Кримінологія як наука, Детальна інформація

соціально-територіальну, соціально-групову, соціально-галузеву поширеність;

внутрішні характеристики:

організованість;

активність;

стійкість.

Ігнорування цих рис робить неефективними будь-які рішучі заходи,

сприяє росту злочинності, підвищенню її суспільної небезпеки. У таких випадках злочинність розпочинає наступально та цілеспрямовано впливати на процеси, що відбуваються у суспільстві.

Таким чином боротьба з цим найбільш суспільно небезпечним явищем повинна включати оздоровлення суспільства у цілому з одночасним впливом на саму злочинність.



Тема № 2.

Заняття 2.

І. Завдання вивчення злочинності.

Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності по боротьбі зі злочинністю – вихідний, необхідний її елемент. Потрібно знати, що таке злочинність, щоб краще усвідомлювати, з чим конкретно необхідно буде вести боротьбу.

Відповідно загальними завданнями аналізу злочинності в кримінології є виявлення її закономірностей з тим, щоб перейти до аналізу закономірностей її причин та умов, визначити закономірності її схильності до різних впливів та відповідно правильно побудувати боротьбу зі злочинністю в конкретних умовах місця (держави, регіону, населеного пункту, т.д.) та часу.

При кримінологічному вивченні злочинності виявляються

1) ступінь її загальної поширеності та суспільної небезпеки в конкретних умовах місця та часу, з метою оцінки її стану і тенденцій, визначення напрямків боротьби зі злочинністю;

2) соціальні характеристики злочинності, які вказують на особливості її зародження та функціонування (мотивація, соціальна спрямованість, т.д.), з метою розробки конкретних попереджувальних заходів;

3) власні, внутрішні характеристики злочинності (стійкість, т.п.) з метою удосконалення правоохоронної діяльності та заходів попередження рецидиву злочинів, посилення організованого характеру злочинності.

Аналіз злочинності повинен бути підпорядкований виявленню її реальних якісних та кількісних характеристик в їх діалектичному зв’язку.

Зміст якості включає:

по-перше, визначеність явища, що виражається в межах просторово-часових властивостях злочинності;

по-друге, зміст якої включає і певну систему злочинності, що характеризується різними її елементами, структурою, їх стійкістю та мінливістю, т.п.

Кількість – це просторово-часова властивість явища (величина у просторі, тривалість існування, темпи приросту і т.д.).

У процесі аналізу враховуються ті закономірності злочинності та її зміни, які вже виявлені кримінологами і описані в літературі. Це дозволяє точніше оцінювати особливості злочинності в конкретних умовах, своєчасно виявляти нові тенденції та специфічні співвідношення різних її структурних елементів.

Пізнання та оцінка вивчення злочинності.

Вивчення, аналіз злочинності являє собою єдність пізнання та оцінки.

У процесі пізнання дослідник отримує фактичні дані про злочинність, її своєрідну фотографію. Правда, мова йде про специфічне фото, яке відображене в системі показників (загальна кількість злочинів, число виявлених злочинців і т.п.).

Оцінка означає співвідношення нових даних з попередніми знаннями, уявленнями, гіпотезами. Тут суттєвими є мета аналізу злочинності і, відповідно, мета оцінки.

На підставі оцінки, таким чином, робляться висновки про правильність попередніх уявлень, вносяться корективи в плани заходів попередження злочинності.

Взагалі пізнання та оцінку можна розмежовувати хіба що тільки в абстракції. На практиці вони діалектично взаємопов’язані. Не можна давати оцінку злочинності без попереднього вивчення її “фотографії”, тобто без її пізнання, і практично неможливо її пізнання без висунення гіпотез та постановки конкретних завдань.