Історія держави і права України, Детальна інформація

прибічників. Розуміючи, що великим недоліком козаків у боротьбі з поляками

була відсутність кінноти, Хмельницький сміливо розв'язує цю проблему й звер-

тається з пропозицією про союз проти поляків до давнього ворога козаків — кримських татар. Кращої нагоди й бути не могло. Саме тоді, коли його посольство PRIVATE "TYPE=PICT;ALT=42.jpg (144309 bytes)" пририбуло до Криму, взаємини хана з поляками стали вкрай напруженими, й на допо могу козакам на чолі 4-тисячного загону було послано відомого воєначальника Тугай-бея. Навесні 1648 р. попереджені про дії Хмельницького поляки послали напівдень військо, щоб придушити повстання ще в зародку.

У середині квітня 1648 р. на Жовтих Водах, по дорозі на Січ, впевнений у своїй перевазі 6-тисячний передовий загін поляків зустрівся з об'єднаними козацько-татарськими 9-тисячними силами. 6 травня після тривалого бою, під час якого на бік повсталих перекинулися кілька тисяч посланих на допомогу полякам реєстрових козаків, польський авангард було розбито. Вражені звісткою про

поразку й переконані підісланим козаком у тому, що повстанці значно переважають їх, командувачі 20-тисячних головних сил Марцін Каліновський та Міколай Потоцький залишили вигідні позиції під Корсунем і, маючи за поводиря таємного агента гетьмана, почали відступати, долаючи багато перешкод. 26 травня неподалік від Корсуня поляки наскочили на козацьку засідку (козацькі сили зросли до 15 тис., без врахування татарської кінноти) і знову зазнали поразки. Хмельницькому до рук потрапили обидва командувачі польсько-шляхетської армії, 80 великих вельмож, 127 офіцерів, 8520 жовнірів, 41 гармата. Наче полякам ще мало було не щасть, за шість днів до битви під Корсунем помирає король Владислав IV. У той час, коли на півдні збираються юрми повстанців. Річ Посполита раптом втрачає короля, командирів і армію.

Перемоги Хмельницького приголомшили поляків і водночас надихнули укра-

їнців. Спочатку на Право-, а згодом і на Лівобережжі козаки, селяни і міщани

створюють полки й або пристають до гетьмана, або ж під проводом місцевих ватаж-

ків піднімають власні повстання. Багато селян і козаків скористалися нагодою

дати волю довго стримуваній ненависті до гнобителів. Страшна картина цих подій

описується у «Літописі Самовидця»: «... где колвек знайшлася шляхта, слуги замко-

віє, жиди й уряди міскіе — усе забияли, не щадячи ані жон й дітей їх, маетности

грабовали, костели палили, обваліовали, ксіонзов забияли, дворі зась й замки шля-

хецкіе й двори жидовскіе пустошили, не зоставаючи жадного цілого. Рідкій

в той кріві на тот час рук своїх не умочил й того грабленія тих добр не чинил».

За кілька місяців з України було зметено майже всю польську шляхту, урядни-

ків, ксьондзів. Особливо нищівного удару зазнали євреї, які становили найчисель-

ніше, але найменш захищене представництво шляхетського режиму. Між 1648

і 1656 рр. повсталі вбили десятки тисяч євреїв (через брак достовірних даних

неможливо встановити точніші цифри), і тому євреї й досі вважають повстання

Хмельницького однією з найжахливіших подій своєї історії.

Польські магнати й шляхта в свою чергу відповідали на різанину різаниною.

Найбільш сумнозвісним прибічником тактики шляхетського терору був найбагатший

з магнатів — Ярема Вишневецький. У своїх лівобережних володіннях він мобілізує

добре вишколене 6-тисячне військо, збирає, скільки може, переляканої шляхти,

ксьондзів та євреїв і починає відступати на захід. Скрізь на своєму шляху

жовніри Вишневецького катували козаків, лишаючи за собою страхітливий слід із

трупів. Якщо у Польщі «подвигами» Вишневецького захоплювалися, то на Україні вони викликали таке обурення, що повсталі й слухати не хотіли про якісь переговори, поклявшись боротися з Вишневецьким до смерті.

Протягом літа Хмельницький, розташувавшись під Білою Церквою, зосередився

на створенні дисциплінованої, добре організованої армії. Ядро її 'складали 16 випро-