Пласт, Детальна інформація

Дрогобицький , Стрийський, Самбірський, Старо-Самбірський,Долинський,

Калуський, Сколівський, Турківський, Жидачівський.

Дністровський округ- центр м. Станіслав. Входили повіти:

Станіславський, Богородчанський, Надвірнянський, Тлумацький, Бучацький,

Борщівський. Чортківський, Гусятинський, Заліщицький.

Гуцульський округ- центр м. Коломия. Входили повіти:

Коломийський, Городенківський, Косівський. Печеніжинський.

Поділіський округ- центр м. Бережани. Входили повіти: Бережанский,Під-

гаєтьський, Рогатинський, Перемишлянський, Золочівський,Зборівський, Скалацький, Теребовлянський, Збаражський, Тернопільський.

3.2. Роль Верховної Пластової Ради. Атрибути і відзнаки «Пласту».

Верховним органом була Верховна Пластова Рада, штаб-квартира, якої знаходилась у Львові. Верховна Пластова Рада входила як секція у державне " Краєве Товариство охорони дітей і опіки над молоддю", а також входила в Шкільну кураторію, що фактично давало право легальної діяльності ук-раїнських пластових гуртків при школах поряд з польськими тарифами. Однак, в силу вищесказаних причин, "Пласт" намагався проводити свою виховну роботу поза межами школи.

У Пласті існували свої атрибути і відзнаки. Після того, як " вовченя-при-хильник" складав перший пластовий іспит і ставав " пластуном-учасником", він носив на лівому рукаві синій кружок матерії з вигаптованою жовтою бук-вою " У ". Пластун-розвідник носив синю ленточку і жовтими буквами " Скоб ",а пластун- скоб, над цією синьою ниточкою і написом, мав вигапто-вану пластову лілію. Гетьманський пластун-скоб носив таку ж відзнаку, як пластун-скоб, тільки обведену жовтим пояском у вигляді щита.

Були і відповідні старшинські відзнаки у вигляді срібних і золотих послів, які носились над контр-фалдою лівої кишені сорочки . Також на лівому пле-чі, під погоном, кріпились різнокольорові стяжки, які вказували на пластуна. Так, псевду „ Вовк" відповідали жовта і чорна стяжка, " Голуб " -біла і сіра тощо.

Пластунський однострій вимагав у себе сорочку, доренч, короткі та довгі штани,(кольору "Хапі" або чорні ), ширококрисий капелюх, гетри, черевики, плащ-накидку, світер і необхідні речі, які постійно носив пластун з собою , ніж, компас, палиця, мотузок тощо.

Для того , щоб стати дійсним пластуном-учасником, потрібна була крім іспиту і письмова згода батьків чи опікунів. Після прийняття пластового

старшиною в дійсні члени, пластун приймав присягу і давав письмове "Слово честі", в якому зобов'язувався дотримуватись Пластового закону.

Кожен пластовий полк носив ім"я видатного українського діяча чи націо-нального героя.На полковому прапорі з однієї сторони була зображена ска-утська лілія, переплетена тризубом, -герб "Пласту" і написи - назва полку, рік заснування, місцевість і клич. На другій стороні прапора була зрображена пе-люсткова лілія і знаки гуртків які існували в полку. Пластуни, як і соколи по-свячували свій прапор і приділяли значну увагу релігії. Одним із головних їх принципів, був принцип "служіння Богу і Україні".

3.3 Воротке ставлення польських властей до «Пласту». Вплив українських партій на розвиток «Пласту» та причини заборонення його діяльності.

"Пласт", як і інші українські молодіжні товариства, теж був під постійним наглядом поліції і польської місцевої адміністрації. За найменші порушення статуту поліція проводила арешти, обшуки, конфіскацію майна і літератури.

Так, 26 січня 1922 року поліція провела обшук у пластовій домівці в Косові, конфіскувала печатку, бібліотеку, 29 квітня 1923 року арештований був на кілька тижнів керівник пластового гуртка м. Горбовий. 6 квітня 1924 року, під час проведення Пластового з "їзду у Львові поліція зайшла безцеремонно до залу і була присутня до його закінчення.

