Економічний і політичний розвиток Чехії та її співробітництво з Україною, Детальна інформація

Розпад Чехословаччини. Наприкінці літа і восени 1990 проходили переговори між представниками Чехії і Словаччини, що закінчилися підписанням конституційного акта про передачу основних повноважень республікам. У березні 1991 р. ОПН розкололася, і найбільше численна з груп, що відкололися, оформилася в партію Руху за демократичну Словаччину (ДЗДС). Незабаром після цього відбувся розкол у рядах ГФ з утворенням трьох угруповань, у тому числі Громадянської демократичної партії (ГДП). У червні 1991 переговори між лідерами Чехії і Словаччини відновилися, але керівництво ГДП уже розуміло, що вони ні до чого не призведуть, і звернулося до розгляду варіанта «оксамитного розводу».

У червні 1992 відбулися загальні вибори. ДЗДС одержав більшість голосів у Словаччині, а ГДП – у чеських землях. Пропозиція ДЗДС створити конфедерацію не зустріло схвалення з боку керівництва ГДП. Незважаючи на опозицію з боку більшості як чехів, так і словаків, ГДП і ДЗДС домовилися про розпуск федерації опівночі 31 грудня 1992. 17 липня 1992 Словацька національна рада проголосила суверенітет Словаччини. Президент Гавел подав у відставку. Пропозицію провести референдум по питанню про розпуск федерації було відхилено ГДП, незадоволеної тим, що громадяни Словаччини, що прийняли участь у голосуванні в червні, уже вирішили це питання за ДЗДС. У жовтні федеральні збори передало більшу частину державних повноважень республікам. 25 листопада 1992 федеральні збори ЧСФР із перевагою в три голоси прийняло Закон про припинення існування чехословацької федерації. Опівночі 31 грудня 1992 ЧСФР припинила своє існування, а її державами-спадкоємцями з 1 січня 1993 сталі Чеська Республіка (ЧР) і Словацька Республіка (СР).

Розділ 2. НОВА ЧЕХІЯ В ЕКОНОМІЦІ ЄВРОПИ

2.1. Механізми ринкових перетворень в Чехії

Чехія, Чеська Республіка, держава в Центральній Європі, утворена 1 січня 1993 р. після розпаду Чеської і Словацької Федеративної Республіки (ЧСФР). З 1918 по 1992 включно – складова частина Чехословаччини. До її складу входять чеські землі: Чехія, Моравія і невеличка частина Сілезії. Площа країни – 78 864 кв. км, чисельність населення – 10,3 млн. чоловік (1995). Республіка граничить на заході і північному заході з ФРН, на півночі – із Польщею, на сході – із Словаччиною і на півдні – з Австрією. Столиця – місто Прага.

Розпад Чехословаччини 1 січня 1993 послабив можливості кооперування виробництва і розвитку торгових зв'язків між Чеською Республікою і Словацькою Республікою. Це мало негативні економічні наслідки для кожної із знову утворених країн, включаючи зменшення обсягу валового внутрішнього продукту (ВВП) і продуктивності праці. ВВП на душу населення в ЧР із початку 1990-х років знижувався і лише в 1997 р. досяг рівня, порівняного з показниками 1990 р. У той же час спостерігався постійне зростання рівня життя за рахунок реструктуризації споживання і посилення позицій крони. У 1998 р. дана тенденція була перервана насамперед унаслідок проблем високого дефіциту зовнішньоторговельного балансу, що збільшувався у ході трансформації економіки, стагнації промисловості, спаду будівельної індустрії, а також згортання різних видів послуг, зокрема, у сфері туризму і транспорту. У 1998 р. ВВП скоротився на 2,6% і складав лише 52% від відповідного показника для країн Європейського союзу (для Словенії – 60%, а для Угорщини і Польщі – по 40%), що відсунуло перспективу вступу Чехії в ЄС.

У 1998 р. безробіття в Чехії досягло 7,5%, а до 31 січня 1999 р. – 8,1%, річний рівень інфляції в 1997 р. – 7,6%, зовнішня заборгованість складала 22 млрд. дол. (майже 44% ВВП).

На початку 1990-х років промислове виробництво в Чехії помітно знизилося. Почасти це пояснювалося структурними змінами, викликаними ослабленням контролю за цінами, у сполученні з жорстким контролем за заробітною платою, проведенням стримуючої податкової і фінансової політики і різкий спад обсягу зовнішньої торгівлі. У той час як зовнішньоекономічні зв'язки з країнами Східної Європи, зокрема з колишнім СРСР, скоротилися, істотного збільшення торгівлі з країнами Заходу не відбулося. Завдяки жорсткій податкової і фінансової політиціа інфляція утримувалася на порівняно низькому рівні.

Промислове виробництво. Обсяг промислового виробництва в Чехії після 1989 аж до 1993 рр. скоротився на 32%, але в зв'язку з упровадженням реконструйованих і модернізованих потужностей ситуація змінилася. Обсяг промислового виробництва в постійних цінах досяг у 1996 81% обсягу продукції 1990 р., але в економіці в цілому різко збільшилася питома вага сфери послуг. У 1996 річна продукція промисловості збільшилася на 2%, у 1997 р. – на 4,5%. Частка переробної промисловості складала в 1997 р. 83%, у її рамках частка харчової промисловості – 15,3%, виробництво металів і металопродукції – 14,2%, виробітку і розподіл електроенергії, газу і води – 13,8%, транспортне машинобудування – 9,9% і виробництво машин і устаткування для подальшого виробництва – 7,5%.

Обробна промисловість. Обробна промисловість грає головну роль в економіці Чехії і дає бл. 70% загального обсягу виробництва. Машинобудування – виробництво автомобілів, сільськогосподарських машин, верстатів і т.п. – складає приблизно 30% усього виробництва галузей обробної промисловості. Найбільша проблема чеської обробної промисловості – низька конкурентноздатність на світовому ринку.

Велика частина підприємств обробної промисловості була приватизована до 1996 (майже 5400 підприємств, що складали 85% державної власності, були подані до приватизації), а в 1997 р. частка приватного сектору у виробництві ВВП досягла 75%. Передбачалося, що приватизація викликає важливі структурні зміни в чеській промисловості, зокрема в тих її галузях, що привабливі для іноземних інвестицій, таких, як автомобільна, хімічна, скляна і виробництва будівельних конструкцій.

Сільське господарство. Сільськогосподарське виробництво на початку 1990-х років скоротилося як через зменшення попиту на цю продукцію за рубежем, так і внаслідок збільшення імпорту продуктів харчування. Приватизація сільськогосподарських земель йшла повільно, що сприяло зменшенню обсягу виробництва продукції сільського господарства. До 1997 р. три чверті сільгоспкооперативів за рішенням їхніх членів були перетворені в кооперативи земельних власників; фермерство розвивалося незначно. Орна земля складала наприкінці 1990-х років 39,2% (у 1996 вона скоротилася на 4% у порівнянні з 1990); відбулося значне зменшення продукції тваринництва.

У середині 1998 р. у сільському господарстві було зайнято 198 тис. чоловік, на 3,4% менше, ніж у 1997 р.

Гірничодобувна промисловість. Видобуток у Чехії щорічно ок. 100 млн. т бітумінозного і бурого вугілля і лігніту цілком задовольняє потреби країни. Але в другій половині 1990-х років розробка усе більшого числа вугільних родовищ стала нерентабельною. У північній Чехії хижацький видобуток бурого вугілля призвів до серйозних негативних екологічних наслідків. Видобуток вугілля тут тісно пов'язаний з виробництвом електроенергії, оскільки значна частина її в країні утворюється шляхом використання вугілля на потужних теплових електростанціях. Експорт електроенергії є важливим джерелом валютних надходжень. Чеський уряд в галузі енергетики проводить політику, що враховує можливості переходу на менше «брудні» джерела одержання електроенергії, включаючи використання ядерних електростанцій; частка ядерної енергії серед джерел споживання енергії усередині країни, мабуть, буде зростати.

Будівництво. Помірні іноземні капіталовкладення дозволили модернізувати деякі будівельні фірми, що особливо займаються відновленням і ремонтом житлового фонду. На початку 1990-х років щорічно будувалося бл. 8 тис. нових квартир.

Зовнішня торгівля. На початку 1990-х років більш 75% експорту країни направлялося в країни Європейського союзу й інші західні країни, у той час як на частку колишнього СРСР і інших східно-європейських країн припадало бл. 20%. Основні статті експорту складали будівельні матеріали, ліс і металовироби, транспортне устаткування, медичне устаткування, текстильні вироби, меблі, швейні вироби і взуття. Майже 60% всього імпорту Чехії надходило з країн Європейського союзу і Європейської зони вільної торгівлі, 20% – із країн колишнього СРСР і 6% – із країн «третього світу». Імпортувалися насамперед нафта, природний газ, хімікалії і напівфабрикати для чеської промисловості.

Розвиток чеської зовнішньої торгівлі виграв від економічних реформ, проведених із початку 1991 р., і від девальвації чехословацької крони в 1991 р. Після ліквідації контролю над цінами пішов різкий спад споживання на внутрішньому ринку, і виробники змушені більш активно шукати нові зовнішні ринки для збуту своєї продукції. Основні торгові партнери Чехії в 1997 р. – ФРН (28,5%), Словаччина (14,5), Австрія (6,7), Росія (6,5%, товарообіг складав 2,6 млрд. дол.).

Інвестиції. У Чехії аж до 1997 р. спостерігалося зростання обсягу інвестицій, в основному в енергетиці (27,6%), сфері фінансів і страховій справі (22,9), виробництво споживчих товарів (13%), сферу торгівлі і послуг (12,8), виробництво продуктів харчування (7,3). При цьому найбільша частка іноземних інвестицій припадала на ФРН (30,1%), Великобританію (15,1%), Нідерланди (10,3%), Францію (7,8), США (7,6); інші країни (29,1%). У 1998-1999 рр. кількість інвестицій помітно зменшилася, при цьому зросла їхня питома вага в сфері фінансів.

Банківська і грошова системи. Грошовою одиницею з 1993 р. є вільно конвертована чеська крона. Обмінний курс крони стабільний після девальвації 1991 р. Позики Міжнародного валютного фонду і Всесвітнього банку дозволили зберегти відносну стабільність грошового обігу. Річний розмір інфляції в країні складає від 10 до 15%. Зовнішній борг Чехії в 1993 складав бл. 6 млрд. доларів.

Державні фінанси. У січні 1993 р. уведена нова податкова система. Надходження в державний бюджет містять у собі податки з додаткової вартості, податки на споживчі товари і податки з прибутку. Регулююча роль державного бюджету була істотно модифікована, особливо у відношенні підприємницької діяльності. У державному бюджеті виділені витрати на підтримку більш 100 проектів по охороні навколишнього середовища. Медичне обслуговування і соціальне страхування фінансуються не з державного бюджету, а з окремо створених для цих цілей фондів.

Економічна трансформація та нова структура влади в Чеській Республіці

В умовах Чехії, де основним компонентом трансформаційного процесу була приватизація, дуже часто, якщо не в більшості випадків, вона привносила певну дестабілізацію в підприємницьку сферу. Завдяки так званій дрібній приватизації, яку подеколи називають зразком вдалого роздержавлення, гідним для внесення до підручників, було створено структуру малих підприємств. Однак, беручи до уваги сучасні тенденції розвитку світової економіки, такі підприємства зможуть вижити максимум два десятиліття. Роздрібну торгівлю захопили великі міжнародні торгові мережі, до яких національним дрібним та середнім виробникам вдалося проникнути з величезними труднощами. Аби вижити на ринку, вони мусили продавати свої товари за цінами, що вимагали величезних зусиль, а розширення бізнесу було для них лише мрією. Іноземні компанії отримали додаткову вигоду, продаючи на чеському ринку великі обсяги продукції своїх традиційних постачальників. Це стало однією з причин дефіциту торгового балансу Чехії.

