Вивчення творчості Пантелеймона Куліша в середній школі, Детальна інформація

Чом ти мовчиш? Задзвони мені стиха, –

лунатимуть притишено й болісно рядки Кулішевої поезії і будитимуть у юних душах біль і тривогу.

Метод другий – створення для учнів ситуації особистісного вибору, в якій вони одержують можливість реалізувати мотиваційні установки індивідуально-ціннісного характеру. Такими установками, сформованими попереднім життям, є віра, совість, честь, що визначають міру індивідуальної готовності до сприйняття поезій. За цих умов створення ситуації вибору викличе в учня роботу душі – індивідуальне розуміння поезії.

Важливою є робота над змістом поезії, її образів, символів, окремих фраз і слів:

кобза – у тексті поезії назва музичного інструменту, що набуває значення творчості взагалі, натхнення, уособлює Музу П.Куліша;

тіснота – духовний тиск, гноблення; слід звернути увагу на ідентичність значення, яке вкладають у це слово Шевченко і Куліш, а крім цього навести уривок з цитованого вже “Зазивного листа до української інтелігенції”: “Дарма, що нас так тяжко тіснять і пригнічують необачні государники. Ми і в тісноті, і в пригнеті куємо та й куємо собі словесні лемеші та чересла помало”;

неспідлене – таке, що не стало ницим, зрадливим;

не здоліє – не зможе, не здолає власну неміч, безсилля;

недовірки – відступники, ренегати, люди, які зреклися своєї віри, своїх переконань, перейшли до табору супротивника, зрадили;

туманіють – дуріють, чманіють від докучливої думки;

рідну селію – рідну сілію, родину; за Кулішем це слово має два значення: “Стягує він українську розпуджену селію до наслідування предківського надбання – рідного слово до наслідування правом науки і словесності”. І далі: “Закинуте серед чужої нам громадянщини, серед чужоплемінного і чужоядного натовпу, слово наше ховалось тільки по невмирущих піснях та в тайниках наших сімей, – у тайниках не доступних політичній інспекції (“Зазивний лист”). У поезії домінує перше значення;

степах-облогах – диких, не обраних ніколи степах, образ “по степах-облогах”, крім цього, символізує дикий степ-облогу, що утверджує ідею: українська духовна культура, зосереджена по селах, на хуторах, є облогою її ненависників і недоступна для жаданого ними нищення (вірш “До кобзи”).

Робота вчителя, спрямована на оволодіння поетичними образами поезії, має бути пов’язана з розвитком уяви учнів. З огляду на це важливо стимулювати кожну, на перший погляд, незвичну думку учня, яка виникає в процесі аналізу поетичної тканини твору. Її поява свідчитиме про початок – і це найцінніше! – роботи психологічних механізмів мислення, уяви і почуттів. Аналогічно опрацьовується лексичне значення слів у поезії “Рідне слово”:

радувати – радилися “про людське око”, маючи приховану корисливу мету; слово має саркастичний характер відтінок;

перелюб – зрада, невірність;

безголів – тут: люди, позбавлені розуміння, здатності усвідомити підступність намірів, критично осмислити і відкрити їх; нещасливі, бідні;

хирна – (від хиря – хвороба), хвороблива, безсильна, немічна; жалюгідна на вигляд;

сирітство – за Кулішем, духовна беззахисність української нації: “Оце ж не сумуємо про мізерну долю нашого українського народу; не журімось про те сирітство, в якому зостававсь і зостається він без первоцвіту свого громадянства і своєї древньої церкви” (“Зазивний лист…”);

приступна – доступна, привітна, близька;

всевіда – той, хто все знає, про все відає.

Слід, на нашу думку, залучати учнів до аналізу критичних оцінок збірки “Хуторна поезія” як за життя поета, так і протягом останніх десятиліть (класо-вульгаризаторських). Нехай дев’ятикласники дадуть свою оцінку. Педагогічне оформлення такої роботи учнів може бути виражене у запитанні: “Якої ви думки про об’єктивність оцінок поетичної спадщини Куліша, зокрема збірки “Хуторна поезія”?” При цьому наводяться зразки критичних висловлювань для літературознавчої експертизи й визначення точки зору учнів про міру їх об’єктивності:

Аналізуючи “Хуторну поезію”, варто зважити на думки, висловлені літературними критиками, як от І.Пільщиком, котрий зауважує: “До багатьох поезій цієї збірки автор бере епіграфом Шевченкові слова,

змістом своїх віршів не раз спростовує їх”1.

Узагальнюючи аналіз критики на адресу творчості Куліша, варто запропонувати учням висловити:

а) власні оцінки своїми словами:

б) оцінки словами поезій “До кобзи” та “Рідне слово”.

Збіг власних оцінок з позицією Куліша для характеристики наведених критичних висловлювань, як правило, виражається такими висловами поета:

“спідлене серце”, “недовірки твої туманіють”, “зоря не зоріє, Вітер холодний од півночі віє” (“До кобзи”);

“утікала правда з того суду”, “В тих могилах рідним трупом правду придушили” (“Рідне слово”).

Тільки дві поезії П.Куліша, а в них – безмір почуттів. У вірші “До кобзи” самотність ліричного героя, впевненість у правдивості й святості справи, якій служить кобза – муза, щире прагнення братерського єднання душ, благородний сум, туга за мертвими братами-однодумцями, притишений смуток, що голосом правди додає живлющої віри у воскресіння України.