16 жовтня цього ж року дирекція бережанської гімназії забороняє учням старших класів належати до "Плату", а в Станіславові поліція арештувала 16 пластунів, які на вечорі заспівали заборонену пісню. У таких конфліктів з поліцією і місцевою адміністрації було безліч. Та, ненезважаючи на переслідування, популярність і авторитет "Пласту" ріс серед населення і постійно знаходив нових прихильників. Якщо на кінець 1922 року в Галичині

було всього ЗО пластових полків, то на 1923 рік їх уже нараховувалось 138. які об"єднювали близько ЗО тисяч членів.

Популярність пластового руху сприяли праці О.Тисовського ( "Пласт", '"Життя в Пласті" ), П. Франка, О.Вахняника і інших прихильників "Пласту", також пластові часописи "Молоде життя", ''Український пласт", в яких пода-вався обширний матеріал з пластового життя в краю.

Активну підтримку "Пласт" отримував і від українського студенства, які на своєму конгресі у Празі ( 20 червня - 7 липня 1922 року ) постановили, що "пластовий рух заслуговує на якнайпильнішу увагу і студіювання з боку ук-раїнського юнацтва, а зокрема студенство і домагається якнайсильнішої підтримки з боку академічної молоді, перебуваючої як в краю і за кордоном". Багато студентів після цього Конгресу стали в пластовій організації вихован-ками та інструкторами різних гуртків.

Сприяло організованості і те, що на початку 1923 Верховна Пластова Рада прийняла ухвалу, яка вважала членами Пластового Уряду тільки ті пластові гуртки, які працюють по підручнику О.Тисовського і повідомили про це Раду письмово.

Набагато більше міг досягнути "Пласт" у справі виховання молоді, якщо б він був прийнятий до міжнародної скаутської організації. Починаючи з 1913 року скаути інших країн проводили свої традиційні зустрічі , що давало мож-ливість обмінюватись досвідом роботи і налагоджувати тісні зв"язки між со-бою.

Адже основною ідеєю скаутського руху було не тільки виховувати патріо-тів своєї нації, але любові і поваги до представників інших націй. "Працюйте в порозумінню з вашими братами - скаутами інших народів, щоб ви утворили братерський союз, якою ідеєю був би мир між народами"-, з такими словами - настановами звертався Р. Повел до учасників першого Міжнародного скаут-ського збору (джемборі), який відбувався у Лондоні в 1920 році.

Та Міжнародне Скаутське Б"юро відмовило українським пластунам стати членами цієї організації через те, що українці не мали своєї держави ! Тому українські пластуни не брали участі в наступних джемборі, які проводились через кожних чотири роки. Міжнародні зв"язки ''Пласт" підтримував тільки через свою Комісію по закордонних зв'язках, і то приватно з українськими пластунами, які діяли серед української еміграції в різних країнах світу.

Значної шкоди, як на наш погляд, "Пласту" і всьому молодіжному руху в цілому завдвли українські політичні партії, які старалися охопити якомога більше населення своїми ідеологіями.

Щодо "Пласту", то тут спочатку вплив мала Українська Організація (У 150), членами якої було багато старших пластунів, а згодом і Організація Українських Націоналістів (ОУН), саме з ініціативи ОУН, яка вела безко-мпромісну політику по відношенню до польського уряду, було організовано весною-літом 1930 року серію терактів, нищення державного і поміщецького майна. В цих акціях брала участь і молодь. Одним із таких терактів був здій-снений в кінці серпня 1930 року під Бібркою. При нападі на поштову карету загинув Гриць пісецький, старший пластун 11 пластового куреня в Станісла-ві. На місці злочину він був знайдений поліцією у пластунській формі, що відразу кинуло тінь на всю організацію і стало причиною її повної заборони. Поліція провела навальні обшуки і арешти старших пластунів, шукаючи зброю і заборонену літературу. А 26 вересня 1930 року Львівське староство прийняло ухвалу про розв'язування Українського Пластового Уряду та його керівних органів. В ухвалі говорилось:"Львівське міське староство дня 26.9.1930 року ліквідувало організацію Пласт і Головне Управління Плас-тового Уряду, так як акції відділів Пласту мають виразні антимонопольний характер і зобову"язує Головний Відділ Українського краєзнавчого Товарист-ва охорони дітей і опіки молоддю протягом 14-днів розв"язати всі відділи Пласту". На основі цієї ухвали Головний Відділ Краевого Товариства охоро-ни дітей і опіки молоді 1 жовтня прийняв свою ухвалу: