Макроекономічні проблеми та економічна політика держави, Детальна інформація

Безробіття

Якщо прискіпливо підійти до проблеми зайнятості, то можна твердити, що поняття «повна зайнятість населення» не відповідає тому, що все населення працездатного віку працює. Оскільки людина може не мати бажання працювати або, наприклад, знаходиться в декретній відпустці.

Для кращого описання виділимо три типи безробіття:

Фрикційне безробіття. Так як людина сама вибирає собі роботу, то, взагалі кажучи, бувають випадки, що людина є «між роботами». Одні люди переходять за власним бажанням на кращу роботу, інші шукають роботу тому, що їх звільнили, а деякі вперше шукають роботу. Коли всі ці люди знайдуть роботу або повернуться на старе робоче місце, їхню нішу на ринку праці заповнять інші звільнені.

В економіці фрикційне безробіття є неминучим і в деякій мірі бажаним. Чому саме так? Тому що багато робітників, добровільно звільнившись, переходять з малопродуктивної роботи, яка дає низький заробіток, на більш продуктивний труд, який краще оплачується.

Структурне безробіття є другим типом безробіття, який характеризується тим, що зміна в структурі попиту або технологічні новинки змінюють структуру попиту на робочу силу: попит на деякі професії різко падає, а на інші, в тому числі нові, які раніше, можливо, не існували, попит швидко зростає. Це виникає тому, що робоча сила не в змозі миттєво зреагувати на змінену структуру попиту. Тому виникає ситуація, коли у деяких робітників немає потрібних навичок, їхні навички досить застарілі.

Циклічне безробіття є одною з характерних рис циклічних спадів і криз. Причиною циклічного безробіття є зменшення загального попиту на товари і послуги. Тепер зрозуміло, що поняття повної зайнятості не означає, що безробіття зовсім не існує – фрикційного і структурного безробіття не можна уникнути. Тому рівень безробіття при повній зайнятості рівний сумі структурного і фрикційного безробіття і називається природним рівнем безробіття. Природній рівень безробіття виникає тоді, коли збалансовані ринки робочої сили, тобто коли кількість людей, які шукають роботу, рівна кількості вільних робочих місць.

Дуже важливим є питання визначення практичного кількісного рівня безробіття. Всі люди діляться на три групи:

а) люди, які не рахуються потенційною компонентою робочої сили (особи, які перебувають у психіатричних лікарнях, в місцях позбавлення волі або особи, які ще не досягли 16 років);

б) люди, які потенційно можуть працювати, але не працюють і не шукають роботу (учні, студенти, пенсіонери та інші);

в) робоча сила, в яку входять працюючі люди або ті, хто хоче працювати.

Тоді рівень безробіття визначається як відношення безробітної робочої сили до всієї робочої сили, помножене на 100%.

Розглянемо економічні наслідки безробіття Основним з них для суспільства в цілому є недовипущена продукція. Математично це можна виразити як різницю потенціального ВНП і фактичного ВНП, де потенціальний ВНП визначається як ВНП при природньому рівні безробіття і при нормальних темпах розвитку. Експериментально Артуром Оукеном було знайдено залежність між рівнем безробіття і недовипущеною продукцією, або відставанням ВНП, і записане в законі Оукена:

якщо фактичний рівень безробіття перевищує природній рівень безробіття на 1%, то відставання об'єму ВНП складає 2,5%.

Як відомо, безробіття розподіляється неодинаково, бо якщо б при зростанні безробіття пропорційно йому робочий день і зарплата всіх робітників зменшувалась б, тоді люди менш болісно переживали би безробіття. Але як відомо, це не так. У віковій і галузевій структурі безробіття можна простежити такі тенденції:

а) рівень безробіття робітників, зайнятих в сфері обслуговування і в виробництві товарів короткострокового користування нижчий, ніж рівень безробіття у робітників, зайнятих в автомобільній, сталепрокатній та інших галузях важкої промисловості;

б) рівень безробіття серед молоді значно вищий, ніж серед дорослих. Це пояснюється тим, що молодь може вперше шукати роботу або є менш кваліфікованою або менш комунікабельною;

в) в країнах, де присутнє чорношкіре населення, рівень безробіття серед чорношкірого населення вищий, ніж серед білих.

Зрозуміло, що крім загальносуспільних економічних негараздів, безробіття несе з собою бездіяльність, втрату кваліфікації, занепад моральних і етичних норм, а також веде до громадських та політичних безпорядків.

Інфляція

Інфляція є ще одним з факторів економічної нестабільності. Її визначають як підвищення загального (середнього) рівня цін в економіці. Інфляція дезорганізує економіку, підриває стимули та мотивацію до праці, деформує соціальну психологію, негативно впливає на можливості прогнозування наслідків економічних рішень.

Рівень інфляції вимірюється через індекс цін:

,

де Іцін – індекс цін у році t.

Зростання індексу цін визначає рівень інфляції, а зменшення його – рівень дефляції.

За іншою формулою розраховується темп інфляції (Тін):

.

Темп інфляції показує ступінь знецінення грошей.

Розрізняють два типи інфляції: інфляція попиту та інфляцію, що зумовлена зростанням витрат, тобто інфляцію витрат.

Інфляція попиту спостерігається в тому випадку, коли ціни зростають під впливом загального збільшення сукупного попиту. Таке збільшення може бути викликане зростанням пропозиції грошей, а також інвестиційних витрат та іншими чинниками. Виробничий сектор не в змозі негайно відповісти на цей надлишковий попит зростанням реального обсягу пропозиції, бо всі наявні ресурси вже повністю використані. Тому надлишковий попит призводить до підвищення цін на стабільний обсяг продукції. Суть інфляції попиту пояснюють фразою: “Дуже багато грошей полюють за дуже малою кількістю товарів”.