ОЛЕКСАНДР КОНИСЬКИЙ Життя і творчість, Детальна інформація

«В іншому місці, при інших обставинах не те б з його вийшло, — із співчуттям резюмує інженер Копач. Гніт і самовластя задавили чоловіка... чоловіка з розумом, з добрим серцем. Ех! не по-людськи в нас діється! Не треба нам таких людей; вони не знаходять у нас для себе роботи... свої знання, свою працю ми примушуємо їх розвіювати, розкидати або в чужині за границею, або поховати де на мочарах, або на цих глупівських пустинях. Ой, темне, темне царство!.. Кругом неправда і неволя: народ замучений мовчить» [467].

Піддаючи критиці «темне царство» російського самодержавства, жорстоку репресивну політику царського самовладдя, О. Кониський, однак, не втрачає надії бути почутим своїми власть імущими адресатами, тому й апелює до їх совісті, а численними акцентами на сумні наслідки урядової політики застерігає від страшного, всеохоп-ного зла, спровокованого ними і загрозливого для них.

192

Основним організуючим началом повістей О. Кониського слугує не інтрига, не сюжетна ситуація, а провідна ідея — залежність людей від згубних для них обставин. Цій ідеї підпорядковуються всі епізоди повістей, вона цементує їх, надає внутрішньої смислової і зовнішньої цілісності.

Як принциповий захисник тенденційності в літературі, О. Кониський не сприймав об'єктивно-спокійного тону відображення. Від початку і до кінця він відкрито і послідовно захищав свої основні думки, активно втручаючись у події як спостерігач, коментатор-публіцист, строгий суддя. Підпорядковуючи змальовані картини життя національно-просвітнім проблемам, О. Кониський на перший план висував пропаганду відповідних ідей. Тому, як свідчив сам, «я не пильную за художественною стороною»1.

Інколи оповідач вступає в суперечку з читачем, та при цьому суб'єктивність сприяє більш глибокому проникненню в суть відображеного ним життя і більш сильному впливу на читача.

Для змалювання своїх героїв у динаміці, розвитку О. Кониський використовує їхні біографії. В історії життя людини, в еволюції її поведінки, вчинків розкривається її соціальна суть та оригінальна індивідуальність. Повісті «Семен Жук і його родичі», «Юрій Горовенко» побудовано у вигляді ланцюга біографій людей, пов'язаних між собою життєвими долями. Композиційна особливість їх полягає і в послідовному викладенні характерів та хронологічності їхнього життя на тлі суспільно-політичних подій у причинно-часовому зв'язку.

Представник першої когорти національно свідомої інтелігенції О. Кониський створив новий тип українського інтелігента, змалював його погляди, змагання, взаємини з народом.

Почавши в традиціях «старої» манери письма (оповідь від першої особи, перевага статичного, етнографічно-побутового опису з детальними подробицями), О. Кониський уже в 70-ті роки значною мірою долає цю тенденцію: урізноманітнює форму своїх творів, робить спробу моделювати дійсність крізь призму настроїв персонажів, цілеспрямовано осмислює сюжети з життя інтелігенції, що відповідало історично назрілій потребі розширення тематичних обріїв українського письменства.

В усіх жанрах художньої творчості і перекладацтва, критики і публіцистики, народопросвітньої і видавничої справи О. Кониський залишив помітний слід. «Українці для України, — проголошує О. Кониський устами героя повісті-хроніки «Грішники». — Кожен українець повинен пильнувати про те, щоби жити на Україні і працювати задля України... »2.

'Лист О. Кониського до І. Франка від 4 жовтня 1884р. // Рукописний відділ ІЛНАН України. — Ф. З, № 1603, арк. 300—301.

2Кониський-Перебендя О. Грішники // Твори: В 4 т. — Ялта, 1898. — Т. 3. — С. 145.

193

І це не декларація письменника, а його життєве кредо. Кожний прожитий день, рік без корисної праці задля України О. Кониський вважав не тільки легковажно змарнованим, але й грішним. Тому він ніколи не дозволяв собі найменшого розслаблення, не пропускав жодного заходу, що стосувався національної справи.

Учителем нетямущих, апостолом і трибуном українського націоналізму, прапором цілої епохи називали О. Кониського за подвижницьку, саможертовно-одержиму сорокарічну працю для відродження та збагачення духовності нації.

Повертаючись до нас після довголітнього «каземату», спадщина О. Кониського знову слугує новим поколінням живим невичерпним джерелом праці, енергії й любові, яких так бракує нам для відродження тепер уже вільної, незалежної України.

Список рекомендованої літератури

Барвінський О. Спомини з мого життя. — Л., 1912.

Бернштейн М. Журнал «Основа» і український літературний процес кінця 50— 60-х років XIX ст. — К, 1958.

Грушевський М. Пам'яті Олександра Кониського // Записки Наукового Товариства імені Шевченка. — 1902. — Т. 39.

Драгоманов М. Література російська, великоруська, українська і галицька // Літе-ратурно-публіцистині праці: В 2 т. — К., 1970. — Т. 1.

Драгоманов М. Літературно-публіцистичні праці: В 2 т. — К., 1970. — Т. 1.

Єфремов С. Історія українського письменства. — К., 1917.

Кониський О. Дмитро Пильчиков // Зоря. — 1894. — Ч. 4.

Кошовий О. (Кониський). Коли ж виясниться? (За проводом повісти И. Левіцького «Хмари») // Правда. — 1875. — Ч. 19.

Кониський-Перебендя О. Непримирена // Твори: В 4 т. — О., 1899. — Т. 1.

Кониський О. Семен Жук і його родичі: Хроніка // Правда. — 1875. — Роч. 8, ч. 1—22.

Кониський О. Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя. — К., 1991.

Кониський О. Український націоналізм // Правда. — 1875. — Ч. 14. — С. 572.

Кониський О. Юрій Горовенко // Кониський О. Оповідання. Повість. Поетичні твори. — К., 1990.