Паралізовані підприємства, Детальна інформація

Відсутність структурних реформ, погана адаптація підприємств до змін ринкового попиту і через те високий рівень витрат та неплатежів призводять до дедалі більшого поширення бартерних схем реалізації продукції та різних видів грошових сурогатів. До бартерних операцій вдаються навіть у тих випадках, коли можна розрахуватися грошима.

Найважливішими негативними рисами бартеру, крім легального ухиляння підприємств від сплати податків, є спотворення системи ціноутворення за непрозорості цін та витрат. За таких умов виникають широкі можливості для зловживань. Бартер, зокрема, дозволяє керівникам підприємств монопольно розпоряджатися активами, використовуючи їх для особистого споживання.

На підприємствах, де немає ефективного власника, не можливо здійснювати реальний контроль за діяльністю менеджерів. Ринкові механізми, які перешкоджали б використанню капіталу підприємства на поточне споживання, також не спрацьовують. За відсутності ліквідного ринку акцій “проїдання” капіталу не відбивається на курсі акцій.

Фактично вищі керівники державних або колишніх державних підприємств витягують монопольну ренту, яку зумовлює одноосібне володіння інформацією про реальний стан справ на підприємстві та зв’язки, потрібні для проведення бартерних операцій. Частину цієї ренти розподіляють по бартерному ланцюжку (на користь інших директорів чи посередників), іншою частиною ренти можна поділитися з представниками влади. Особливо високого рівня монополізація досягла в невеликих населених пунктах, у містах-заводах, де вибір робочих місць обмежений. Можливість видобування монопольної ренти – головна причина збереження і розширення бартеру в постсоціалістичній економіці.

За бартерної форми розрахунків прибуток та зниження витрат не мають особливого значення — набагато важливіше продовжувати виробничу діяльність (аналогічна ситуація складалася за соціалізму в традиційно “пріоритетних” галузях). Доброю ілюстрацією до наведеного твердження є, наприклад, позаминулорічна ініціатива Донецької обласної адміністрації щодо створення “Об’єднаного ринку Донбасу”. У межах такого ринку було запропоновано об’єднати технологічно пов’язані підприємства паливно-енергетичного і вугільно-металургійного комплексу, використовуючи “елементи державного і ринкового регулювання”, фактично — бартерні схеми та вплив регіональної адміністрації, потрібний для їх організації. За таких умов, як і раніше, можна не реагувати на попит, головне завдання — будь-якою ціною, за будь-яких витрат зберегти виробництво.

Отже, зберігати державні та колективні підприємства в їхньому сьогоднішньому вигляді насправді означає сприяти подальшому розвитку бартерної економіки.

Обмеженість ресурсів підприємств, що беруть участь у бартерних схемах і “проїдання” великої частки капіталу вимагають періодичного підживлення, наприклад, за рахунок бюджетних коштів. