Економічний і політичний розвиток Чехії та її співробітництво з Україною, Детальна інформація

r

v

x

z

|

~

\x2403\x6100$\x6467\x27C3}\x1000~

\x20AC

‚

–

a

ae

\x6100\x0224\x0500ae

e

e

i

i

\x00F0

\x00F0

o

o

th

H

Така ситуація яскраво ілюструє ілюзорність можливості економічного зближення Чехії з розвинутими ринковими економіками протягом найближчих десятиліть. У структурі міжнародних виробничих мереж чеські фірми діють на найнижчому рівні. Частка створеної ними доданої вартості в межах цих кооперативних об'єднань та альянсів є мінімальною. Відповідно потреби чеських фірм у висококваліфікованих та досвідчених працівниках також є досить невеликими. Дослідження та розробки проводять переважно в центрах поза Чеською Республікою. Якщо деякі національні дослідницькі команди й вижили, то працюють вони винятково на іноземні компанії. Економічні вигоди від інноваційних змін матеріалізуються в кінцевій продукції, яка акумулюється в центрах згадуваних мереж за кордоном. Цілком можливе повторення добре відомої з соціалістичного минулого Чехії ситуації, коли економічні вигоди, наприклад від винаходу контактних лінз, реалізовувалися та матеріалізовувалися поза територією нашої країни.

Втрати від такого стану справ у чеській економіці очевидні вже сьогодні, але, що важливіше, вони зростатимуть у майбутньому. Ці втрати значно більші від вартості залучених до Чеської Республіки прямих іноземних інвестицій. За сучасної організації світової економіки малоймовірним є сподівання на те, що добре організована дослідницька робота може вивести країну із стану економічної відсталості. Однак, зрозуміло, що ще більш трагічною помилкою була б відмова держави від формування власної еліти. Спрощення робіт на підприємствах, залучених до збирання імпортованих комплектуючих, зумовить обмеження росту зарплати. Як наслідок, може посилитися різниця в рівнях заробітної плати в периферійних економіках та країнах – центрах економічної влади та розвитку.

Іншою проблемою, що стосується прямих іноземних інвестицій, є їх вплив на торговельний баланс. У 1998 р. дефіцит торгового балансу корпорацій з прямою участю іноземного капіталу становив понад 102 млрд. чеських крон, що майже на $23 млрд. більше, ніж загальний дефіцит торгового балансу. Є чимало причин такої ситуації. Втім, не всі вони пов'язані з типом власності цих корпорації. Оскільки гуртова торгівля зосереджена переважно в руках іноземних компаній, частково цей дефіцит існуватиме за будь-яких умов. Традиційні стосунки в межах міжнародних альянсів завжди сприяють розширенню імпорту та дещо звужують експорт національних виробників.

Приплив торгового капіталу донедавна був одним із найважливіших компонентів прямих іноземних інвестицій. Зворотний ефект від цього полягає в обмеженні майбутнього розвитку малих та середніх підприємств, що випускають споживчі товари. Нормальне функціонування таких підприємств здебільшого залежить від того, наскільки успішно вони змогли приєднатися до існуючих торгових мереж. Адже останні використовують свою позицію для утримання цін на товари на такому рівні, що дає змогу малим підприємствам у кращому випадку лише триматися на плаву.

Отже, прямі іноземні інвестиції, з одного боку, до певної міри можуть допомогти економіці вижити, забезпечити зростання зайнятості, а також долучитися до міжнародного ринку. Але з другого боку, ПІІ змінюють економіку Чехії на таку, що обслуговує своїх більш розвинутих сусідів. Периферійний характер чеської економіки стає все більш очевидним і, звичайно, не дає надії на згладжування різниці в рівнях економічного розвитку.

Значно гіршої ситуації можна очікувати стосовно стану платіжного балансу. Було б надто необачно припускати, що рекордні обсяги прямих іноземних інвестицій триватимуть і надалі. Натомість, цілком вірогідно, що дедалі більше ПІІ фінансуватимуться за рахунок отриманих прибутків або залучення кредитів від національних фінансових установ. Зрештою, варто очікувати інтенсифікації процесу репатріації капіталу. Наприклад, в Ірландії подібного роду приплив капіталу вже перевищив 15% ВВП.

Якщо національні банки почнуть розміщувати переважну частину заощаджень населення на міжнародних ринках (що є досить реалістичним припущенням), то протягом найближчого десятиліття не уникнути проблем, пов'язаних із урівноваженням платіжного балансу. А ці процеси, своєю чергою, можуть похитнути стабільність обмінного курсу.