Дослідження антропометричних та інтелектуальних показників розвитку школярів, Детальна інформація

— розвиток волі: те, що ми називаємо самостійністю дій;

- емоційно-оціночний розвиток як ставлення людини до культури, етико-естетичних цінностей суспільства.

Другий рівень привласнення — рівень смислу, особистісного смислу, через систему якого (своєрідну внутрішню позицію) людина дивиться на світ і розуміє його — ставиться до нього відповідно до свого сенсу.

Говорячи про світосприйняття людини, ми маємо на увазі саме цю систему. Світорозуміння виступає як система поглядів людини на світ і себе в ньому, як розуміння людиною смислу своєї життєдіяльності, як віра людини, як позиція, з якої людина дивиться на світ, виробляє свої смислові орієнтації.

Така позиція народжується двічі. Орієнтовно на третьому році життя та приблизно у чотирнадцять років. Перше народження обумовлене ставленням дорослих до дитини і культурним середовищем його дитинства. В цих умовах відбувається виділення себе як персони-особистості — самоусвідомлення свого імені, «Я», ототожнення себе зі своїм ім'ям. В цьому віці у дитини виникає потреба в проголошенні свого «Я»: «Я хочу». Важливими факторами першого народження є сексуальна ідентифікація (Я — хлопчик чи Я — дівчинка), потреба в визнанні дорослих, а потім і однолітків; уявлення себе в часі.

Друге народження. Його ще називають становленням своїх обов'язків і прав — усвідомлення молодою людиною реальності її взаємин з оточенням. Якщо перший рубіж можна визначити як соціальний мінімум особистості, то другий — мінімум соціальної зрілості.

Саме період другого народження (ми можемо його офіційно зазначити, бо цей рубіж зафіксовано в юриспруденції:

з 14 років людина підсудна, тобто повинна передбачати наслідки своїх вчинків) — це період формування світосприймальної позиції особистості, її вольового потенціалу — перевірка «чого ти вартий, в першу чергу в своїх очах». Друге народження особистості — це реалізація здатності людини до самовизначення, ставлення до себе, суспільства та спільноти, природи, світу, праці. Це усвідомлення вже не тотожності, а ідентичності вірності собі, своєї цілісності.

В цей період зростає активність особистості, вибірковість, почуття свободи в боротьбі з обставинами. Рівень розвитку інтелекту забезпечує відносно, адекватну оцінку обставин і самопрограмування шляхів задоволення нагальних потреб особистості.

Соціально позитивна активність — творчість. Людина живе для людей. Вона ділиться своїм доробком з людьми. Соціальна пасивність і є нездатність до творчості, до зміни обставин свого життя.

З види активності взаємодіють один з одним:

— фізична: передумова онтогенетичного розвитку психіки;

— психічна. Вона виявляється в реалізації потреби в пізнанні себе і свого оточення, орієнтації в спілкуванні і суспільних відносинах. У спілкуванні народжується психічна активність. Але для цього необхідне і включення людини в пізнавальну діяльність, спочатку — навчальну);

— соціальна активність. Вона обумовлена психічною. Це потреба в зміні і підтримці основ своєї життєдіяльності відповідно до своїх ціннісних орієнтацій. Інтеграл трьох видів активності визначає поведінку і переживання людини. Це динамічний фактор самовизначення особистості в життєдіяльності, пізнання себе і свого оточення.

Розвиток і свобода особистості. Свобода є найнеобхіднішою умовою розвитку особистості. Особистість несе в собі здатність до свободи. Тільки вільна особистість може оволодіти обставинами. Без свободи немає самостійності й активності. Адже ж ми визначаємо особистість як суб'єкт свідомої діяльності, де самостійність і активність —' атрибути, тобто те, без чого особистість не може розвиватися і відбутися. Тільки вільна особистість може оволодіти власним «єством».

В психологічному плані свободі протистоїть стереотипність. Стереотипність - це дія за шаблоном, алгоритмом, без варіантів і «вмикання» індивідуальних можливостей.

Вільна від стереотипів особистість психологічно спрямована на відстоювання своєї позиції. Для неї бути особистістю

— це постійно бути вірній своїй світосприймальній позиції, в соціальній цінності якої вона впевнена. Від чого залежить стійкість внутрішнього світу особистості? Коли ми відповімо на це питання, ми визначимо умови розвитку та удосконалення особистості.

