Історія держави і права України, Детальна інформація

їх під свою високу руку». Приймаючи це рішення, московити також сподівалися

відібрати деякі захоплені Польщею землі, використати Україну як буфер проти

Оттоманської імперії та взагалі розширити свої вплив.

В останні дні 1653 р. московське посольство на чолі з боярином Василем

Бутурліним зустрілося з гетьманом, його полковниками та генеральним штабом

Війська Запорозького в Переяславі, біля Києва. 18 січня 1654 р. Хмельницький

скликав раду козацької верхівки, на якій було ухвалено остаточне рішення

про перехід України під зверхність царя. Того ж дня було скликано людей

на міський майдан, де у своєму виступі гетьман наголосив на потребі України

у верховному володарі, назвав чотирьох потенційних кандидатів на цю роль: поль-

ського короля, кримського хана, турецького султана та московського царя — й зая-

вив, що найкращим для цього є православний цар. Задоволений тим, що вибір упав

на православного правителя, натовп схвально відгукнувся на промову гетьмана.

Тоді Бутурлін, Хмельницький та присутня там козацька старшина ввійшли до

міської церкви, щоб скріпити це рішення спільною присягою.

Та несподіваний випадок завів справу у глухий кут. За прийнятою в Польщі

традицією Хмельницький сподівався, що присягатимуть обидві сторони,— українці

заприсягнуть на вірність цареві, а той пообіцяє боронити їх від поляків та шану-

вати їхні права й привілеї. Але Бутурлін відмовився присягати від імені свого монар-

ха, кажучи, що на відміну від польського короля цар є самодержцем і не присягає

своїм підданим. Роздратований відмовою Бутурліна, Хмельницький гордо вийшов

із церкви, погрозивши взагалі скасувати угоду. Проте Бутурлін уперто стояв на

своєму. Нарешті, побоюючись втратити підтримку царя через, здавалося б, про-

стісіньку формальність, Хмельницький погодився дати клятву на вірність цареві.

Незабаром після того по 117 містах України було розіслано царських урядни-

ків, перед якими 127 тис. люду заприсягли на вірність цареві Олексію Михайло-

вичу та його наступникам. Сповнений драматизму інцидент у переяславській

церкві висвітлив відмінність політичних цінностей і традицій, з якими обидві

сторони підійшли до укладення угоди. Та попри всі ці розбіжності підписання

Переяславської угоди стало поворотним пунктом в історії України, Росії та всієї