Комерційний ризик, Детальна інформація

Страхування від цінового ризику полягає в тому, що підприємство заздалегідь готове поступитися частиною свого прибутку, якщо за наявності ризикової ситуації при реалізації продукції по визначеній ціні йому буде відшкодована певна частина втрат. Рівень цінового ризику при даному методі порівняно з розглянутими методами в цілому більш низький, але фактично може змінюватися в тих самих межах. У даному разі має місце пасивна реакція підприємства на ризик. Розрізняють два основних підходи при здійсненні страхування:

через страхові організації;

самострахування.

При використанні послуг страхових організацій важливо визначити прийнятне для підприємства співвідношення між страхозою премією та страховою сумою. Перше поняття характеризує плату страховій організації за страхування цінового ризику, а друге — грошову компенсацію підприємству при відповідних втратах.

Самострахуванням, як правило, займаються підприємства, які мають стабільне фінансове становище, а їх діяльність характеризується значними обсягами реалізації продукції. Основною вимогою до використання цього методичного підходу є те, що величина збитку в даному разі незначна порівняно із загальним доходом від реалізації продукції при запланованому рівні ціни. Підприємство або група підприємств, які часто піддаються однотипному ризику, з метою уникнення дорогої угоди зі страховою організацією самостійно створює (створюють) цільовий фінансовий фонд, з якого покриваються збитки при ризикових ситуаціях. Метод поглинання доцільно використовувати при умові, якщо сума передбачуваного збитку від реалізації продукції по плановій ціні є незначною і нею можна знехтувати. В даному разі підприємство визнає реальні збитки, але відмовляється від використання інших розглянутих методів управління ціновим ризиком. Доцільність реалізації продукції при визначеному рівні ціни на неї та можливість передбачення заходів по захисту від ризикової ситуації значною мірою визначається правильністю прийняття рішення з процесі вибору методу управління ризиком. Можлива комбінація слькох методів. Після цього відповідно до обраного методу формується завдання по запобіганню ціновому ризику, що практично зводяться до визначення конкретних кроків з метою його успішного вирішення. Так, якщо обраним методом є страхування, то одним із сновних напрямів його реалізації є покупка страхового полісу.

При розробці та впровадженні заходів по захисту від цінового ризику основне завдання полягає в забезпеченні надійної захище-ності від ризику при мінімальних витратах. На даному етапі процесу управління ризиком порівнюються розмір збитків та величина витрат на впровадження розроблених заходів. При цьому оцінка збитків і кроків по запобіганню ціновому ризику здійснюйся в грошовому вираженні.

Залежно від конкретної ризикової ситуації використовуються різні заходи захисту від неї. Так, при циклічних змінах ринкової кон'юнктури та різкому падінні попиту на продукцію підприємства покращуються її споживчі властивості, підвищується рівень ліквідності продукції, укладаються довгострокові контракти «зумовними вимогами», проводиться більш ретельна аналітична робота по вибору цільових ринків тощо.

Важливе місце в системі управління ризиком відводиться контролю результатів, що характеризують процес реалізації продукції в умовах ризикової ситуації . При цьому значна увага приділяється якості зворотної інформації. З цією метою проводиться ринкове тестування та спробні продажі з метою виявлення ставлення споживачів і конкурентів до продукції при її реалізації на ринку по плановій ціні. Використовується також інформація про ділову порядність суб'єктів маркетингового середовища, зміну вимог споживачів до продукції та особливості природної сегментації споживачів на ринку при даному рівні ціни. Все це дає змогу передбачити можливу реакцію суб'єктів на ділову активність підприємства та планувати відповідно заходи і контрзаходи.

Останнім кроком у даній системі є оцінка результатів управління ціновим ризиком. Він дає можливість визначитися відносно правильності прийняття управлінського рішення та його ефективності по запобіганню ризику. Сутність його полягає в порівнянні величини зменшення збитків від даного ризику з рівнем управлінських витрат при реалізації відповідних заходів. При цьому враховуються всі фінансові, матеріальні, природні та інтелектуальні ресурси підприємства.

