Загальнотеоретична характеристика техніки юридичного нормопроектування, Детальна інформація

Диспозиція – серцевина юридичної норми, яка вказує дозволену поведінку суб'єкта, обов'язкову (необхідну) або заборонену (недопустиму). Диспозиція – основний елемент норми права, в якому формується модель самого правила поведінки, тобто укладене розпорядження про те, як слід діяти в ситуації, в умовах, передбачених в гіпотезі даної норми.

Абсолютно-певна диспозиція – диспозиція, яка чітко визначає права і обов'язки учасників відносин, точно називає варіант поведінки. Наприклад, в карно-процесуальному праві абсолютно певною диспозицією є розпорядження суду видаляти із залу судового засідання всіх свідків, що явилися до початку їх допиту.

Відносно-певна диспозиція – диспозиція, яка не містить істотних ознак поведінки учасників відносин, досить повних відомостей про їх права і обов'язки.

Альтернативна диспозиція – диспозиція, яка характеризується тим, що вказує на декілька правових наслідків, але передбачає настання тільки одного з них.

Наприклад, в карно-процесуальному кодексі є норма, якій передбачається, що внаслідок розгляду справи в касаційному порядку суд приймає одне з наступних рішень: (1) залишає вирок без зміни; (2) відміняє вирок і направляє справу на нове розслідування або новий розгляд; (3) скасовує вирок і припиняє справу; (4) змінює вирок.

Санкція – частина правової норми, яка забезпечує здійснення її диспозиції. У санкції виражається несхвальне відношення суспільства, держави, особистості до порушників правової норми (охоронна санкція). У санкції може виражатися схвальне відношення у вигляді заохочення – премії, підвищення в посаді до осіб, що виконують диспозицію (корисні варіанти поведінки) на рівні, що перевищує загальні вимоги (заохочувальна санкція). Мова ведеться про санкції охоронного характеру.

Абсолютно-певна санкція – санкція, в якій точно вказані вид і міра юридичної відповідальності за порушення норми права. Санкції норм про майнову відповідальність в переважній більшості абсолютно визначені. Абсолютно визначеними можуть бути санкції і інших норм, наприклад, адміністративних – штраф в 20-кратному розмірі за безквитковий проїзд в трамваї.

Відносно-певна санкція – санкція, в якої межі юридичної відповідальності за порушення норми права вказані від мінімальної до максимальної або тільки до максимальної. Правозастосовним органам надається можливість вирішувати справа з урахуванням конкретних обставин. Відносно-певний характер має більшість санкцій карного права, які встановлюють нижчі і вищі межі покарання (напр., позбавлення свободи від 1 до 5 років).

Альтернативна санкція – санкція, в якій названі або перераховані через з'єднувально-роз'єднувальний союз «або» декілька видів юридичної відповідальності, з яких правозастосовувач вибирає тільки один – найбільш доцільний для випадку, що вирішується. Наприклад, умисна потрава посівів і пошкодження полезахисних і інших насаджень карається виправними роботами на термін до одного року або штрафом, або покладанням обов'язку загладити заподіяну шкоду.

По характеру наслідків для правопорушника розрізнюють санкції [6, 290]:

штрафні (або каральні) – передбачають позбавлення свободи, штраф, догану, стягнення матеріального збитку та ін. Основна задача каральних санкцій – загальна і приватна превенція (попередження) правопорушення, виправлення і перевиховання правопорушників. Штрафні санкції характерні для заборонних норм.

відновні (компенсаційні) – передбачають усунення заподіяної людині шкоди і відновлення його прав: відновлення на колишньому місці роботи незаконно звільненого; стягнення аліментів і інші. Їх основна задача – відновлення порушеного права. Відновні санкції характерні для норм, що дозволяють. По складу гіпотези, диспозиції, санкції можуть бути:

прості складні

Проста гіпотеза – гіпотеза, яка ставить дію юридичної норми в залежність від якої-небудь однієї умови, однієї фактичної обставини.

Складна гіпотеза – гіпотеза, яка ставить дію юридичної норми в залежність від певної сукупності умов, сукупності фактів (тобто передбачає фактичний юридичний склад).

Проста диспозиція – диспозиція, що передбачає один конкретний правовий наслідок, який наступає при наявності певних фактичних обставин.

Складна диспозиція – диспозиція, що передбачає декілька правових наслідків, які одночасно наступають при наявності певних фактичних обставин.

Проста санкція – санкція, яка визначає одну міру державного стягнення до порушника правил, передбачених диспозицією.

Складна санкція – санкція, яка визначає одночасно дві (і більш) міри державного стягнення до порушника правил, передбачених диспозицією.

6. Способи (форми) викладу норм права в статтях нормативно-правового акту.

По повноті викладу норм права в статтях нормативно-правових актів розрізнюють форми (способи) [6, 291]:

повна (пряма),

відсильна,

бланкетна.

повна

У статті містяться всі необхідні елементи норми права без відсилання до інших статей. Наприклад, в ст. 99 Житлового кодексу України указано: У разі припинення дії договору найму житлового приміщення (одночасно припиняється дія договору піднайму), піднаймач і члени його сім'ї (а також тимчасові мешканці) зобов'язані негайно звільнити приміщення, що займається. У разі відмови вони підлягають виселенню в судовому порядку, а з будинків, що загрожують обвалом, – в адміністративному порядку.

Відсильна. У статті містяться не всі елементи норми права, але є відсилання до інших статей цього акту, де є відсутні відомості. Наприклад, ст. 138 «Оголошення розшуку обвинуваченого» Карно-процесуального кодексу України свідчить: Якщо місце перебування особи, відносно якого винесена постанова про залучення його у справі як обвинувачений, не встановлене, слідчий оголошує розшук. При наявності основ, передбачених в ст. 155 даного Кодексу, слідчий може обрати відносно обвинуваченого, що розшукується, утримання під вартою.

Бланкетна. У статті міститься відсилання не до якогось конкретного нормативного розпорядження даного закону, а до іншого нормативного акту. Такого роду стаття являє собою «бланк», який заповнюється іншим законом, джерелом права. Наприклад, в ст. 2 Закону України «Про заставу» від 02.10.1992 р. вказується: «Відносини застави, не передбачені цим законом, регулюються іншими актами законодавства України». Якими актами? Про це в ст. 2 конкретно не сказано, і загальним «бланкетним» чином передбачена можливість регулювання заставних відносин іншими актами законодавства України.

Виходячи з форм викладу правових норм в статтях нормативно-правових актів їх класифікують на повні, відсильні, бланкетні.

Форми (способи) викладу норм права в статтях нормативно-правових актів по рівню узагальнення [6, 291]: