Економічний і політичний розвиток Чехії та її співробітництво з Україною, Детальна інформація

2.2. Місце Чехії в ЄС

На початку 1990-х років більш 75% експорту країни направлялося в країни Європейського союзу й інші західні країни, у той час як на долю колишнього СРСР і інших східно-європейських країн припадало близько 20%. Основні статті експорту складали будівельні матеріали, ліс і металовироби, транспортне устаткування, медичне устаткування, текстильні вироби, меблі, швейні вироби і взуття. Майже 60% всього імпорту Чехії надходило з країн Європейськго союзу і Європейської зони вільної торгівлі, 20% – із країн колишнього СРСР і 6% – із країн «третього світу». Імпортувалися насамперед нафта, природний газ, хімікалії і напівфабрикати для чеської промисловості.

Розвиток чеської зовнішньої торгівлі виграв від економічних реформ, проведених із початку 1991 р., і від девальвації чехословацької крони в 1991 р.. Після ліквідації контролю над цінами пішов різкий спад споживання на внутрішньому ринку, і виробники змушені були більш активно шукати нові зовнішні ринки для збуту своєї продукції. Основні торгові партнери Чехії в 1997 р. – ФРН (28,5%), Словаччина (14,5%), Австрія (6,7%), Росія (6,5%, де товарообіг складав 2,6 млрд. дол.).

Найбільші дебати в незалежній Чехії розгорнулися навколо питання про відмову від комуністичного минулого при створенні сучасного і центристського уряду. Більшість чехів підтримує вступ у члени Європейської спілки й у НАТО, що відбулися у квітні 1999 р. У серпні 1993 р. чеський уряд підписав договір про дружбу і співробітництво з Російською Федерацією.

За більше як десять років після "оксамитової революції" (1989 р.) Чеська Республіка досягла значних економічних успіхів. За даними Міністерства фінансів Чеської Республіки зростання національного валового продукту (НВП) тільки за 2000 рік становило 3,1 %. В поточному році цей показник повинен сягнути 3,7 %.

При цьому обсяг НВП із розрахунку на одного жителя країни (станом на 30.06.2001 р.) досяг рівня 190 750 чеських крон. До 2002 року остання цифра, за прогнозами чеських аналітиків, в перерахунку на одного жителя Чеської республіки складе сумму в розмірі 16 000 доларів США, що становитиме 60% рівня Федеративної Республіки Німеччини, або який остання мала в 1996 році.

Тільки в 2000 році грубий НВП (в поточних цінах) склав сумму в розмірі 1959,5 мільярдів чеських крон. Для економіки Чеської Республіки, особливо в останній період, характерним є:

Активні інвестиційні процеси із-за кордону мета яких - придбання підприємств та виробництв Чехії, продукція яких потенційно орієнтована на експорт.

Методичне придбання іноземними інвесторами економічних інструментів ринку Чеської Республіки. Мова йде про банки, страхові компаніі тощо.

Закордонні інвестиції в торгівельну інфраструктуру та сферу послуг (йде активне будівництво та реконструкція: супермаркетів, складських приміщень, автозаправочних станцій тощо).

В цілому економіка Чеської Республіки, за вказаний період, стала реально ринковою. Це видно із показників зниження темпів інфляції, росту зарплат і доходів населення та росту безробіття.

Обмежені можливості національної економічної політики

Протягом усього періоду економічної трансформації постсоціалістичної Чехії не було здійснено жодної спроби сформувати національну економічну політику, що відповідала б новій структурі теперішньої глобалізованої економіки. Ці імперативи не враховувалися і в ході аналізу реальних форм вступу Чехії до ЄС. Головне, що й досі не усвідомлені можливості Чеської Республіки: ми або самі повинні пристосуватися до вимог більш могутніх партнерів, або ж нас змусять силою це зробити. Подібною є перспектива не тільки для таких невеликих країн, як Чехія. Наприклад, у своїй книзі «Велика Шахівниця» Збігнев Бжезинський називає Францію та Федеративну Республіку Німеччину васалами США. Такі твердження можуть добре послужити для оцінки меж суверенітету, яких слід очікувати Чеській Республіці в сучасному глобалізованому світі.

Для постсоціалістичних країн, і Чехії також, приєднання до ЄС привабливе принаймні тим, що може забезпечити їх більш чіткими правилами поведінки і захистом на міжнародних ринках. Подібна ідея була сформульована паном Хартом на вищезгаданій конференції OECD. Він наголошував, що правила міжнародних економічних контактів завжди формулювалися таким чином, аби якнайповніше забезпечити реалізацію інтересів найбільш могутніх країн. Водночас він дотримувався думки й про те, що встановлені правила мають бути вигідними й меншим і слабшим країнам, щоб останні не втрачали зацікавленості долучатися до міжнародного економічного простору. Без таких правил слабку позицію цієї групи країн використовували б ще інтенсивніше.

Окреслена ситуація дозволяє сформувати перший можливий підхід політиків та теоретиків до національної економічної політики з огляду на проблему прямих іноземних інвестицій. Він полягає в тому, що без іноземних інвестицій навряд чи вдасться забезпечити достатньо масштабний ринок для продукції національних виробників – підприємств, які знаходяться в руках як чеських, так і іноземних власників. Максимальне прискорення іноземного інвестування, створення для цього ефективних стимулів, забезпечення субсидіями прямих іноземних інвестицій доцільно розглядати як найкращий шлях. І попри те, що за такого підходу економіка може залишитися або стати периферійною чи сервісною, однак він дозволяє уникнути глибоких криз та ворожого ставлення з боку могутніх економічних альянсів розвинутих країн.

Діюча таким чином система в змозі забезпечити певне зростання менш розвинутим країнам, проте водночас сприятиме посиленню нерівності між економічними центрами та периферійними країнами, що їх оточують. Публікації UNCTAD, зокрема, засвідчують швидке збільшення нерівномірності розподілу багатств у світі протягом останніх десятиліть. Прямі іноземні інвестиції відіграють провідну роль у цьому процесі. У довгостроковому періоді такий стан речей призводить до зростання соціальних та політичних антагонізмів, що в перспективі несуть загрозу світовій стабільності.

Щодо економічної політики Чехії, яка, власне, є предметом розгляду в нашій статті, варто було б приділити увагу трьом аспектам.

Перший аспект – доцільність подальшого сприяння залученню іноземних інвестицій до економіки, внаслідок чого більшість підприємств Чехії фактично виявиться поглиненою іноземними виробничими альянсами. У такій ситуації потребують глибокого розгляду дві важливі проблеми. Першу можна визначити так: чи варто і вигідно утримувати залишки нашої промисловості у чеських руках. Це стосується насамперед деяких ланок дистриб'юторських мереж та транспорту, діяльність яких впливає на широкі кола споживачів. Друга з цих проблем така: чи вдасться у майбутньому зменшити доходи іноземних інвесторів і таким чином обмежити, принаймні частково, відплив капіталу за межі країни.

Другий аспект – сприяння розвитку малого та середнього бізнесу. Без потужної державної підтримки його позиція під час переговорів з іноземними альянсами була б, безумовно, досить слабкою. Особливо вразлива група в цій царині – чеські фермери. Однак дотепер жодної чіткої програми захисту національного малого та середнього бізнесу в Чехії розроблено не було, хоч у більшості розвинутих країн вони сьогодні діють. Якщо ми наважимося розробити подібну програму в майбутньому, то будемо змушені погоджувати її з Європейським Союзом.

Третій аспект – розвиток подій, що зумовлюють перетворення Чехії на країну найманців. Уряд має опікуватися захистом наших національних інтересів значно більшою мірою, ніж він робить це сьогодні. І насамперед тому, що новий характер чеської економіки може мати прояв у сферах, які, на перший погляд, досить віддалені від згадуваних проблем. І я хотів би навести один приклад щодо цього.

Представники різноманітних фінансових установ здійснюють багато спроб змінити так звану систему поточного фінансування пенсій на заощаджувальне фінансування шляхом обов'язкового страхування громадян приватними компаніями. Для фінансових установ прийняття такого рішення означатиме істотне зростання їх коштів укупі з відкладеними на декілька десятиліть виплатами. Для населення це означатиме сплату подвійних податків: з одного боку – для підтримки поточного фінансування пенсій, а з другого – для накопичення персональних пенсій, сплачуваних за новою системою, на майбутнє. Іноземні банки наразі ще не готові надавати кредити малим компаніям, оскільки такі позики зазвичай дуже ризиковані. Відтак перехід до заощаджувальної пенсійної системи, де пенсії сплачують приватні фінансові установи, сприятиме розвитку фінансової потуги за кордоном або ж фінансуванню іноземних інвесторів у Чехії.

