Про охорону і використання пам'яток історії та культури (13.07.78), Детальна інформація

Законодавство Української РСР про охорону і використання пам'яток історії та культури регулює суспільні відносини в галузі охорони і використання пам'яток з метою забезпечення їх схоронності для нинішнього і майбутніх поколінь, ефективного використання для наукового вивчення і пропаганди пам'яток в інтересах комуністичного виховання трудящих.

Стаття 3. Законодавство Союзу РСР і Української РСР

про охорону і використання пам'яток історії

та культури

Законодавство Союзу РСР і Української РСР про охорону і використання пам'яток історії та культури складається з Закону СРСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" і видаваних відповідно до нього інших актів законодавства Союзу РСР, цього Закону та інших актів законодавства Української РСР про охорону і використання пам'яток історії та культури.

Стаття 4. Власність на пам'ятки історії та культури

Пам'ятки історії та культури перебувають у власності держави, а також колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об'єднань, інших громадських організацій і в особистій власності громадян.

Всі виявлені на території Української РСР об'єкти, що становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність і не мають власника або власник яких невідомий чи в силу закону втратив на них право, переходять у власність держави, якщо інше не передбачено законом. ( Стаття 4 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР УРСР N 6485-10 від 30.01.84)

Стаття 5. Порядок відчуження пам'яток історії

та культури

Продаж, дарування або інше відчуження пам'яток історії та культури допускається з обов'язковим попереднім повідомленням державних органів охорони пам'яток. При продажу пам'яток держава має переважне право купівлі.

Стаття 6. Види пам'яток історії та культури

До пам'яток історії та культури відповідно до статті 1 цього Закону належать:

- пам'ятки історії - будинки, споруди, пам'ятні місця і предмети, зв'язані з найважливішими історичними подіями в житті народу, розвитком суспільства і держави, революційним рухом, з Великою Жовтневою соціалістичною революцією, громадянською і Великою Вітчизняною війнами, соціалістичним і комуністичним будівництвом, зміцненням міжнародної солідарності, а також з розвитком науки і техніки, культури і побуту народів, з життям видатних політичних, державних, військових діячів, народних героїв, діячів науки, літератури і мистецтва;

пам'ятки археології - городища, кургани, залишки стародавніх поселень, укріплень, виробництв, каналів, шляхів, стародавні місця поховань, кам'яні скульптури, наскельні зображення, старовинні предмети, ділянки історичного культурного шару стародавніх населених пунктів;

пам'ятки містобудування і архітектури - архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, вулиці, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів; споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, а також зв'язані з ними твори монументального, образотворчого, декоративно-прикладного, садово-паркового мистецтва, природні ландшафти;

пам'ятки мистецтва - твори монументального, образотворчого, декоративно-прикладного та інших видів мистецтва;

документальні пам'ятки - акти органів державної влади і управління, інші письмові і графічні документи, кінофотодокументи і звукозаписи, а також стародавні та інші рукописи й архіви, записи фольклору і музики, рідкісні друковані видання.

До пам'яток історії та культури можуть бути віднесені й інші об'єкти, що становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність.

Стаття 7. Державне управління в галузі охорони і

використання пам'яток історії та культури

Державне управління в галузі охорони і використання пам'яток історії та культури здійснюється Радою Міністрів СРСР, Радою Міністрів Української РСР, виконавчими комітетами обласних, районних, міських, районних у містах, селищних і сільських Рад народних депутатів, а також спеціально уповноваженими на те державними органами охорони пам'яток відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР. ( Частина перша статті 7 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР УРСР N 6485-10 від 30.01.84)

Спеціально уповноваженими державними органами охорони пам'яток історії та культури в Українській РСР є Міністерство культури Української РСР, Державний комітет Ради Міністрів Української РСР у справах будівництва, Головне архівне управління при Раді Міністрів Української РСР та їх органи на місцях, а також інші державні органи, до компетенції яких законодавством Союзу РСР і Української РСР віднесено здійснення зазначених функцій.

Стаття 8. Компетенція виконавчих комітетів місцевих

Рад народних депутатів у галузі охорони і

використання пам'яток історії та культури

Виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів у межах прав, наданих законом, забезпечують виявлення, облік, охорону і використання пам'яток історії та культури, що знаходяться на території Ради, залучають громадськість до проведення заходів по охороні, використанню і пропаганді цих пам'яток, організують шефство підприємств, установ, організацій над ними, забезпечують додержання законодавства про охорону і використання пам'яток історії та культури.

Виконавчі комітети обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів затверджують переліки пам'яток історії та культури місцевого значення (стаття 17), встановлюють зони їх охорони (стаття 29), а також вирішують інші питання в галузі охорони і використання пам'яток історії та культури, віднесені до їх відання законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Стаття 9. Компетенція спеціально уповноважених

державних органів охорони пам'яток