Борис Грінченко, Детальна інформація

Мій людоньку! В сльозах живеш ти, в горі,

Хай Бог тобі спокою й щастя дасть!..

Живи, цвіти!.. Зорею ясно сяй!..

(Підводиться)

Василечку, ще поцілуй востаннє!..

Коваленко цілує.

Прощайте всі!.. Коханий, прощавай!..

(Падає мертва) [2, 546].

Високу оцінку драматургії Грінченка, зокрема п'єсі «Серед бурі», дав І. Франко: «Надто ж драми Грінченка (деякі відзначені нагородами на конкурсах Галицького виділу крайового) являються немаловажним здобутком для української сцени,' а така драма як «Серед бурі» і з погляду на композицію, на ясний малюнок характерів та на ідейний підклад, займе в укр(аїнській) літературі дуже високе місце, може, чи не найближче обік «Сави Чалого» Карпенка-Карого»1.

Творчість Б. Грінченка різножанрова, багатопроблемна, вона є взірцем терпіння і подвижницької праці для свого народу. «Талановитий поет і повістяр, — писав І. Франко, -— він покинув епіку задля драми, силкуючися дати нашій літературі історично-патріотичну драму вищого стилю. Обік сього він у «Правді» порушує важну справу язикової незгідності, яка зовсім натурально витворилася була між Галичиною й Україною; його голос викликав був дуже оживлену полеміку, та, що найважніше, пізніше наше письменство йде переважно туди, куди вказав він у тій своїй статті. Він пише ряд цінних критичних і історико-літературних студій про різних наших письменників і пробує, йдучи за слідом Драгоманова, вивести справу нашої національності [...] перед широкий форум європейської публіки»2.

Про непересічне значення творчості Б. Грінченка в образній формі висловив Микола Чернявський: «На вершині Ливану стоїть кедр. Обшарпали його і покрутили бурі. Намагаються вітри скинути з вершини. А він шумить і стогне, й дзвенить, як струна.

Знесилів він, але стоїть непорушно на своєму місці.

'Франко І. Старе й нове в українській літературі // Зібр. творів: У 50 т. — К., 1982. — Т. 35. — С. 106.

гФранко І. З остатніх десятиліть XIX в. // Зібр. творів: У 50 т. — К., 1982. — Т.41.— С. 514.

461

Темніє небо. Спадає сніг. Заходе ніч. Мовчить небо. Мовчить земля. Стоїть кедр, вірний вартовий рідного Ливану, й марить, що будуть



великі бурі й грози, але прийде весна, повіють вітри з далекого моря, зацвітуть лілеї й крини по горах і заспівають вільних пісень гірські пастухи по тихих долинах.

Тільки його вже тоді не буде»1.

Таким вірним і непохитним Вартовим рідного краю і рідного народу і був Борис Дмитрович Грінченко.

Список рекомендованої літератури

Грінченко Б. Твори: В 2 т. — К., 1963. — Т. 1—2. Грінченко Б. Твори: В 2 т. — К., 1990. — Т. 1—2. Грінченко Б. — Драгоманов М. Діалоги про українську національну справу. — К

1994.

Єфремов С. Грінченко // Літературно-критичні статті. — К., 1993. Із щоденників Б. Грінченка // Жовтень. — 1970. — № 1. Погрібний А. Борис Грінченко: Нарис життя і творчості. — К., 1986. Франко І. Наше літературне життя в 1892 році // Зібр. творів: У 50 т. — К

1981. —Т. 29.

Франко І. Старе й нове в українській літературі // Там само. — К., 1982. — Т. 35. Франко І. З остатніх десятиліть XIX віку // Там само. — К, 1984. — Т. 41.

ДЖЕРЕЛО МАТЕРІАЛУ:

Історія УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ(1 ТОМ)

Київ, “Вища школа” 2002