Кримінологія як наука, Детальна інформація

б) використання ланцюгових показників динаміки, коли відбувається порівняння даних кожного року з попереднім (в % - приріст чи зниження до попереднього року).

На практиці частіше застосовується перший прийом, який більшою мірою співставимість відносних показників – відсртків, які відображають те, як співвідноситься злочинність минулих та майбутніх періодів. У цьому випадку постійно за 100 % приймаються дані першого року періоду, тобто абсолютне значення одного відсотка залишається незмінним.

5. Вивчення злочинності в соціальному контексті.

Виділення злочинності із усієї багатоманітності соціальних явищ є можливим лише в певних межах, як один із методологічних прийомів кримінологічного вивчення.

Інший аспект вивчення злочинності – це її аналіз в координатах економічних, соціальних, політичних та культурних характеристик регіону, включаючи правопорушення незлочинного характеру та інші негативні соціальні відхилення.

Відповідно, дані кримінальної, судової статистики співставляються з багатьма іншими статистичними та іншими відомостями, у т.ч. про стан соціального контролю, діяльність правоохоронних органів.

Соціальна характеристика регіону при кримінологічних дослідженнях встановлюється шляхом аналізу даних про населення і його типи.

Виділяються такі групи населення:

за статтю, оскільки з нею пов’язані різні соціальні функції людей і

відповідно особливості їх соціального стану та поведінки;

за віком, бо кожному віку властиві свої форми злочинної поведінки;

за національністю – з врахуванням звичаїв і традицій кожної нації;

за віросповіданням;

Останнім часом, наприклад, увагу правоохоронних органів привертають

деякі так звані тоталітарні секти (“Біле братство”, “Сатаністти”, т.д.), в яких вчиняються злочинні порушення прав і свобод громадян;

за сімейним станом (кількість осіб, які живуть у шлюбі, число сімей,

число розводів і т.п.).

При аналізі типів населення розрізняють:

міське чи сільське населення;

за чисельністю міста діляться на:

а) малі (10 – 50 тис.);

б) середні (50 – 100 тис.);

в) великі (100 – 500 тис.);

г) досить великі (500 тис. – 1 млн.);

д) особливо великі (більше 1 млн.).

за адміністративним критерієм (столиця, обласний чи районний

центр);

за часом і темпами розвитку (нове місто, старе, тощо);

за функціональною ознакою (промислові центри, транспортні,

багато функціональні);