Перша умова — чіткість у визначенні прав і обов'язків. Без прав немає обов'язків. Без правової свідомості немає моральної свідомості. Саме організація засвоєння моральних і правових норм «Я повинен» — і є створенням умов розвитку. Тут важливе дозування оцінок поведінки людини, прищеплення зразків поведінки, вільний режим прийняття норм і установок, свобода вибору варіантів поведінки. Від цього залежить розвиток самооцінки і самосвідомості.

Друга умова — розвиток можливостей пізнання себе і оточуючого світу. Тут важлива власна адекватна оцінка себе і своїх можливостей. Не менш — оцінка інших. Прагнення до самоствердження, розвинута мотивація досягнення, психологічна культура спілкування — все це сходинки самосвідомості: розуміння того, що людина являє собою, визначення своїх можливостей, покликання, свого майбутнього і перспектив досягнення бажаного.

Третя умова — стійкість і гарантованість значимості людини в тому соціумі, який він вважає своїм. Це і почуття «Ми», і — на іншому полюсі — «Я — не гвинтик». А між ними — визнання інших. Рівень розвитку почуття і волі людини забезпечує його відносну незалежність від зовнішніх обставин. В прагненні бути визнаним, особливо референтною групою, закладена динаміка таких почуттів, як гордість, сором, таких психічних якостей, як відчуженість, ідентифікація. Живлять цю лінію розвитку потреби і мотиви в спілкуванні, в коханні, в самостійності, в статевій ідентифікації. Всі вони настроєні за камертоном культури, бо саме культура (культурний канон) й інтелігентність визначають силу звучання в поведінці, духовності людини.

Розвиток самосвідомості. Структура самосвідомості створюється вже на третьому році життя. В її основі — усвідомлення свого імені, емоційне ставлення до себе, реалізація потреби в визнанні, емоційному теплі — «Я — хороший». Сексуальна ідентифікація йде слідом, а за нею усвідомлення себе у часі: «Я був, є і буду». Усвідомлення своїх прав і обов'язків також входить у структуру самосвідомості. Дитина виділяє себе серед інших, але ще не усвідомлює своїх можливостей. В цих протиріччях — криза З року життя. Поступово дитина вчиться більш-менш адекватно оцінювати себе. Шлях до цього — адекватна оцінка людей, які її оточують. В оцінці виявляється ставлення до дитини. Ми зазначили, що істина — це форма відповідності суб'єктивної та об'єктивної реальності.

Додамо: в поєднанні з емоційною оцінкою і ставленням до об'єкту, який спрямовує людину на усвідомлення істини. Іноді оцінка людини переноситься на те, що вона проповідує. Людина сприймає світ спочатку почуттями, а потім розумом.

Визначення стадії інтелектуального розвитку дитини



Інтелект є інструментом, за допомогою якого людина самопрограмує свою поведінку та діяльність. Рівень розвитку інтелекту є найважливішою характеристикою людини.

Крім таких чинників розвитку інтелекту, як успадковані риси, умови утробного та особливості перших років життя, є й загальні. Це вікові стадії розвитку інтелекту. Саме вони визначають розумовий вік дитини та основні характеристики її мислення. Тому зрозуміло, що педагогічний інструментарій визначення стадій розвитку інтелекту, який складається з специфічних завдань, проблем й техніки вимірювання, є складником компетентності вчителя.

Для розробки програми розвитку дитини конче потрібно знати дійсний рівень її інтелектуального розвитку. Тобто визначення особливостей інтелектуального розвитку дитини має передувати пошуку методичних шляхів забезпечення навчального процесу.

Нагадаю вам, що існують такі статистичне визнані рівні інтелекту: високий рівень, вище за пересічний, пересічний, нижче за пересічний, низький, дуже низький рівень (розумова відсталість). На останньому рівні дитина спроможна оволодіти тільки елементарними навичками, вона потребує постійного догляду та опіки.

Інтелектуальні здібності визначаються тими параметрами центральної нервової системи, які характеризують роботу мозку як інструменту обробки інформації: