Визначення показань і строків до релапаротомії при операціях на органах черевної порожнини, Детальна інформація

Б. По терміновості виконання:

Екстренна.

Відстрочена.

Планова.

В. За об’ємом:

Радикальна.

Паліативна.

Г. По черзі виконання: І, ІІ, ІІІ і так далі.

Ранні релапаротомії складають від 0.29 до 3.6% від загального числа лапаротомій. Летальність після релапаротомій залишається високою та складає від 26 до 82% [21, 35].

Ускладнення, що змушують хірургів проводити релапаротомію є загальновідомі. Це- післяопераційний перитоніт, непрохідність кишківника, кровотеча в очеревинній простір або у просвіт шлунково- кишкового тракту (Рисунок 1.2.)

Рисунок 1.2.

Структура післяопераційних ускладнень.



При розгляді причин виникнення вказаних ускладнень виділяють, з одного боку, причини, які залежать від оперуючого хірурга (технічні помилки при виконанні операцій, неправильна оцінка компенсаторних можливостей хворого), а з іншого боку, причини, що залежать від стану хворого, характеру оперативного втручання, супутніх захворювань .

Найбільш повну класифікацію причин релапаротомій при помилках або безуспішності першої операції, на наш погляд, запропонував Л.С. Журавський (1974):

І. Незавершеність першої лапаротомії:

- Тяжкий стан хворого;

- Несподіване ускладнення підчас першої операції;

- Неспроможність довести операцію до кінця через технічні труднощі.

ІІ. Тактичні та технічні помилки:

Невдалий план операції;

Невірна оцінка патологічного процесу;

Технічні помилки.

ІІІ. Ускладнення в період видужування:

Непрохідність трубчатих органів через дію зовнішнього тиску;

Непрохідність трубчатих органів через внутрішню обтурацію;

Внутрішньо-черевні гнійники.

IV. Несподівані знахідки підчас операції:

Не виявлені до операції особливості патологічного процесу;

Супутні захворювання.