Пласт, Детальна інформація

h’o

h’o

h’o

h’o

\x017D

SУ цьому етапі розвитку Пласту створилася його організаційна сітка та офо-рмилася організаційна схема із юнацькими гуртками і куренями як основою.

На Першому Верховному Пластовому З’їзді у 1924 р. постає об’єднуючий пластовий провід, якому підпорядковуються усі пластові частини не тільки з польської займанщини (Галичина, Волинь), але й із Закарпаття, з празької еміграції та з Буковини.

Із появою підручника “Життя в Пласті” у 1921 році оформлюється діяль-ність Уладу Пластового Юнацтва, визначена трьома юнацькими пробами, що вимагають поступу у школенні характеру, пластових умілостей та у плеканні пластової зарадности. “Життя в Пласті” подавало у зрозумілій для молоді формі ідейні основи пластового виховання.

У 1921 році починає виходити у Львові журнал для пластового юнацтва “Молоде Життя”, а при кінці цього етапу (1930 р.) і “Пластовий Шлях” як журнал пластової думки. Появляються пластові публікації, творчість мо-лодих пластових поетів, допоміжні матеріяли для пластової виховної праці.

Природній ріст організації у віковому відношенні членства вже у кількох роках дає, побіч основного для виховної організації Уладу Пластового Юнацтва, Улад Старших Пластунів (1925 р.), а згодом як підбудову Улад Пластових Новаків (1927 р.) та надбудову – Пластовий Сеньйорат (1930 р.).

а) Улад Пластового Юнацтва становив основу пластової організації. У Галичині, на Волині, Закарпатті, Буковині та серед українських емігрантів у Празі – скрізь тут зорганізувались юнацькі пластові гуртки, а праця в них відбувалася згідно із вказівками, поданими у “Житті в Пласті” та з напрямними Пластового Проводу.

б) Улад Старшого Пластунства природньо виріс з юнацтва. Його перші частини постали у 1923-24 рр. Найбільше динаміки набирає він у 1927 до 1930 рр. Старше пластунство організувалось у сильних куренях та ангажу-валося у різних ділянках пластової праці, зокрема у виховній із новацтвом, як зв’язкові юнацтва із середньошкільної та ремісничої молоді, а також як організатори таборів і мандрівок так сухопутніх, як і водного пластування. Вони також перебирали ініціативу у праці проводу Пласту. Продовжуючи свою самовиховну працю, вони зосередилися на світоглядово-ідеологічних проблемах. У старшопластунських частинах та на з’їздах УСП відбувалися справжні ідеологічно-світоглядові баталії. Недаром пл. сен. П. Ісаїв називає тепер це покоління “ідеологічним”.

Домінантною була тоді ідея націоналізму. Були серед пластунів упродовж короткого часу групи пластунів із лівими переконаннями, які виникли тоді у зв’язку із подями в Україні в часі т. зв. українізації. Нуртували серед старшо-го пластунства також і погляди про потребу супремату релігійного чинника у Пласті.

Поруч з цим гостро актуальною була справа включування старшого плас-тунства у громадську роботу. Речником цих ідей був сл. п. ст. пл. Степан Ох-римович, провідний діяч старшого пластунства і студентства .У ній, на основі резолюцій 7-го З’їзду УСП, говорить він “про призначення уладу старших пластунів як иайвідповіднішої форми для зберігання ідеалів доброї громад-ської служби, а ніколи для безпосереднього вмішування як організованої ці-лости до такої чи іншої громадської роботи…” Він визначує завдання куренів УСП, що у формі “нових студентських корпорацій з розвиненим товариським життям і суверенним впливом цілого гурта на погляди і поступки кожного члена на всіх ділянках життя виявилися найкращою формою співжиття, на засадах пластової ідеології та найприроднішим місцем для виявлення інди-відуальносте в колективі”. Про вибір громадської праці він говорить таке: “Пластунам залишається вільну руку вибрати пластову чи іншу ділянку громадської праці, ту чи іншу форму служби батьківщині, щоб виконувати її згідно із принципами Пластового Закону і вносити всюди у найрізнорідніші прояви життя елементи пластового духу”. Провід УСП має тільки “норму-вати і контролювати працю окремих старших пластунів у різних ділянках”.

Отже практично старше пластунство включилося всюди у громадську працю. Крім пластової праці УСП включився також у освітню та націона-льно-освідомляючу працю серед селянства та ремісництва у читальнях “Про-світи”, а це до певної міри дало почин до створення сільських та ремісничих частин Пласту.

Все ж найактивнішими стають старші пластуни у студентському житті, вони стають його ідейними провідниками та виразниками націоналістичної ідеології. Вони, наприклад, нав’язуючи до державницьких прагнень, започа-тковують культ крутянських героїв (В. Янів).

в) Улад Пластового Новацтва, започаткований у 1927 році, успішно розви-вався. У цій ділянці пластування спеціялізувалися старшопластунські курені під вмілим проводом о. Олександра Бучацького та Існдори Сидорович. Вони також дають почин до організування новацьких таборів.

г) Пластовий Сеньйорат засновано в 1930 р. Він не мав уже змоги розви-нутися у цьому періоді. Дрот у своїй статті “Плян діяльности гуртка Пла-стсеньйорату” стверджує, що “остаточним змаганням Пласту є дати основи до створення морально-новітнього громадянства” і подає такі основні думки про завдання сеньйорату: “Пластсеньйорат є засновником пластово подуманого старшого громадянства. Пластовому сеньйорові треба бути позитивним працівником, а не непродуктивним критикоманом. Пластовий сеньйорат мусить стати впливовим під моральним оглядом чинником серед громадянства. Ідеологія пластового сеньйорату мусить відіграти певну ролю в приватному житті своїх членів”. А перший комендант УПС, Іван Чмола, ставив як завдання на перший плян вишкіл виховників і незабаром організує перший сеньйорськнй табір для переведення такого вишколу.

