Хмельницького чигиринського давного запорозця (ИПМН, 140).
Т. Шевченко переймає ритм думи, як спеціальний стилізуючий засіб нанизує сполучення «іменник + прикметник» у характеристиках дійових осіб (типу лицаря старого, брата військового), використовує військову й батальну лексику тих часів (гармата, ножі обоюдні, шаблюка, ратище, самопал, рушниця-гаківниця та ін.; козак, запорожці, отаман, гетьманщина, есаул, обоз, табор, полковник, товариші запорожці та ін.), вдається до сполучень іменників за типом прикладок (батьку-отамане, пани-брати, брати-отамани, козацтво-товариство) і парних дієслів-синонімів (стогне-плаче, плачерида, квилить-плаче, в’ються-гнуться та ін.).
Складовою частиною поеми «Сліпий» («Невольник») є дума, яку співає Степан, повернувшись із турецької неволі. Окремі строфи думи написані в нехарактерному для неї коломийковому розмірі (У неділю вранці-рано Синє море грало; Товариство кошового На раді прохало — І, 284), але більшість — це нерівноскладові рядки з об’єднуючою їх дієслівною римою:
На морі синьому
За островом Тендром потопали,
Пропадали...
Один потопає,
Другий виринає
Козацтву-товариству із синьої хвилі
Рукою махає, гукає:
— Нехай вам, товариство, бог допомагає! —
І в синій хвилі потопає,
Пропадає (І, 285).
Елементи такої ритміки є й у інших, не стилізованих під думи творах. Пор. у «Гайдамаках»:
Єсть серце єдине, серденько дівоче,
Що плаче, сміється, і мре, й оживає,
Святим духом серед ночі
Понад ним витає (1, 85);
у «Гамалії»:
Ой заграй, заграй синесеньке море,
Та під тими байдаками,
Що пливуть козаки, тільки мріють шапки,
Та на сей бік за нами (І, 199);
під думний лад повністю стилізовано вірш «У неділеньку святую...»:
І одномасне, одностайне
Громада вибрала гетьмана —
Преславного Лободу Івана,
Лицаря старого,
Брата військового (II, 138).
У поемі «Царі» є ще стилізація під російські билини:
|
Скачати "Реферат на тему Tарас Шевченко — реформатор української літературної мови"