Нинішня економічна політика Республіки Чехія має передбачати створення нової парадигми її зовнішньоекономічних стосунків. Тривала позиція периферійної та сервісної економіки, притаманна постсоціалістичним країнам, імовірно, призведе до виникнення різноманітних соціальних та політичних протиріч. Вони вже чітко проявляються на новоприєднаних землях Федеративної Республіки Німеччина, а також на теренах інших постсоціалістичних країн. У найближчому майбутньому це може стати підставою для вироблення нової парадигми економічної політики, що здатна подолати проблеми, пов'язані з економічною нерівністю між центральними країнами Європейського Союзу та постсоціалістичними державами. Подібні спроби вже робляться в розвинутих капіталістичних країнах та деяких країнах, що розвиваються. У постсоціалістичному просторі така діяльність є досить рідким явищем.

UNCTAD можна навести як приклад організації, що намагається дослідити названі тенденції та виробити нові позиції. UNCTAD однозначно стверджує, що теперішня форма лібералізації світової економіки має більше переваг для розвинутих країн, водночас поглиблюючи протиріччя між провідними економіками та тими, що відстають у розвитку. UNCTAD також формулює тезу про те, що в сучасному світі прискореного розвою національної економіки можна досягти шляхом створення спеціальних умов для місцевого бізнесу. Сьогодні подібні погляди широко підтримують теоретики неоінституційного напряму економічної теорії. До речі, в дослідницькому відділі Світового банку є чимало економістів, що висловлюють подібні «єретичні» думки.

Якнайшвидше розв'язання окреслених проблем, безумовно, буде одним із основних завдань нинішнього століття. Це матиме особливе значення для постсоціалістичних країн. Тому, звичайно, необхідна принаймні базова ідея щодо мети національної економічної політики та заходів її досягнення.

2.3. Перспективи економічного розвитку Чехії

Підприємництво в Чеській Республіці регламентується цілим рядом законодавчих та нормативних актів (Збірка законів). Правова база підприємництва в Чеській республіці аналогічна загальносвітовій. Насамперед це стосується реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, відкриття банківських рахунків, інвестування та захисту інвестицій.

Підприємництво в Чеській Республіці практично не регулюється. Однак програма державної підтримки підприємництва існує. Більше того, створено та активно діють цілий ряд державних, напівдержавних та міждержавних чисто бізнесових структур, завдання яких допомагати чеському приватному підприємництву. Особливо це стосується допомоги та сприяння фірмам, які потенційно можуть покращити експортний потенціал Чеської Республіки. Саме на державному рівні систематично здійснюються заходи на підтримку експортного потенціалу чеського виробника.

Така політика приносить свої результати. Так, лише в в 2000 році зовнішньоекономічний баланс Чеської Республіки збільшився: по імпорту на 30% (або на 1247,2 мільярди чеських крон) та по експорту на 24% (або на 1120,4 мільярди чеських крон). Варто зауважити, що основними торговими партнерами Чеської Республіки є країн-члени Євроунії на торгівлю з якими припадає 60% зовнішнього товарообороту Чехії.

Продуценти приватного бізнесу в Чеській Республіці, з урахуванням вимог і стандартів Євросоюзу, та з огляду на жорстку конкуренцію, постійно працюють над якістю своєї продукції, товарів та послуг, що надають. Так, в 1998 році, біля 41% чеських фірм отримало сертифікат ISO 9000, а до 2000 року кількість таких виросла до 77%.

Для чеського підприємницького ринку характерно не тільки його відкритість, але й організованість. Так, кожен бажаючий може отримати основну інформацію із Торгового Реєстру про юридичну чи фізичну особу, яка займається підприємництвом. З другого боку, практично повсюдно в Чеській Республіці створено та діють цілий ряд об'єднань, асоціацій, союзів, гільдій тощо, як за галузевим (фаховим), так і за територіальними ознаками. Впливовими та дійовими в Чеській Республіці є інформаційно-аналітичні та торгово-промислові палати, і особливо змішані, тобто міждержавні.