Історія держави і права України, Детальна інформація

у створенні Київського князівства. У 1656 р., відчуваючи неминуче падіння Речі

Посполитої, інший сусід — Георгі Ракоці Семигородський — також звернувся до

гетьмана. Разом вони вчинили спільний похід на Польщу з метою її поділу. Спи-

раючись на таку могутню підтримку, Хмельницький зайняв безкомпромісну позицію

щодо поляків, наполягаючи на тому, щоб під його владу перейшли всі українські зем-

лі, включаючи Галичину та Волинь.

Проте поряд із новими можливостями шведи створювали для гетьмана й усклад-

нення. Прагнучи звести давні рахунки, вони розпочали війну з Московією. Хмель-

ницький опинився у делікатній ситуації, коли його сюзерен воює з його ж новим

союзником. Напруження у стосунках між українцями і московитами стало вирива-

тися назовні. Розміщення у Києві та інших українських містах московських

залог, а також втручання царських чиновників у фінансові справи українців виклика-

ли занепокоєння козаків. Ворожнеча між союзниками також виникла у щойно за-

войованій Білорусії, де населення нерідко воліло мати козацьку систему правління,

а не московську, й присягало на вірність гетьманові, а не цареві. Змагання однієї Русі (українців) із другою (московитами) за владу над третьою (білорусами) трохи не спричинилося до відкритої війни, і перш ніж московитам удалося витіснити козаків із цього краю, минув деякий час.

Найбільшу лють української старшини викликало укладення у Вільнюсі в 1656 р.

миру між московським царем і поляками без усякої на те згоди українців; більше то-

го, спеціально послану українську делегацію навіть не допустили до переговорів. По-

боюючися, що московити принесуть у жертву українські інтереси, гетьман і козацькі

полковники відкрито звинуватили царя у зраді й порушенні Переяславської угоди.

У роздратованому листі до царя Хмельницький порівнював поведінку московитів

з поведінкою шведів: «Шведи — люди честі: пообіцявши дружбу і союз, вони дотри-

муються слова. Проте цар, уклавши перемир'я з поляками і маючи намір повернути нас в їхні руки, вчинив з нами безсердечно». Слідом за цим розчаруванням прийшли інші. Об'єднаний українсько-семигородський похід на Польщу закінчився катастрофічним провалом, а незадоволене козацтво вчинило заколот, звинувативши у поразці гетьмана. 4 вересня 1657 р., уражений звісткою про поразку, тяжко хворий Хмельницький помирає в Чигирині.

Важко переоцінити вплив, що його справив на перебіг української історії Богдан Хмельницький. Українські, російські та польські історики порівнюють його

здобутки з досягненнями таких гігантів XVII ст., як Олівер Кромвель в Англії та

Валенштайн у Богемії. В дослідженнях, присвячених гетьманові та його добі, часто

наголошується на його вмінні здобувати так багато, маючи так мало. Хмель-

ницький відновлює український політичний організм там, де він давно перестав

існувати, створює могутнє високоорганізоване військо з юрби некерованого се-

лянства і козаків; у гущі народу, зрадженого старою верхівкою, він знаходить