ДМИТРО МАРКОВИЧ Життя і творчість, Детальна інформація

«Здоровлю тебе, читану,

знотмжиттям!

Прохаю сердешне

вибачитимені,

що я даю не нове

уновомужшптю,

а старе, даю так, як

воно було писано,може,

езоповськоюмовою.

Даю старе для того,

щоб ти, читачу, бачив,

якмиписали

серед подвійної цензури,

щобтищеміцніше

зненавидів і обурився

протиминулого

насильства над думкою,

над словом

ідушеюнаиюю,

старих письменників^.

ДМИТРО МАРКОВИЧ (1848-1920)

Це звертання Маркович написав 17 серпня 1917 р., готуючи до видання свої твори. Через 85 років після майже повного забуття він знову відкриває читачам, тепер вільної України, історію душі і думки народу.

Біографія.

Він народився 25 жовтня 1848 р. в м. Полтаві в дворянській родині, на Св. Димитрія Солоусь-кого.

Батько, Василь Васильович Маркович, вчився в Першому кадетському корпусі в Петербурзі. Він — один з тих випускників, кого з наказу царя було покарано 500 різками за співчуття бунтарям 1825 р., і хто, одержавши офіцерський чин, був направлений на Кавказ воювати з черкесами.

Волелюбність, хоробрість, чесність і врода черкесів уразили Василя Васильовича. Він навіки полюбив цей героїчний народ, що так гаряче захищав свою свободу, і часто розповідав про нього дітям. «Я з малих літ згадував ті оповідання, — пізніше писав Д. Маркович, — любив той дикий вільнолюбивий люд і привчався ненавидіти насильників і насильство, а батько здавався мені героєм» [459].

В. В. Маркович був палкий, веселий, красномовний, дотепний. Мав гострий язик, за що його недолюблювали й боялися. Батько багато чи- ] тав, особливо Діккенса й Теккерея. Англоман, Василь Васильович захоплювався всім англій-

Шаркович Д. Лист до читача // По степах та хуторах.— К., 1991. — С. 454—455. Далі, посилаючись на це видання, в дужках зазначаємо лише сторінку.

286

ським, висміював усе російське і «шпетив на всю губу» царів і деспотизм, ненависть до яких виніс з кадетського корпусу; поважав англійську націю за сміливість, торговельний розум, парламентаризм, порядок і свободу громадянина; критикував російських суддів-хапуг, поліцію, що бере хабарі й не дає ні вільно жити, ні вільно дихати.