З метою підвищення ефективності цінової політики в умовах ризикової ситуації при управлінні ризиком слід гармонійно поєднувати ціну з усіма елементами маркетингу . Сама ціна повинна являти собою добре інтегровану цілісність, що відповідає вимогам цільового ринку. При визначенні її рівня необхідно враховувати особливості захисту підприємства від найбільш поширених причин появи ризику. Досягається це на основі врахування в процесі формування ціни на продукцію основних напрямів та ймовірності виникнення ризику, а також розробки заходів по запобіганню відповідним збиткам або їх зниженню.

Таким чином, ціновий ризик є невід'ємним елементом маркетингової діяльності при реалізації продукції. Враховуючи ці обставини, підприємство заздалегідь повинно передбачати можливі наслідки ризику та завчасно вживати адекватні контрзаходи, але на це потрібно йти свідомо, після ретельних розрахунків і роздумів. Для цього перед прийняттям управлінського рішення необхідно проводити серйозні дослідження ризикової ситуації.



Механізм зниження комерційних ризиків



Важливим напрямком діяльності підприємця виступає вибір методів зниження ризику. Дії по зниженню комерційного ризику, як правило, проводяться в двох напрямках:

уникнення появи можливих ризиків;

зменшення впливу ризику на результати виробничо-фінансової діяльності підприємства.

Перший напрям полягає в намаганні уникнути будь-якого ризику, що виникає в господарській діяльності. Рішення про відмову від ризику може бути прийняте як на попередній стадії, так і пізніше, шляхом відмови від якогось виду діяльності, в якому підприємство бере участь.

Для визначення міри ризику використовують два основних методи: статистичний і експертний. В основі статистичного методу лежать прийоми математичної статистики (рахунок варіації, дисперсії і стандартного відхилення за показниками фінансово-господарської діяльності підприємства). Як показники фінансово-господарської діяльності використовують відношення прибутку до витрат або до інвестицій (показники рентабельності).

Cтатистичний метод відносно точний, але вимагає значного обсягу ретроспективних даних і, в той же час, не враховує різких змін в інвестиційній політиці підприємства і впливу зовнішніх чинників. Для подолання цих недоліків використовують експортний метод. Він оснований на усередненні експертних оцінок ризику.

При даному методі, як правило, виявляються вірогідні, малоймовірні і випадкові групи чинників ризику. До вірогідних відносяться добре відомі і очікувані підприємцем обставини; до малоймовірних – відомі чинники, можливість появи яких надто мала. У групу випадкових включаються чинники, які не враховувалися експертами. В ході аналізу експерти можуть давати оцінки ймовірності виникнення різних втрат (в грошовому або процентному вираженні), міри вірогідного ризику. За мірою ризику виділяють:

допустимий ризик – імовірність втрати прибутку;

критичний – імовірність втрати прибутку і недоотримання частини прибутку;

катастрофічний – можливість банкрутства. Практика показала, що для визначення міри ризику найнадійніше використовувати комбінацію статистичного і експертного методів.

Для того, щоб зменшити міру вірогідного ризику й одночасно забезпечити досягнення заданих рівнів рентабельності, необхідно:

шукати партнерів, які мають у своєму розпорядженні інформацію про ринок і достатні фінансові кошти. У разі успіху з ними доведеться розділити частку прибутку;

звертатися до послуг зовнішніх консультантів-експертів, наприклад, для проведення науково обгрунтованих прогнозів зміни цін, попиту, дій конкурентів;

утворювати спеціальний резервний фонд за рахунок частки прибутку для самострахування;

передавати частину ризику іншим особам і організаціям шляхом страхування торгового бізнесу.

Сьогодні працює багато приватних страхових компаній (частково створена законодавча база), що страхують комерційні операції (комерційний ризик), перевезення вантажів. Крім того, є страхування від пожеж, грабежів та інших випадків, внаслідок яких відбувається втрата матеріальних цінностей.