НАТАЛЯ КОБРИНСЬКА Життя і творчість, Детальна інформація

Відповіді знайшли у минувшині, що «затяжіла була на їх житті, на їх душах — на душі цілого їх народу» [250]. Та минувшина застав-

380

ляла забути надію на кращу долю, заборонила бути самим собою і за кожний стогін і за кожний рух до свободи ще тісніше затискала кайдани неволі.

«Замкненим у тісних межах не вільно було виглянути на ширшу арену світу, то і той світ забув про замираючі в оковах мільйони, що надармо видирались на волю» [280].

Осмисливши минувшину, брати побачили будучину — кращу, щасливішу. її вони заслужили, смертю смерть поборовши. Про це йдеться в 3—5-му епізодах — кульмінаційних.

Втретє заглянула бабуся-зима на спустошену вщент землю, поорану гарматами, политу кров'ю, що викидала з себе армії без рук, без ніг, без голови, що йшли незчисленними рядами через континенти тим шляхом, де загинули браття і бачили двох сивих голубів, що перелітали з грудки на грудку, присідали на кущиках, гойдались на деревині, що появлялись і знову пропадали.

Сьомий епізод-картина — це історія революційного руху в символічних образах від 8 березня 1917 р. (гвардійські царські полки Волинський, Семенівський, Єгерський та Ізмайлівський, що складалися переважно з українців, перейшли на бік повстання і перемогли) до 17 березня 1917 р., коли за почином Товариства Українських Поступовців засновано Українську Центральну Раду під головуванням М. Грушевського.

Кобринська історично відтворює атмосферу могутнього національного злету, пробудження приспаної довголітньою неволею національної свідомості українців, ентузіазм військового руху (22 березня 1917 р. створено Тимчасову Українську Військову Раду, яка надіслала Тимчасовому уряду домагання автономії України).

«Хвиля людей підноситься за хвилею. Чути зойки, крики, скрегіт збруї, але люди не ідуть уже, як збита в купу череда, вони мають певну ціль, означені стремління. їм уже не видирають життя, а самі його добровільно дають...» [281].

Визволення української народної душі вітала Кобринська, а не жовтневий переворот і червоний прапор. Про це свідчить восьмий епізод-картинка — епілог. Народ український воскрес і будує свою українську державу з неодмінними державними атрибутами: гербом і прапором. Символіка синіх і жовтих кольорів гранично прозора:

«Заграли рожеві зорі, високо піднеслось проміння сонця воскресіння: три звізди блиснули на яснім блакиті. Підніс голову могутній лев (Галичина), появився з мушкетом запорожець (Наддніпрянщина), виринув на синім полі золотий плуг, а над ним оливну галузку несли два голуби з широко розпростертими крилами на небесному просторі.

Одно лиш крило молодшого брата опадало вниз зомліле...» [там само].

Галичині ще треба було боротися.

381

«Брати» Кобринської — твір символістський. Його стиль, динамічний і напружений, умовність, що ніби коментує і пояснює смисл відтворюваного, символічний підтекст, що пронизує весь твір, створюючи лейтмотив, експресія — цьому доказ.

Назва твору також символічна. Вибравшись з горнила безглуздої війни, нав'язаної ворогами, народ український (запорожець і галичанин) усвідомили себе братами. Тепер вони разом в одному таборі будують і захищають свою державу.

Символічні й натуралістичні прийоми можна вважати органічними рисами реалізму Кобринської, яка постійно шукала нові виражальні засоби і форми. Особливо плідними ці пошуки були на початку XX ст. Символіка звеличувала предмет, вириваючи його з контексту буденності, роблячи його незвичайним, здатним протистояти повсякденності; приголомшуюча правда факту примушувала читача по-іншому глянути на навколишню дійсність.

Звернення до жанру казки можна пояснити прагненням Кобринської втілити в живі образи ті філософські і моральні ідеї, які бродили в суспільстві, не знаходячи відповідних форм у дрібних фактах буденного життя. У цьому ж стилі написані такі твори, як «Суділь-ниці», «Чортище», «Хмарниця», «Прости біг», «Рожа», що ввійшли у збірку «Казки».

Список рекомендованої літератури

Денисюк І. О., Кріль К. А. Поборниця прогресу // Кобринська Н. Вибрані твори. —

К., 1980. Канкан В. А. «Верховинна естетка (штрихи до портрета Наталії Кобринської //

Качкан В. А. Українське народознавство в іменах. — К., 1994. — Ч. І. Козуля О. Жінки в історії України. — К., 1993. Лукіянович Д. Два документи до життєпису Наталії Кобринської-Озаркевич. —|

Л., 1939.

Джерело матеріалу:

Історія Української Літератури 19 століття (70-90рр)

За редакцією професора O. Д. Гнідан

Київ “Вища школа” 2002