Вивчення творчості Пантелеймона Куліша в середній школі, Детальна інформація

- У козацької шляхти, як би там не було, завжди були священними поняття доблесті, лицарства, бойового побратимства. Як же ставляться до цих принципів Шрам, Черевань, Гвинтовка?

Учень. Поняття України як батьківщини-матері, мені здається, існує тільки для Шрама. Він плаче над її долею, хоч сльозинки не пустив, коли загинули старші сини, бореться за соборність та й, врешті, гине заради України. Для Череваня поняття України уособлює його хутір:”А що нам, брате, до Вкраїни? Хіба нам нічого їсти, або пити, або ні в чому хороше походити?” Гвинтовка на перший план ставить власне багатство, високий титул і розкіш, а не Україну. Шрам так характеризує суть Гвинтовченого”патріотизму”: “І Єремі дорога була Україна, і він махав за нею шаблею: як не махати, боронячи свої маєтності?”. Порівнянням Гвинтовки з Єремією Вишневецьким, катом українського народу, сказано все.

Учень. Куліш показує, як руйнуючи моральні орієнтири в вищому козацькому середовищі Гвинтовка ламає усталені законом і мораллю правила у ставленні до власної дружини, безцеремонно втручається в особисте життя небоги, Лесі Череванівни, намагаючись її одружити то з Вуяхевичем, то з Брюховецьким, щоб закріпити своє полковництво при новому уряді родинними зв’язками. Черевань теж іде на компроміс із своєю совістю. він погоджується їхати на вибори в Ніжин суто з особистих корисливих міркувань, що пізніше, на “чорній” раді, проявилося в наївному: “Я свого зятя на всякому місці оберу гетьманом”. Тільки в Шрама поняття влади, честі, лицарства нерозривні.

- Чи конфліктували між собою Шрам, Гвинтовка й Черевань?

Учень: Великих конфліктів між ними в романі ми не бачимо, але відчуваємо, що між цими людьми дедалі більше поглиблюється прірва, що вони - носії діаметрально різних поглядів на життя, мораль та політику і спільного не мають майже нічого.

- Шрам, Черевань і Гвинтовка - люди сімейні, що ми знаємо про їх сімейне життя?

Учень. Шрам колись узяв за жінку туркеню-бранку, виховав трьох синів-патріотів, отже, у подружжі панувала злагода і взаємна повага. Старий полковник особливо любив свого молодшого сина Петра, по-батьківськи, співчутливо і мудро розраджував після невдалого сватання до Череванівни, вчив його дбати не про особисте щастя, а про загальний добробут.

Череваневою жінкою була українка, яка керувала своїм чоловіком, як хотіла. І Черевань і Череваниха дуже любили свою єдину доньку, але не догледіли її ні першого разу, коли викрав Кирило Тур, ні другого, коли Гвинтовка фактично почав торгувати Лесиною вродою заради власної вигоди. Навіть звістку Тура, що з Лесею нібито хоче одружитися старий Брюховецький, Черевані сприйняли з покірною готовністю.

- А що здобули Шрам, Черевань і Гвинтовка після Ніжинської ради?

Учень. Черевань нічого не втратив і нічого не здобув, хоч на самій раді через наївність мало не поплатився головою. Гвинтовка в почестях і славі завдяки підлості і зраді добився-таки полковницького пірнача, а Шрам утратив все. Наприкінці роману автор констатує: “Шрам паволоцький, жалуючи згуби паволочан, сам удавсь до Тетері і прийняв усю вину на одного себе. І Тетеря окаянний не усумнивсь його, праведного, як бунтовника, на смерть осудити й осудивши, повелів йому серед обозу військового голову одтяти”.

- А чому ж сталося така трагедія в житті Шрама?

Учень. Паволоч-місто знаходиться на Правобережній Україні. Там гетьманував польський ставленик Тетеря. Шрам же хотів об’єднати обидва береги Дніпрові під одну булаву, але Сомкову, тому й приїхав на Лівобережжя. Після поразки Сомка Тетеря розправився з бунтарем-полковником, як сам того хотів. Смерть цього патріота дуже подібна до загибелі історичної особи - паволоцького полковника Івана Поповича (Шрам, до речі, теж був сином священника і називався Іваном), про розправу над яким пише історик Микола Аркас: “Та Тетеря обложив його у Паволочі і він, щоб врятувати свій рідний город од руїни, оддався з 15 товаришами до рук Тетері, а той скарав його лютою смертю”.

Якщо на уроці є ще час, то варто проаналізувати й образ Вуяхевича, особливо той момент, де він лайкою та образами спровокував вірних Сомкові козаків і вони зненавиділи гетьмана. Цей вчинок генерального писаря - відверта підлість і найчорніша зрада.

Починати наступний урок відразу з аналізу образів Івана Брюховецького та Якима Сомка недоречно. Спочатку вчитель має сказати, що Пантелеймон Куліш зумисне вибрав ганебний, а не героїчний момент в історії нашої України, щоб напоумити нащадків, допомогти зрозуміти, що розрізненість і міжусобиці гублять державу. Головною проблемою “Чорної ради” є проблема незалежності Батьківщини. Україна, що в останні роки життя Хмельницького потрапила в політичний капкан, боролася не на життя, а на смерть, але уподібнювалася скорпіонові, який замість того, щоб жалити нападників, смертельно жалить сам себе.

Підсумковим етапом вивчення “Чорної ради”, як і вивчення в цілому теми “Пантелеймон Куліш”, міг би бути урок, на якому учні працювали б над тестовими завданнями, а також була б проведена підсумкова бесіда про те, що “Чорна рада” Куліша як перший історичний роман у вітчизняній літературі відіграв велику роль у розвитку української романтики, був цілою школою для наступних поколінь прозаїків у тому, як будувати захоплюючий сюжет, як створювати яскраві романтичні образи, як майстерно компонувати, як забезпечити живий колорит епохи.

Роман “Чорна рада” засвідчив, що український народ має свою давню і гідну пошани історію, велику культуру. Щедро використовуючи фольклор, опоетизовуючи народний побут, Куліш тим самим звеличив самобутність духовного життя нашої нації. Своїм романом письменник ставив перед читачем глибоко гуманні та високоморальні ідеали, які й формували естетичні смаки українців.

На завершення розгляду роману “Чорна рада” вчитель може запропонувати учням підготуватися до написання контрольного твору на одну з тем:

1. “Чорна рада” Пантелеймона Куліша - перший історичний роман української літератури.

2. Показ козацького лицарства і любові до України в романі П.Куліша “Чорна рада”.

3. Національна гідність, козацька доблесть, спадкоємність поколінь у романі П.Куліша “Чорна рада”.

Гадаємо, цікаво буде ознайомитися з кращими роботами учнів Коломийської загальноосвітньої школи №5 І-ІІІ ступенів ім. Шевченка, написаними в 1998 навчальному році після вивчення творчості П.Куліша, зокрема історичного роману “Чорна рада” (учнівські твори додаються).

Розділ ІІІ. Особливості вивчення поезії Пантелеймона

Куліша в школі

В історію нашої духовної культури Пантелеймон Куліш увійшов найперше як прозаїк – автор “Чорної ради”, та низки оповідань. Проте політичним явищем в українському письменстві ХІХ століття була поетична творчість Куліша, хоча, правда, вона поступається перед його прозою.

З поезією Пантелеймона Куліша учні вперше ознайомлюються в 9-му класі. Завдання вчителя – підготувати перше сприйняття творчості письменника, ім’я якого відоме дев’ятикласникам тільки з огляду літературного процесу ХІХ століття, що проводився попередньо, та з відомостей, одержаних під час вивчення творчості Шевченка (Куліш був його сучасником, другом, соратником).

Програма (автори Н.Волошина і О.Бандура), рекомендують для текстуального вивчення віршів Куліша “До кобзи” і “Рідне слово”. В інших варіантах програм, крім цих двох поезій, названо вірші “Заспів” та “Піонер”. Очевидно, метою такого добору було репрезентувати найяскравіші з творчої спадщини митця поетичні твори, максимально обмежити їхню кількість з тим, щоб подальша діяльність вже дорослої людини, власне самовдосконалення її підтримувалося поєднанням інтересу й почуттів, які виникли в школі, але не набули своєї конечності.

Цю обставину треба враховувати вже в процесі підготовки до вивчення теми. Почуття, переживання мають стати психологічною основою для сприйняття, духовної праці учнів, які засвоюють поезії “До кобзи” і “Рідне слово”. Це також відповідає інтенсивним прагненням учнів підліткового періоду розвитку до особистісного самовизначення, яке виражається здебільшого в бурхливих реакціях, демонструванні власної самостійності, незалежності, у підвищено критичному ставленні до оточуючих, що найчастіше призводить до загострення стосунків у середовищі ровесників, у сім’ї, в школі і, як наслідок, посилює душевну усамітненість, неадекватну усвідомлюваність учнем самого себе.

Певною мірою аналогічними почуттями самотності (звісно, людини вже сформованої, талановитої, творця духовності і охоронця рідного слова, носія розуму і правди) сповнені поезії Пантелеймона Куліша “До кобзи” і “Рідне слово”. Отже, проникнення підлітків у духовну тканину поезій як пошук власної життєвої позиції сприяє розкриттю нових, доти не знаних ними вимірів самоусвідомлення.

Поезія – це зафіксоване в поетичних рядках почуття. Отже, шлях до його вияву розкриває метод перший – співпереживання, який за умови щирості вчителя у вираженні власних почуттів, зумовлюватиме психологічне “зараження” учнів.

Кобзо, моя непорочна утіха!