Пухлини, Детальна інформація

Слід розрізняти своєчасну (це поняття відносне) та ранню діагностику.

Своєчасно виявлена пухлина — це мала пухлина без метастазів, тобто І—II стадії (Ti-2No Mo). Більшість таких хворих ще можна вилікувати. Ранній рак (клінічне поняття) — це локалізована пухлина в межах слизової оболонки, з якої і розпочинається її ріст. Якщо інфільтрований підслизовий шар, то це вже не ранній рак. Ранній рак (морфологічне поняття) — це інтраепітелі-альний рак (Cancer in situ, Tis), що діагностується лише під час мікроскопічного дослідження, а не клінічно.

Для виявлення раннього раку внутрішніх органів загальноклінічного обстеження недостатньо. При безсимптомному раку це майже нічого не дає. Необхідні спеціальні рентгенорадіологічні, ендоскопічні, лабораторні дослідження. Так, для виявлення раку молочної залози використовують мамографію, пункційну біопсію із цитологічним дослідженням; раку легенів — флюорографію, бронхоскопію; раку шлунка — гастроскопію з біопсією; прямої і товстої кишок — ректоколоноскопію тощо. Осіб із високим ризиком онкологічної захворюваності потрібно обстежувати двічі на рік.

Нарешті, в III період пухлина проявляється різними симптомами. Вони залежать в основному від її локалізації і стадії поширення. Симптоми пухлин різних органів різні. Але це є предметом вивчення не загальної хірургії.

Відчувши нездужання, хворий сам звертається до лікаря, частіше до дільничного. І від цього першого контакту нерідко залежить доля хворого. Тому в лікарів усіх клінічних спеціальностей має бути висока онкологічна настороженість і компетентність. Саме це є основою своєчасної діагностики клінічного раку.

У поняття "онкологічна настороженість" входять такі складові:

1. Старанне обстеження кожного хворого, який звернувся з будь-якого приводу до лікаря незалежно від фаху, з метою виявлення можливого онкологічного захворювання.

2. У важких випадках діагностики будь-якого захворювання слід насамперед подумати про можливість атипового чи ускладненого перебігу злоякісної пухлини. Кожному лікареві бажано пам'ятати вислів: якщо діагноз не ясний — думай про рак.

3. Знання передракових захворювань та їх лікування. . 4. Знання симптомів і перебігу злоякісних пухлин на ранніх стадіях.

5. Знання структури онкологічної мережі; хворого з підозрою на рак треба обстежити якомога в коротший термін і негайно направити до онкологічного закладу.

Саме відсутність онкологічної настороженості, онкологічна некомпетентність лікарів лікувально-профілактичних закладів призводить до лікарських помилок, які в 40—45 %, а в онкопедіатрії навіть у 80—85 % випадків є головною причиною запущеності злоякісних пухлин. Причини помилок різні, а саме: а) недостатнє знання симптоматики злоякісних пухлин; б) тактичні помилки — тривале спостереження хронічних "запальних" процесів без верифікації діагнозу; в) проведення неадекватного лікування (фізіотерапія і теплові процедури тощо).

Лікар, знайомий з основами онкології, завжди онкологічне насторожений, своєчасно виявить чи запідозрить пухлину і направить хворого для дообсте-ження. І навпаки, припущення лікарської помилки під час першого звернення веде до невиправдано тривалого спостереження. Отже, лікар, який уперше оглядає хворого, — лікар першого контакту — це вирішальна ланка у своєчасному виявленні пухлини.

Діагностику проводять системно. Спочатку з'ясовують скарги та анамнез захворювання. Треба пам'ятати вислів старих клініцистів: добре зібраний анамнез — половина діагнозу. Анамнез необхідно збирати активно, послідовно, цілеспрямовано. Потрібно уважно вивчати симптоми захворювання. Для злоякісної пухлини характерні 3 групи ознак: 1-ша — порушення загального стану, 2-га — порушення функції органа, 3-тя — біль. За наявності малої пухлини симптоми стерті, загальний стан майже не змінений. Із ростом пухлини продукти розпаду всмоктуються, з'являються і наростають інтоксикація, дискомфорт. Деякі ознаки своєї недуги хворі схильні вважати перевтомленням, випадковим незначним захворюванням. Дуже важливо дати вірну інтерпретацію зміні скарг хворого з хронічним процесом, що може свідчити про малігнізацію. Лікар повинен проявити онкологічну настороженість у першу чергу за наявності так званого синдрому малих ознак, порушень функцій органа, патологічних виділень.

