Загальнотеоретична характеристика техніки юридичного нормопроектування, Детальна інформація

В англійському праві прецедент розглядається не тільки як народження нової правової норми, але і як своєрідна конкретизація відповідної правової норми, що застосовується судом (так звана деклараторна теорія судового прецеденту).

Таким чином, в Україні де-факто існує судовий прецедент, однак він не має офіційного законодавчого визнання.

У перспективі конкретні присудження в Україні можуть отримати владні функції і бути поширеними на широке коло аналогічних ситуацій, тобто придбати силу і авторитет норми права.

10. Юридичні джерела (форми) права

Юридичні джерела (форми) права – вихідні від держави або офіційно-документальні форми вираження, що визнаються ним і закріплення норм права, що надають ним юридичне, загальнообов'язкове значення [6, 295].

Юридичні джерела (форми) права

Нормативно-правовий акт Правовий прецедент Нормативно-правовий договір Правовий звичай Правова доктрина Релігійно-правова норма Міжнародно-правовий акт

Загльносоціальні джерела права – економічні, соціальні, політичні, етично-культурні і інші – породжують або об'єктивно зумовлюють виникнення правових норм. Юридичні (спеціально-соціальні) джерела права (нормативно-правовий акт, правовий прецедент, правовий договір, правовий звичай, правова доктрина, релігійно-правова норма, міжнародно-правовий акт) виступають як офіційна форма вираження і закріплення правових норм.

Нормативно-правовий акт – офіційний акт-документ компетентних органів, що містить норми права, що забезпечуються державою (конституції, закони, укази президента, постанови та ін.). Є основним юридичним джерелом права більшості країн, особливо романо-германського типу (сім'ї) правових систем – Франція, ФРН, Італія, Іспанія та ін.

Правовий прецедент – акт-документ, що містить нові норми права внаслідок рішення конкретної юридичної справи судовим або адміністративним органом, якому надається загальнообов'язкове значення при рішенні подібних справ в майбутньому. Є одним з ведучих джерел права англо-американського типу правових систем – Англія, США, Індія та ін.

Нормативно-правовий договір – спільний акт-документ, що містить нові норми права, які встановлюються за взаємною домовленістю між правотворчими суб'єктами (результат двосторонньої або багатосторонньої угоди) з метою урегулювання якої-небудь життєвої ситуації, і забезпечується державою. На відміну від договорів-операцій, що мають індивідуально-разовий характер, нормативно-правовий договір розрахований на неодноразове застосування: його зміст складають норми – правила поведінки загального характеру (колективний, трудовий договір, типовий договір та ін.). Він має істотне значення в сфері комерційних відносин і майнового обороту. Може мати місце між суб'єктами федерації (наприклад, Федеративний договір Російської Федерації 1992 р.).

Особливим видом нормативно-правового договору є міжнародно-правовий акт, який (на відміну від внутрішньодержавного нормативно-правового договору) можна розглядати як самостійне джерело права.

Правовий звичай – акт-документ, що містить норми-звичаї (правила поведінки, що склалися внаслідок багаторазового повторення людьми певних дій), які санкціоновані державою і забезпечуються нею. Держава визнає не всі звичаї, що склалися в суспільстві, а тільки ті, які мають найбільше значення для суспільства, відповідають його інтересам і відповідають історичному етапу його розвитку. Правовий звичай – найбільш древнє джерело права, історично і фактично передував закону. Зберігав значення в середньовіччі, не втратив популярності в сучасних правових системах традиційно-громадського типу.

У громадянському праві сучасних держав континентальної правової системи признаються «звичаї ділового обороту», сфера застосування яких в основному обмежена зовнішньоторговельними операціями.

Правова доктрина – акт-документ, що містить концептуально оформлені правові ідеї, принципи, які розроблені вченими з метою вдосконалення законодавства, усвідомлені суспільством і визнані державою як обов'язкові.

Правова доктрина не у всіх країнах є джерелом права, хоч значення наукових робіт юристів для формування моделі правового регулювання признається законодавцями багатьох країн. У наші дні роль доктрини важлива для правотворчості: вона сприяє вдосконаленню нормативно-правових актів, створенню нових правових понять і категорій, розвитку методології тлумачення законів.

Правова доктрина служила безпосереднім джерелом права в англо-американській правовій системі: при рішенні справи судді посилалися на праці вчених; а також в релігійно-філософській правовій системі: іслам, індуїзм, іудаїзм мають в своїй основі правила загальнообов'язкової поведінки, черпані з праць видних юристів.

Релігійно-правова норма – акт-документ, що містить церковний канон або іншу релігійну норму, яка санкціонується державою для придання їй загальнообов'язкового значення і забезпечується нею. Релігійно-правова норма поширена в традиційно-релігійних правових системах (напр., в мусульманських країнах). У деяких країнах релігійно-правова норма тісно переплелася з правовим звичаєм, традиціями громадського побуту (держави Африки, Латинської Америки).

Міжнародно-правовий акт – спільний акт-документ двох або декількох держав, що містить норми права про встановлення, зміну або припинення прав і обов'язків в різноманітних відносинах між ними. З санкції держави такий акт розповсюджується на його територію, стає частиною внутрішньонаціонального законодавства. На внутрішньодержавне право впливають джерела міжнародного права: загальновизнані принципи міжнародного права, міжнародні договори (пакти, конвенції).



Література

Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999.

Андрусяк Т. Теорія держави і права. – Львів: Фонд Право для України, 1997.

Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник / За ред. В.В. Копєйчикова. – К.: ЮРІНКРМ, 1997.

Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій: Навчальний посібник для юрид. фак. вузів. – К.: Вентурі, 1996.

Общая теория права: Учеб для вузов / Под общ. Ред. А.С.Пиголкина. – М: МГТУ, 1995.

Скакун О. Ф. Теория государства и права: Учебник для вузов. – Харьков: Консум, 2000.

Трамбле Р. та ін. Загальні елементи нормопроектування: канадська перспектива (семінар, який відбувся 23-27 лютого 1998 р. в м. Києві) . – Б.М.В., 1998.

PAGE

PAGE 3