Велика активність Пласту, вияви незалежницьких настроїв, сильна дія підпільної ОУН, що її членами були теж і пластуни, довела до заборони дії пластової організації у 1930 р.

Третій етап дії Пласту – Пласт у підпіллі

Рішення пластового проводу продовжувати пластову дію нелегально до-вело до відходу з пластової організації деяких пластунів, членів ОУН, через конфлікт подвійного членства і підпорядкування двом організаційним, дис-позиційним центрам. У пластовій організації залишилися частини куренів старшого пластунства під проводом тайного “Пластового центру”.

Були намагання знайти легальні вияви для пластової праці та можливості виховного впливу па молодь у дусі пластових засад. Для світоглядово-ідео-логічного формування думки та для плекання виховних пластових традицій зачав виходити журнал “Вогні”. У дискусіях того часу йшло намагання з’я-сувати вартість рівноваги впливу почувань, волі і розуму у дії людини-плас-туна. А це у зв’язку з тим, що до підпілля втягали велику кількість молоді, до того ніяк не підготовану.

Для юнацтва пластуни видавали тоді журнал “На сліді”, який згодом, за часів німецької окупації, приймив назву “Дорога”. Для впливу на ремісничу молодь пластунство організувало “Доріст” при Рідних Школах та редагувало для них журнал “Шлях молоді”. Для плекання фізичного виховання пластуни активізувалися у спортових клюбах (“Черник”, “Плай”, “Стріла”, К.Л.К.).

Та найбільші можливості поширення пластових ідей та виховного впливу на молоді, давали літні табори та мандрівки. Тому праця пластунства зосе-реджувалася головним чином на таборуванні. Пластуни організували табори під фірмою “Кліматичні станції” Українського Гігієнічного Товариства, а згодом Комісії виховних осель і мандрівок (при Товаристві охорони дітей і опіки на а молоддю). Розбудовано цілу сітку юнацьких таборів, які відбува-лися з однорічною перервою до 1943 року, тобто й у воєнні роки. Пласт вів також і новацькі дитячі табори та оселі, а також табори для ремісничії моло-ді. Можливість використовувати різні форми громадської праці для пластових виховних цілей вказувала на зрозуміння громадянства для потреб Пласту та його дії серед української молоді.

Репрезентацію Пласту на зовні, на доручення пластового проводу, взяв на себе створений у 1931 році Союз Українських Пластунів Емігрантів (СУПЕ) у Чехословаччині. Там теж діяло видавництво “Український Пласт”, продов-жуючи видавати “Молоде Життя”. Прп помочі пластових частин Карпатської України СУПЕ організував участь Пласту у світовому Джемборі у Ґеделє (Угорщина) та робив спроби нав’язати зв’язки з Міжнароднім Скавтським Бюром.

У 25-річчя Пласту у Львові, заходами пластунства, засновано Пластовий Музей, як частину музею українських військовиків, об’єднаних у “Молодій Громаді”. Це ще один з доказів оцінки пластового виховання учасниками нашої визвольної боротьби з 1917-1920 рр. Щоб вповні закінчити підсумки дії Пласту в цьому періоді, треба сказати, що пластуни, незалежно від того, в якому етапі дії Пласту виховувалися, виявили найкращі прикмети характеру та здібність і волю служити Україні у різних обставинах, теж і тих найважчих – у пізнішому вже часі – у рядах УПА, та задержати гідну пластову поставу на засланні у далеких таборах Сибіру.

Розділ 5 Український Пласт на центральних українських землях у 1917–1920 рр. ( пл. сен. Леонід Бачинський)

Бурхливі роки переживала Україна в перших роках відновлення своєї дер.-жавності. Після закінчення Першої світової війни почалася війна України проти її споконвічного ворога з півночі. Важко було в короткому часі нала-днати ввесь державний апарат і власними силами вгамувати те безладдя, яке виникло в огні й бурі революції. Одначе життя творило нові умови, поста-вали школи, гуртувалася й молодь і стихійно, без будь-якого доручення, у різних місцях України творилися пластові осередки. Між ними ще не було часу наладнати зв’язок, а тому кожний із відомим нам осередків провадив пластову працю на власну руку. З тих то причин постала певна різниця в їхній діяльності, організації та в методах виховання.

Я нотую окремо три більші пластові осередки: Біла Церква, Кам’янець-Подільський, Чернігів. Дуже можливо, що й в інших місцях були зародки або й деяка більша скавтська діяльність, але досі про них нічого невідомо. Ми свідомі, що цей нарис неповний, хоч було досить часу, щоб появилися у пресі будь-які згадки про пластовий рух на Центральних Українських Землях. Зібраний нами матеріял є тим цінний, що він походить від людей, які описані ними спогади подали власноручно.

Український Пласт на Центральних Українських Землях мав офіційну назву Українські Бой-Скавти (УБС). Він цілком наслідував англійську систему ви-ховання молоді та спирався на підручник ген. Байден-Пауела “Скавтінґ для хлопців”, дещо зукраїнізований, головно в ділянці внутрішньої організації. Українські Бой-Скавти, які потім опинилися на еміґрації в Польщі та які перебували в таборі інтернованих у Щеп’юрно, прийняли у 1921 р. назву Український Пласт.