативно-законодавча база про нарахування заробітної плати.

За ринкових умов господарювання чинне законодавство України забезпечує повну самостійність підприємств та інших суб’єктів бізнесової діяльності що до питань організації оплати праці всіх категорій персоналу.

Чинні офіційні документи.

1. Кодекс законів про працю України, прийнятий Законом УРСР від 10.12 71р. з подальшими змінами і доповненнями; 1996р. №42-43.

Постанова Кабінету Міністрів України “Порядок обчислення середньої заробітної плати ” №100 від 08.02.95р.

Закон України “Про оплату праці” №108/95-ВР від 24.03.95р.

Закон України “Про відпустки” №504/96-ВР від 15.11.96р.

5.2 Загальні положення Закону України “Про оплату праці”.

Закон України “Про оплату праці” визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами усіх форм власності, а також з окремими громадянами та сфери державного й договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функції заробітної плати.

Цей Закон дає визначення заробітної плати, основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, мінімальної заробітної плати.

У статті 4. ідеться про утворення джерел коштів на оплату праці, які є частиною доходу та інших коштів, одержаних внаслідок господарської діяльності госпрозрахункових підприємств.

Суб’єктами організації оплати праці є: органи державної влади та місцевого самоврядування; власники , об’єднання власників або їх представницькі органи; професійні спілки, об’єднання професійних спілок або їх представницькі органи; працівники.

Стаття 6. Тарифна система оплати праці.

Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Стаття 12. Інші норми і гарантії в оплаті праці.

Норма оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; в нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника та інших гарантій).

Норми гарантій оплати праці, передбачені частиною 1. цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Стаття 14. Система договірного регулювання оплати праці.

Договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі систем угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях відповідно до Закону України “Про колективні договори і угоди”.

Стаття 15. Організація оплати праці на підприємствах.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюється підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку після сплати обов’язкових платежів.

Порядок оплати часу простою, а також при освоєнні нового виробництва регламентується статтею 113. КЗпП України.

Понаднормові роботи згідно із статтею КЗпП України можуть провадитися лише з дозволу профспілкового комітету підприємства. Згідно з статтею 65. КЗпП України понаднормові роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік.