Вивчення творчості Пантелеймона Куліша в середній школі, Детальна інформація

б) метод його впливу на народ;

в) ставлення гетьмана до політики Росії і до України та насущних проблем єдності й незалежності своєї Батьківщини.

3. Риси характеру Івана Брюховецького: самолюбство й амбіційність, підлість, вміння схилити на свій бік впливових осіб, байдужість до людського життя, нехтування мораллю Запорожжя, слабкодухість.

4. Моральна оцінка Брюховецького Пантелеймоном Кулішем та героями роману.

Переходячи до аналізу образу Якима Сомка, слід теж спочатку дати уявлення про нього як особу історичну на основі козацьких літописів.

Яким Сомко.

Рік народження Якима Семеновича Сомка невідомий. Походив він з переяславських міщан, був рідним братом першої дружини Богдана Хмельницького. Козацькі літописи подають Сомка як людину великої вроди й розуму. У часи визвольної боротьби проти Польщі Сомко став прилуцьким полковником. Коли ж помер Богдан Хмельницький, а булава не втрималася ні в руках Виговського, ні Юрася, Сомко активно прагнув зібрати чорну раду (такі ради носили характер заколотів, державних переворотів, були підступними стосовно правлячого гетьмана, тому називалися чорними), бо сподівався, будучи вже наказним гетьманом, здобути булаву собі.

Був Яким Сомко далеко не ідеальною людиною, не цурався, як і Брюховецький, писати доноси на своїх конкурентів царю, але перед Ніжинською радою повівся благородно і навіть погодився поступитися булавою Васюті, щоб тільки вона не потрапила в руки Брюховецькому. Та було вже надто пізно думати про єдність після затяжних міжусобиць - Іванець використав усі можливості бути вибраним.

Після поразки на Ніжинській “чорній”раді Сомко просив притулку й оборони в російських представників Ромодановського й Гагіна, але ті видали Іванцеві, який не забарився приректи в’язня до смерті.

Такі історичні факти багато в чому не ув’язуються з літературним образом Сомка в Кулішевій “Чорній раді”. Виразними розбіжностями є такі:

а) вік героя: на час Ніжинської ради, за історичними джерелами, Сомко був літньою людиною, а в романі він молодий, ще не одружений;

б) погляди стосовно зовнішньої політики: за історичними даними, Сомко - палкий прихильник союзу з Росією, а в “Чорній раді” - поміркована людина, яка навіть думала повернути Гадяцькі пакти, що обумовлювали автономію України, отже, в літературному трактуванні Сомко - справжній борець за незалежність України,

в) моральне обличчя: історія свідчить, що був далеко не безгрішний у політиці, в романі ж Сомко - кришталево чесна й порядна людина;

г) стосунки із Золотаренком: за історичними даними, Золотаренко не зрікався булави на користь Сомка, як це подається в романі, а навпаки.

Водночас багато історичних факторів про Якима Сомка й літературна обробка цього образу П. Кулішем збігаються, зокрема:

а) виражав погляди козацької старшини;

б) зневажливо ставився до черні, хотів навічно закріпити стани без права переходу з одного в інший;

в) на Ніжинській раді пробував вибороти булаву збройно;

г) справді страчений Брюховецьким.

Аналізувати образ Якима Сомка треба, на відміну від характеристики образу Брюховецького, більше за літературною версією, ніж за історичними даними. При цьому слід не обминути такі моменти:

а) зневажливо ставлячись до запорожців, Сомко обожнював Кирила Тура за героїзм, відданість і мудрість;

б) Сомко образив Лесю, коли в її присутності перевагу надав Кирилові Турові, але в даному разі він дотримувався козацької моралі, за якою бойовий побратим завжди ставився вище, ніж кохана дівчина чи жінка;

в) після поразки Яким Сомко постає ідеальним політичним діячем, що відмовляється від порятунку й дальшої боротьби не тільки тому, що не хоче і не може міняти своє життя на смерть друга, а ще й тому, що не бажає міжусобиць, які неминучі в новому виборюванні булави.

Якщо на уроці є час, то необхідно звернути увагу на юне козацтва, яке в романі П. Куліша оповите романтикою і гідне подиву. Молодість прагне слави і звитяги, самостверджень. Водночас вихідці з різних станів Кирило Тур і Петро Шраменко далеко не завжди розуміють один одного, їх політичні й моральні орієнтири часто не збігаються. Звичайно, по-різному виховували своїх синів синів Іван Шрам і рядовий запорожець Тур, який зовсім маленьким хлоп’ям привіз Кирила на Січ, де той і виріс. Старий Шрам хотів бачити Петра патріотом, людиною твердої вдачі і відповідно формував його, хоч Петро був у душі ліриком. Кирило ж на корзацькій вольниці виріс гордим, впевненим у своїх силах, ніколи нікому не поступався гідністю. Коли Петро не міг протистояти в суперництві Сомкові, бо був підлеглим гетьманові, то для Кирила в любові всі рівні. Взагалі дуже складно говорити про силу любові Кирила й Петра до Лесі. І Петро, і Кирило полюбили дівчину щиро, але Петро добивався взаємності, а Кирило, за козацьким звичаєм, вважав, що для повного щастя вистачить і його любові, а жінка полюбить потім. Варто звернути увагу учнів на той факт, що з часом Кирилова любов не погасла й не пропала. Саме він хитрістю врятував від шлюбу з нелюбом, але не присилував стати дружиною, а залишив у Череванів, даючи право вибору.

І Петро Шраменко, і Кирило Тур, хоч і молоді, але вже мають певні воєнні успіхи: Петро здобув вороже знамено, а Кирило врятував старого Шрама від смерті в часи Хмельниччини, на Запорожжі здобув великий авторитет і в досить молодому віці вже був курінним. До речі, хоча Кирило й Петро уособлюють козацьку молодь, але Кирило на десять років старший від Петра, досвідченіший й кмітливіший. Обидва юнаки здатні на самопожертву: їдучи в Паволоч, старий Шрам змушує сина повернутися туди, де він міг позбутися голови, а Кирило взагалі пропонує Сомкові своє життя, щоб врятувати його від смерті.

Аналізувати образи реєстрового корзака Петра Шраменка і запорожця Кирила Тура учням буде легше, якщо вчитель запише на дошці, наприклад, такий план:

І. Славна козацька молодь в романі “Чорна рада” П. Куліша.

1. Подвиг юного Шраменка.

2. Кирило Тур - рятівник старого Шрама.

ІІ. Спільне і відмінне в долі Петра Шраменка і Кирила Тура.