Стандартні методи приватизації підприємств чеськими власниками потребували кредитів, які надавалися під високі відсотки. Відтак виникав борговий тягар, який здебільшого було неможливо сплатити. Тож успіхи більшості з таких власників фактично наперед знищувалися. Звідси доходимо висновку, що основні вади чеської приватизації спричинені не відсутністю компетенції у чеських менеджерів, а неадекватною трансформаційною, передусім приватизаційною, політикою уряду.

Ваучерна приватизація, яку часто критикують, не дала можливості створити коаліції власників, що могли б запобігти присвоєнню власності різними шляхами. Дж. Стігліц досить точно охарактеризував вдалу приватизацію, сказавши, що її завдання привабити тих, хто зробить ставку на підприємство, а не на розподіл власності.

Іншою проблемою було залишити ринки постсоціалістичних країн та країн, що розвиваються. Звичайно, це дуже ризиковані ринки, але деякі з них (а саме постсоціалістичні країни Центральної Європи), можливо, стануть на шлях західноєвропейських країн, яким вони йшли після Другої світової війни. Швидке створення ринків у цьому просторі могло б допомогти сформувати кооперативні зв'язки в межах регіону, обрати пріоритети на цих більш м'яких ринках та підготувати умови для виходу на потужніші позиції в міжнародних мережах кооперації. Однак надзвичайно важливі активи Чеської Республіки у вигляді контактів та знання ринків постсоціалістичних країн і деяких країн, що розвиваються, були задарма передані в руки західних підприємницьких мереж та альянсів.

Слід також зазначити, що внаслідок трансформаційного процесу значно послабилися позиції чеських підприємств в інформаційній, організаційній та капіталомісткій сферах. Безсилля чеських підприємств у післяприватизаційний період було спричинене не тільки їх минулим або некомпетентністю їх менеджерів і власників бізнесу, а й формою здійснення економічної трансформації. Не дивно, що за таких умов прихід стратегічних іноземних партнерів розглядався як єдине життєздатне джерело подальшого розвитку.

Прямі іноземні інвестиції

Практичні здобутки десяти років економічної трансформації привели чеських економістів до думки, що єдиний шлях стабілізації та спасіння економіки Чехії полягає в негайному залученні прямих іноземних інвестицій (ПІІ). Економічні результати діяльності чеських підприємств, особливо великих, були здебільшого катастрофічними. Продаж залишків їх активів іноземним партнерам нині пропагують як Уряд Чехії, так і опозиція, Центральна профспілка (Trades Union General) та робітники багатьох чеських компаній, що балансують на межі банкрутства.

Розвиток після Другої світової війни показав, що цілком реально побудувати конкурентну економіку, яка базувалася б на інтенсивному розвитку внутрішньої структури підприємств. У цьому переконує досвід як країн Західної Європи, так і «тигрів» Східної Азії. Однак його важко використати для подолання сьогоднішніх проблем чеської економіки. Адже від самого початку стратегія тих країн була більш-менш чітко визначеною, зрозумілою та сфокусованою на побудову власної конкурентної сфери підприємництва. Для Чехії така стратегія виявилася недосяжною, а десятирічний лагфактично скасував можливість застосування будь-якої подібної концепції.

Окрім того, існують ще два важливі фактори, які унеможливлюють розвиток чеської економіки за західним варіантом. Надзвичайна влада сучасних підприємницьких альянсів глобалізованого світу не дозволяє використати такі форми економічної політики, що спираються на групи вищезазначених країн. До того ж застосування такої політики в перші десятиліття після Другої світової війни, можливо, не було б здійснено, якби не виняткова політична позиція цих країн. Західним країнам було забезпечено привілейовану позицію як країнам, що захищали демократичний світ від комуністичної загрози з боку Радянського Союзу та Китаю. А це давало країнам Західної Європи та Східної Азії значно ширший простір для впровадження власної економічної політики, яку всіляко підтримували Сполучені Штати Америки. Звичайно, після 1989 р. ситуація була іншою.