Основи менеджменту, Детальна інформація

економічні умови

рівень інфляції

громадська думка

культура народу

розвиток науки і техніки

освіта людей

3. Горизонтальний поділ праці. Підрозділи. Вертикальний поділ праці. Рівні керівництва.

Основною рисою діяльності кожної організації є поділ праці всередині організації: горизонтальний та вертикальний.

Горизонтальний поділ праці передбачає поділ робочого процесу на складові компоненти. Сучасні умови надання послуг та виробництва продукції передбачають чіткий розподіл праці згідно професій, спеціальностей, кваліфікацій.

Такий розподіл праці призвів до утворення підрозділів та робочих груп, працівники яких об’єднані спільними завданнями згідно спеціальностей працюючих.

Підрозділ – формальна група в організації, яка відповідає за виконання конкретного набору задач для організації в цілому.

Розподіл праці між численною кількістю виконавців призводить до вертикального розподілу праці. Вертикальний поділ праці передбачає поділ всіх видів діяльності в організації на роботу, спрямовану на досягнення цілей організації, та координування цієї роботи. Відповідно всі посади в організації розділяють на виконавчі (не управлінські) та менеджерські (управлінські).

В менеджменті розрізняють три основні рівні управління:

верхній

середній

нижній

Керівники верхнього рівня – це представники вищого рівня управління, які мають найбільшу владу та несуть відповідальність за діяльність усієї компанії. Це директори (президенти) організацій, їх заступники (віце-президенти). Вони визначають загальні напрямки функціонування та розвитку організації в цілому або її великих складових, приймають ключові рішення відносно поточних справ та майбутнього організації, розробляють довгострокові плани, формують політику і представляють компанію за її межами. Тільки вони мають право для придбання іншої компанії, запуску нової виробничої лінії та ін. В цілому від керівників вищого рівня залежать цілі фірми та засоби їх досягнення. Їх діяльність характеризується масштабністю, складністю, пріоритетністю стратегічної та перспективної спрямованості, найбільшим зв’язком із зовнішнім середовищем, різноманітністю рішень, напруженим темпом.

З усіх основних функцій менеджменту найбільше часу вони приділяють плануванню та контролю.

До обов’язків керівників середнього рівня входять розробка планів по здійсненню загальних задач, встановлених на вищому рівні управління, і координації роботи керівників нижчого рівня. Середній рівень управління включає в себе менеджерів підприємства, менеджерів відділів та служб, а також інших підрозділів (завідуючий відділом, начальник цеху, директор філіалу, керівник по продукту, регіону, проекту). Характер роботи керівника середнього рівня визначається змістом роботи очолюваного ним підрозділу. В ній переважає рішення тактичних задач, значне місце приділяється взаємодії керівників нижнього та середнього рівнів.

Основну увагу в своїх підрозділах керівники цього рівня приділяють функціям організації, мотивації та контролю.

Керівник нижнього рівня управління: впроваджує до життя політику вищого керівництва організації, виконує накази, розпорядження вищого та середнього керівництва; представляє інтереси безпосередніх працівників перед керівниками вищого рівня, вносить пропозиції з покращення діяльності очолюваного ним колективу, умов праці підлеглих (пропозиції можуть стосуватися і діяльності організації в цілому), керує працівниками, які виконують конкретні завдання. До таких керівників відносяться: керівники групи, майстри, бригадири тощо.

Їх основним завдання є мотивація та контроль.

4. Менеджери, їх роль в організації (за Мінцбергом)

Менеджери – це професійний шар керівників, головна задача яких – координація та організація діяльності колективів на основі врахування об’єктивних законів і закономірностей, тобто управління на науковій основі.

Американський вчений Мінцберг визначив одну спільну рису діяльності всіх менеджерів, яку назвав роллю.

Роль - набір правил поведінки, які відповідають посаді, яку займає керівник, та його організацію.

Так само як і ролі акторів за сценарієм, обумовлюють їх поведінку, так і керівники, які займають певну посаду, ведуть себе у відповідності до тієї посади, яку займають.

Мінцберг виділив 10 основних ролей керівників і об’єднав їх у три групи:

І ролі міжособистого спілкування

головна особа (керівник) очолює, відповідає за підрозділ