Історія держави і права України, Детальна інформація

Навесні 1649 р. в наступ пішли поляки. З Волині йшли їхні основні сили'—

25 тис. на чолі з самим королем Яном Казимиром, а через Галичину під команду-

ванням сумнозвісного Яреми Вишневецького рухалося 15-тисячне військо. Вдавшись

до своєї звичайної тактики швидкого обманного маневру, Хмельницький і його союзник хан Іслам Гірей 80-тисячним військом обложили Вишневецького у фортеці Збараж. Коли на допомогу Вишневецькому поспішив польський король, Хмельницький раптовим маневром напав на армію Яна Казимира під Зборовом і оточив її. Але якраз коли поляки от-от мали зазнати поразки й під Збаражем і під Зборовом, татарський хан зрадив гетьмана. Підкуплений поляками й побоюючись зміцнення українців Іслам Гірей відвів своє військо й поставив перед Хмельницьким вимогу укласти угоду з польським королем. За таких обставин гетьманові не лишалося нічого іншого, як погодитися.

18 серпня 1649 р. було підписано Зборівський мир. За ним реєстр установлю-

вався в 40 тис. козаків, польському війську та євреям заборонялося перебувати на Київщині, Чернігівщині та Брацлавщині, де урядові посади дозволялося займати

лише козацькій старшині та православній шляхті, а православному митрополитові

обіцялося місце в польському сенаті. Хоча всім учасникам повстання дарувалася

амністія, більшість селян мали повернутися у кріпацтво. Польській шляхті в свою

чергу, навпаки, дозволялося повертатися до своїх володінь. Лише тиск татар змусив

Хмельницького піти на цю невигідну угоду, котра викликала широке невдово-

лення по всій Україні. Але оскільки поляки вважали, що поступилися надто великим, а козаки були переконані, що отримали замало, ця угода так і не була повністю виконана.

Зборівський мир висвітлив ті внутрішні й зовнішні проблеми, на які мав

зважати Хмельницький. Те, що інтереси селянства фактично проігнорували

у Зборові, не було випадковим недоглядом. Хоч Хмельницький і більшість його

полковників, а також багато реєстрових козаків хотіли покращити долю селянства,

вони не мали намірів цілковитого знищення кріпацтва. Для козацької верхівки,

включаючи Хмельницького, це б означало підрив тієї соціально-економічної систе-

ми, в якій вони посідали помітне місце. Відтак уже в Зборові виник конфлікт між

козацькою старшинською верхівкою та черню. З часом він розвинеться у фатальну

ваду козацького устрою, що формувався на Україні.

Іншою великою проблемою були взаємини з кримськими татарами. Розуміючи

їхнє значення в нещодавно здобутих перемогах і у наступних битвах з поляками,

Хмельницький прагнув будь-якою ціною зберегти союз із татарами. Проте для

українського населення цей союз був ненависним, оскільки у відплату за татарську

допомогу гетьман мусив дозволяти союзникові брати ясир. Хмельницький споді-

вався задовольнити татар польськими полоненими, але кримчаки нерідко захоплюва-

ли всіх, хто їм траплявся, заганяючи у рабство тисячі українських селян. До того ж

політика татар полягала в тому, щоб не допустити зміцнення жодної християнської країни. Відтак, допомагаючи Хмельницькому проти поляків, вони не хотіли, щоб той завдав остаточної поразки шляхті. Використовуючи Хмельницького для ослаблення Польщі, кримський хан планував таким самим чином використати українських козаків проти Москви. Та Хмельницький, покладаючи великі надії на підтримку московитів, не пішов на пропозицію татар здійснити спільний похід на Москву, запропонувавши у 1650 р. похід на багатшу, менш захищену й легше доступну Молдавію. Протягом кількох наступних років Хмельницький брав активну участь у молдавських справах і навіть сподівався посадити там господарем свого сина Тимоша, встановивши тісніший союз між Україною та Молдавією. Проте загибель Тимоша у 1653 р. під час оборони Сучави поклала кінець невдалій і надто дорогій молдавській кампанії.

Тим часом у 1651 р. почався новий етап польсько-української війни. І знову