Вивчення творчості Пантелеймона Куліша в середній школі, Детальна інформація

1. Петро Шраменко - реєстровий козак, син полковника, Кирило Тур - запорожець.

2. Впевненість у кожному своєму кроці Шраменка і химерництво (як затаєний комплекс неповноцінності в політичному житті, що проявився у вседозволеності й буйності) Кирила Тура - наслідки середовища, в якому виросли козаки.

3. Справжня любов молодих козаків до Лесі Череванівни, їхнє уявлення про сімейне щастя, ставлення кожного з них до суперника.

4. Вплив народної моралі на поведінку Кирила Тура і Петра Шраменка.

5. Здатність юнаків прийняти смерть заради інших і щастя України.

6. Риси характерів:

а) мужність юнаків;

б) повага до батьків і старших;

в) шаленість вдачі Кирила Тура і розважливість Петра.

ІІІ. Моральне обличчя юнаків. Типовість образів Петра Шраменка і Кирила Тура.

Позиція Куліша щодо кармазинників і низовців відбулася і в зображенні Петра та Кирила, але силою художньої правди автор не тільки визнав запорожця героєм, а навіть змалював виразніше і яскравіше, ніж Петра. До того ж Кирило постає перед нами сформованою особистістю, людиною, яка вже визначилася, а Шраменко - інколи зовсім дитиною.

Проекція роману на сучасність очевидна. Історія не раз вчила українців об’єднуватися в здобутті незалежності, в захисті державності, але вони завжди виявлялися поганими учнями, і на жаль, досі мало чого навчилися.

Щодо проблематики твору, то “Чорна рада” - роман багатопроблемний. Найважливіші з порушених проблем такі:

а) батьки і діти (образи Шрама і Шраменка, Кирила Тура та його рідних);

б) кохання і подружнє щастя (образи Лесі, Петра, Кирила, Сомка);

в) роль державного діяча (образи Сомка і Брюховецького);

г) патріотизм і незалежність держави (образ старого Шрама);

д) ставлення влади до народу (образи кобзаря, Шрама, Сомка, Пугача);

е) боротьба добра і зла (образи Сомка і Брюховецького, Шрама, Череваня і Гвинтовки);

є) людина і народна мораль.

Остання проблема передана через аналіз психіки всіх персонажів, але цікавим є те, що народна мораль останньою іскоркою сумління дає про себе знати навіть таким пропащим людям, як Брюховецький, коли він готовий убити Сомка в бою, але щось утримує його зарізати безоружного, зв’язаного гетьмана і він шукає найманого вбивцю. Про висоту народної моралі свідчать і ті факти, що сторожі осуджують Кирила, навіть відверто ненавидять, думаючи, що він іде вбивати ув’язненого Сомка, а також той момент, коли запорожці - “харцизяки” здерли з полоненого Якима і сап’янці, і пояс, і жупан, та не посміли стягнути вишиваної нареченою дорогої сорочки. Такі, здавалось би, деталі мають велике значення, бо свідчать про бодай крихту доброго начала в душі кожного українця.

На останньому уроці, окрім з’ясування багатьох питань, необхідно звернути увагу на деякі композиційно-стильові особливості роману.

У романі, як відомо, діють історичні особи (Іван Брюховецький, Яким Сомко). Проте більше місця відведено персонажам, створеним уявою автора, - Кирило Тур, Пугач, Василь Невольник , Леся та ін.

Сюжет “Чорної ради” динамічний, напружений. Центром його є історичні події шістдесятих років на Україні, боротьба між Сомком та Брюховецьким за гетьманську булаву, виступ народних мас проти пригнічення своїми ж таки панами, козацькою старшиною.

На фоні історичних подій розвивається друга, романтична сюжетна лінія - кохання Петра та Лесі, перешкоди, яких зазнають закохані, - спочатку сватання до Лесі гетьмана Сомка, потім - викрадення її Кирилом Туром, що також захопився дівчиною. Відображені в романі історичні події подані з позицій козацької старшини, гетьмана Сомка. Він виступає за з’єднання з Росією, прагне зберегти кращі народні традиції, з повагою відгукується про запорожців.

Сомко виступає в романі уболівальником за долю України, не хоче , щоб через його особисті інтереси почалися чвари. Благородно, в романтичному дусі поводить він себе в останні години життя, відмовляється врятуватися ціною смерті Кирила Тура, який прийшов визволити його з в’язниці. Проте в ставленні до козацької голоти, міщанства Сомко діє як рішучий і навіть жорстокий державний діяч. Він погрожує народові: “Побачимо, як та чорна рада встоїть проти гармат! Запорожців тоді я здавлю, як муху.., а дурну чернь навчу шанувати гетьманську зверхність.”

Вірним сподвижником Сомка зображено паволоцького полковника й попа Шрама. Йому відведено в романі багато місця, й саме через образ Шрама Пантелеймон Куліш найповніше розкриває свої погляди. Шрам - доброчесна, шанована людина, відважний воїн, справжній патріот. Навіть розбурхані міщани виявляють йому свою повагу. Шрам рішуче відстоює право старшини вирішувати всі державні питання, із зневагою ставиться до простого народу, козацької голоти, запорожців, при цьому захоплюється їх героїчними подвигами у минулі часи.

Проте в ставленні до козацтва Шрам, як і сам Пантелеймон Куліш досить непослідовний. Він захоплюється їх героїчними вчинками в боротьбі проти польської шляхти, татарських людоловів, їх відвагою, відданістю січовим звичаям, безкорисливістю. Із вдячністю пригадує, як запорожці (отаманом яких виявився саме Кирило Тур) врятували йому життя.

Кирило Тур - чи не найколоритніший та найяскравіший персонаж “Чорної ради”. Він оповитий романтикою запорозьких подвигів, січового братства. Змальований Тур неоднозначно, багато чим нагадує героїв народних дум та історичних пісень. Відважний і великодушний, він ладен віддати життя за бойове побратимство, козацькі звичаї. Так, перед тим, як стати з Петром Шраменком на смертний герць, рятує йому життя. Приходить до ув’язненого Сомка, щоб ціною власного життя врятувати його. Це - пристрасна, сильна натура.

У романтичному ключі змальований старий Пугач - охоронець козацьких звичаїв. Він хоче, щоб на Україні встановилася правда, щоб не було “ні пана, ні мужика, ні багатого, ні вбогого”. Пугач вірить Брюховецькому, підтримує у змаганні за гетьманську булаву, але відчувши справжню суть цього демагога, з гнівом картає його і залишає табір.