Ключовим моментом в опитуванні має бути з'ясування наявності так званого синдрому малих ознак злоякісної пухлини, синдрому дискомфорту. Останній зустрічається, наприклад, при раку шлунка в 70—80 % хворих. Це втрата інтересу до всього, байдужість, апатія; зміни самопочуття;

сонливість, слабкість, стомлюваність; стійке зниження або відсутність апетиту, відраза до їжі; прогресуюче схуднення; явища дискомфорту з боку ураженого органа; кашель, втрата відчуття задоволення від фізіологічного акту тощо. Для таких хворих характерним є безперервне наростання симптомів.

Порушення функцій органів проявляється типовими скаргами: постійним, як правило, сухим, кашлем (рак легенів), осиплим голосом (рак гортані, легенів), утрудненим ковтанням (рак стравоходу, кардіального відділу шлунка), непрохідністю (рак кишок).

Систематична поява патологічних виділень, у першу чергу з домішками крові, часто є патогномонічною ознакою злоякісних пухлин: легенів — кров у мокротинні; нирки, сечового міхура — мікро-, макрогематурія; кишок — кров у калі.

Усе це має насторожити лікаря для більш детального обстеження хворого.

Обстежуючи дітей, спочатку збирають віддалений анамнез. З'ясовують вік батьків, професійні шкідливості, що діяли на них до зачаття цієї дитини, в період вагітності; наявність викиднів; чи немає в дітей даної сім'ї вад розвитку; осіб, які хворіли на злоякісні пухлини. Потім слід з'ясувати теперішні скарги і на початок захворювання. Відомо також, що багато ознак з'являються поволі і на них батьки могли не звертати увагу. Інколи вони пригадують, що декілька тижнів (місяців) тому змінилася поведінка дитини: вона стала роздратованою, вередливою, плаксивою, перестала цікавитись іграшками, грати в улюблені забави, школяр нехотя почав виконувати завдання, які раніше робив із задоволенням; з'явилася безпричинна стомлюваність, дитина прагне прилягти відпочити, в неї знизився апетит, з'явилися диспептичні явища. Різні пояснення в батьків знаходяться і в разі схуднення дитини, закрепів, болю в животі, кінцівках, підвищеної температури тіла. Нарешті з'являється і наростає блідість шкіри, що змушує батьків дитини звернутися до лікаря. Сукупність цих різною мірою виражених ознак, які нерідко зустрічаються при багатьох захворюваннях, але завжди супроводжують злоякісні пухлини, і складає так званий пухлинний симптомокомплекс. Завдання лікаря — не залишити без уваги такі не-з'ясовані скарги та симптоми і дати їм правильне пояснення, знайти причину цих явищ. І доки це не буде зроблено, онкологічне насторожений лікар не має морального права виключити наявність злоякісної пухлини в такої дитини.

@

T

p

„

E

a

\x00AA

з'ясувати спадковість. Відомі сім'ї, де злоякісні пухлини зустрічаються в декількох поколіннях. Необхідно знати про шкідливі звички хворого (в першу чергу паління), тривале вживання гарячої страви; про хронічні захворювання (тло).

"Таким чином, вірно зібраний анамнез дає підставу приблизно визначити характер і локалізацію процесу і проводити обстеження більш цілеспрямовано.

Об'єктивне обстеження. Огляд хворого може дати багато. Відомо, що онкологічні хворі худі, бліді, із землистим, інколи жовтяничним відтінком шкіри. Це є більш характерним для запущених пухлин травного тракту. Такий вигляд буває і в разі невеликих, операбельних, але з ускладненнями, пухлин (вторинна анемія після повторних кровотеч, непрохідність тощо). Тому заздалегідь вважати хворих у подібному стані неоперабельними — це груба помилка. І навпаки, чимало хворих із вкрай запущеною хворобою мають вигляд здорової людини.

Уже під час огляду інколи можна поставити діагноз. Так, невеликий, як правило, на шкірі обличчя, білуватий вузлик з виразкою в центрі — базаліома (базальноклітинний рак); тріщини, кровоточивість, мокнуття, поява вузла на невусі — при меланобластомі; досить характерні блідість і крововиливи на шкірі — при лейкозі; крововиливи довкола очей, вузли в ділянках лоба або волосистої частини голови — при нейробластомі (в дітей); деформована вузлами шия — при лімфомі; симптом так званої лимонної шкіри — над раковою молочною залозою; кульгання, стовщення і деформація кінцівки, обмеження рухів у суглобі — при пухлинах кістки, м'яких тканин;