Макроекономічні проблеми та економічна політика держави, Детальна інформація

Елементом, який зв'язує нагромадження та зростання продукту, в рівняннях (1) і (2) є коефіціент капіталовіддачі (\x03B2), а точніше, граничний коефіціент \x03B2. Він показує, якою мірою капіталовкладення відображаються в прирості продукту. Величина цього коефіціента залежить від багатьох факторів, і насамперед від капіталовмісткості продукту, тобто питомих витрат капіталу на виробництво одиниці продукту, рівня завантаження виробничих потужностей, тривалості інвестиційного циклу, технічного прогресу тощо.

Існує кілька методів, за допомогою яких можна визначити можливі зрушення в поведінці цього коефіціента:

екстраполяція минулих тенденцій з урахуванням експертних оцінок відносно зрушень у структурі капіталовкладень, рівні завантаження виробничих потужностей та тривалості інвестиційного циклу;

порівняльний аналіз між окремими країнами;

аналіз порівняльної динаміки капіталоозброєності та продуктивності праці.

) від капіталоозброєності (К) та продуктивності праці (ПП) можна виразити такою формулою:



- темп зростання коефіціента капіталовіддачі; \x03C6 – темп зростання продуктивності праці; \x03C0 – темп зростання капіталоозброєності праці.

Можливі триваріанти поведінки коефіціента капіталовіддачі:

\x03C0 > \x03C6 – зростання коефіціента;

\x03C0 = \x03C6 – незмінність коефіціента;

\x03C0 < \x03C6 – зниження коефіціента.

З метою визначення залежності темпів зростання продукту від темпів зростання населення застосовується модифікована модель Домара – Харрода:



де Yn – темп зростання доходів на душу населення; Yn0 - доход на душу населення; n – темп приросту населення.

За допомогою цієї моделі можна обчислити темп зростання продукту в розрахунку на душу населення або виявити норму нагромадження, яка необхідна для підтримання бажаних темпів зростання продукту з розрахунку на душу населення.

Модель Домара – Харрода стала вихідною для розробки інших моделей економічного зростання, зокрема моделей Д.Хікса, Р.Гудвіна та ін. У довгостроковому плані економіка набуває тенденцій до постійного зростання. Але її розвиток складається, як уже зазначалося, з окремих хвиль піднесень та спадів економічної кон'юнктури. Закономірності, пов'язані з хвилеподібним характером економічного розвитку, відображаються в моделі ділового циклу, запропонованій Самуельсоном та Хіксом.

Механізм коливань економічної кон'юнктури пояснюється в моделі, виходячи з ефекту економічного акселератора та мультиплікатора. В основу ефекту акселератора покладено положення про те, що масштаби інвестування залежать від приросту або темпів зміни попиту для кінцевих робіт. Зумовлений останнім, інвестиційний попит дорівнює кратній величині попиту на кінцеву продукцію. Ступінь цієї кратності є коефіціентом акселератора. В моделі Самуельсона – Хікса рівняння інвестицій в умовах, коли коефіціент акселератора дорівнює (А), можна записати так:



де Іt – інвестиції в році t; Yt-1 – обсяг національного продукту в період часу t-1.

Закономірності в сфері споживчих витрат виражаються в вигляді функції споживання, при введені до неї часового лагу (запізнювання) в один період:

СВt = aYt-1 + b (6)

де СВ – споживчі витрати, які є лінійною функцією від національного доходу; a,b – константи.

Коефіціент a виражає частку національного доходу, яка йде на споживання, і називається середньою схильністю до споживання; коефіціент b називають базовим споживанням.

У формулах (5) і (6) А=0,10.

За умови рівноваги попиту та пропозиції

Yt = СВt + It (7)

Одержуємо динамічне рівняння



Із включенням доо аналізу такого мінливого елемента, як державні закупки (ДЗt), формула (7) набуває вигляду