Нафтопровід, Детальна інформація

Вступ

Економічний розвиток та достаток будь-якої країни світу в значній мірі залежить від забезпеченості потреб промисловості вуглеводневими сировинними енергоносіями. Незалежно від того, чи ці енергоносії власного видобутку, чи імпортуються з інших країн до місця їх переробки вони повинні транспортуватися якимось видом транспорту: залізничним, водним, трубопровідним чи автомобільним. Кожний з цих видів транспорту енергоносіїв має свою економічно обґрунтовану сферу використання, яка залежить від об’ємів нафтопродуктів, що потрібно транспортувати, та дальності транспортування.

Найбільш економічно та технічно вигідним для транспортування нафти і нафтопродуктів серед всіх видів транспорту є трубопровідний транспорт, оскільки він в порівнянні з іншими видами транспорту має ряд суттєвих переваг: низька собівартість транспортування, невеликі питомі капітальні затрати на одиницю транспортної роботи і швидка окупність затрат, безперервний хід технологічного процесу транспортування, який практично не залежить від кліматичних умов, незначні втрати нафтопродукту при транспортуванні. Саме ці переваги зумовили широке застосування як в Україні так і в більшості промислово розвинених країнах світу для транспортування нафти та нафтопродуктів трубопровідних систем, основним завданням яких є зв’язок джерел видобутку нафти з місцями їх переробки чи споживання та забезпечення в повному обсязі потреб економіки держави нафтою та нафтопродуктами.

Всім відомо що нафта є “кров’ю в судинах” економіки будь-якої промислово розвинутої держави. Для кожної країни її економічна могутність та політична незалежність так чи інакше впирається в розв’язання проблем енергозабезпечення. Щороку Україна потребує близько 40 млн. тонн нафти. Реальний річний видобуток на власних родовищах становить 3-4 млн. тонн. Тому решту потреби, майже 90% “чорного золота” ми змушені отримувати з Росії. Такий монополізм є вкрай невигідним для України.

Тому для забезпечення потреб промисловості України в альтернативних джерелах постачання нафти було збудовано нафтопровід Одеса-Броди та морський нафтовий термінал “Південний” з проектною потужністю першої черги 8 млн. тонн на рік, а повна потужність після будівництва двох проміжних НПС та розширення резервуарного парку буде становити 40 млн. тонн нафти в рік, що зможе забезпечити потреби в сировині всієї промисловості України.

Україна, завдяки Одеському нафтовому терміналу, має доступ до азербайджанської нафти через грузинський порт Субса, до казахської нафти через Новоросійськ, до іракської та арабської нафти через Джейхан. Для України може стати доступною і північна нафта за умови будівництва нафтопроводу Броди-Гданськ.

Каспійська нафта набагато краща від російської. В її складі значно менше сірки та парафіну, вона багата на леткі компоненти і високоякісна. Вона придатна для виробництва різних пластмас, поліетилену, поліпропілену, поліхлорвінілу тощо. Такий широкий асортимент пластиків можна виготовляти в Калуші на Івано-Франківщині, де є великий завод “Оріана”, який працює не на повну потужність через недостатню кількість сировини.

Необхідно відмітити, що основне призначення нафтопроводу “Одеса-Броди” є постачання нафти на нафтопереробні заводи України для забезпечення її внутрішніх потреб. При нарощуванні потужностей нафтопроводу є можливість його використання для транзиту нафти.

1 Характеристика МНТ “Південний” і нафтопроводу Одеса-Броди

Морський нафтовий термінал “Південний” (МНТ “Південний”) є наймолодшим, недавно збудованим і зданим в промислову експлуатацію структурним підрозділом Філії “Магістральні нафтопроводи “Дружба” відкритого акціонерного товариства “Укртранснафта” (Філії МН “Дружба” ВАТ “Укртранснафта”).

МНТ “Південний” було збудовано для забезпечення потреб нафтопереробної промисловості України та країн Західної Європи альтернативними джерелами постачання нафти з країн Близького та Середнього Сходу, Казахстану, Азербайджану, які намагаються вийти з своєю каспійською нафтою на Середньоморське та Чорноморське узбережжя.

Тому в 1995 році було розпочато будівництво першої черги МНТ “Південний” з проектною потужністю 12 млн. тонн на рік. Повна потужність терміналу після будівництва двох проміжних НПС становить 40 млн. тонн на рік.

В серпні 2001 року було закінчено будівництво лінійної частини нафтопроводу Одеса-Броди діаметром Ду1020 мм. та довжиною 667 км., а в грудні 2001 року було закінчено будівництво першої черги МНТ “Південний” і він як об’єкт був введений в промислову експлуатацію.

В червні 2002 року було проведено заповнення лінійної частини нафтопроводу Одеса-Броди 0-52 км. та технології МНТ “Південний” технологічною нафтою з нафтопроводу Снігурівка-Одеса. Це дало змогу випробувати в роботі на нафті головні та підпірні агрегати, резервуари, дренажні насоси.

В серпні 2002 року на МНТ “Південний” було прийнято перший танкер з каспійською нафтою дедвейтом 100 тисяч тонн в кількості 38 тисяч тонн, що дало змогу випробувати в роботі причальні та морські споруди терміналу. В січні 2003 року було здійснено налив першого танкера російською нафтою дедвейтом 85 тисяч тонн. На даний час обсяг наливу становить 1,5 мільйона тонн російської нафти.

На даний час термінал готовий до ведення технологічного процесу прийому, зберігання, транспортування та наливу нафти. Основними завданнями на сучасному етапі є заповнення дільниці 52-667 км. нафтопроводу Одеса-Броди технологічною нафтою та забезпечення регулярних поставок нафти на термінал для її подальшого транспортування по трубопроводах до споживачів чи наливу на танкери.



Характеристика технологічної схеми і обладнання МНТ ”Південний”

До складу МНТ “Південний” входять:

- площадка причальних та портових споруд (нижня площадка);

- технологічна площадка;

- лінійна частина нафтопроводу Одеса-Броди.

Площадка причальних та портових споруд забезпечує швартовку та стоянку танкерів підчас проведення вантажних операцій на причалі 3Н малого Аджаликського (Григорівського) лиману Чорного моря в акваторії порту “Южний”. На даній площадці на причалі розміщені чотири гідравлічні поворотні врівноважені стендери фірми FMC моделі RCMA 16 ”55” діаметром 400 мм. кожен, які призначені для з’єднання маніфольдів танкера підчас проведення вантажних операцій з наземними трубопроводами – прийомним колектором Ду1020 мм., який переходить в колектор Ду1220 мм. Для зачистки залишків нафти з стендерів після закінчення вантажних операцій на причалі встановлений насос №2Н типу 1СЦЛ-20-24Г з подачею 30 м3/год та напором 54 м., який призначений для відкачки залишків нафти з стендерів в резервуари технологічної площадки.

Прийомний колектор Ду1220 мм. на вузлі пуску-прийому засобів очистки і діагностики (ОП) 41/3 з’єднується з блокувальними трубопроводами Ду1220 та Ду 700 мм. Для зливу нафти з камер пуску-прийому ОП передбачена дренажна лінія Ду108 мм., яка з’єднує камери з дренажною ємністю об’ємом 13 м3. Для відкачки нафти в резервуари з даної ємності використовується насос №3Н типу 12НА-22*6 з подачею 150 м3/год та напором 54 м.

Дві паралельно прокладені нитки блокувальних трубопроводів Ду1220 мм. та Ду700 мм. призначені для з’єданння технології площадки причальних та портових споруд з резервуарним парком технологічної площадки. Довжина цих трубопроводів становить 2695 м. При нормальній роботі всі вантажні операції повинні здійснюватися по трубопроводу Ду1220 мм. Трубопровід Ду700 мм. прокладений як резервний варіант і призначений для звільнення трубопроводу Ду1220 мм. від нафти підчас проведення ремонтних робіт на ньому, підвищення надійності функціонування всього комплексу і при нормальній роботі не повинен використовуватися.

Для зачистки блокувальних трубопроводів від нафти на площадці причальних споруд використовується насос №1Н типу НПВ 300-60 з подачею 300 м3/год. та напором 60 м., який відкачує нафту з потрібного блокувального трубопроводу в резервуарний парк.

Кінець блокувальних трубопроводів знаходиться на технологічній площадці (вузол пуску-прийому ОП 41/2). На даному вузлі також встановлена дренажна ємність об’ємом 13 м3 для зливу нафти з камер пуску-прийому ОП та насос №4НД типу 12НА 9*4 з подачею 80 м3/год та напором 43 м, призначений для відкачки нафти з ємності в резервуарний парк. На вузлах пуску-прийому ОП 41/3 та 41/2 на кожному блокувальному трубопроводі встановлені сигналізатори проходження ОП типу УЛІС (ультразвуковий сигальний індикуючий пристрій) з дистанційною передачею сигналу про проходження ОП в систему АСУТП, встановлену на ПК в місцевому диспетчерському пункті (МДП).

Нафта насосним обладнанням танкера через стендери, прийомний колектор Ду1220 мм., вузол пуску-прийому ОП 41/3 та блокувальний трубопровід надходить на вузол пуску-прийому ОП 41/2 технологічної площадки, звідки через розподільний вузол 1 (див. графічний матеріал) надходить у прийомний колектор резервуарного парку на парну чи непарну сторону резервуарів. Також можна здійснювати в зворотньому (реверсивному) напрямку подачу нафти на нижню площадку для наливу в танкери по тій самій схемі.

З резервуарів парної чи непарної сторони нафта через колектор самоплином під дією гідростатичного тиску поступає на розподільчий вузол 12, звідки при потребі поступає в станційну технологію (на всмоктування підпірних насосів) при веденні внутрібазової перекачки. Коли здійснюється відкачка нафти в трубопровід до ЛВДС “Броди”, то після викиду підпірного насоса нафта поступає у всмоктувальний колектор магістральних насосів. Викидний колектор магістральної насосної з’єднаний з регулюючими заслінками, на яких при потребі здійснюється дроселювання надлишку тиску. Після регулюючих заслінок нафта надходить на вузол 41/1, що є 0 кілометром, початком нафтопроводу Одеса-Броди.

Налив нафти в танкери з резервуарного парку здійснюється самоплином під дією гідростатичного тиску стовпа нафти резервуарів та від’ємним значенням різниці геодезичних відміток площадки причальних та портових споруд та технологічної площадки. Тому нафта з резервуарів парної чи непарної сторони надходить до розподільчого вузла 1, звідки через засувки №8 та №9 поступає у блокувальні трубопроводи Ду1220 мм. та Ду700 мм. Кінець блокувальних трубопроводів на нижній площадці на вузлі 41/3, де при необхідності здійснюється дроселювання тиску засувками №202 на трубопроводі Ду1220 мм., та №205 на трубопроводі Ду700 мм. Після цих засувок нафта надходить у колектор Ду1220 нижньої площадки, який переходить у колектор Ду1020 мм., в який врізані чотири відводи Ду400 мм. з засувками, кожен з яких з’єднаний з стендером. Стендер під’єднується до маніфольда танкера. Після під’єднання стендерів та їх опресовки на герметичність по готовності команди танкера до завантаження розпочинається налив нафти на танкер.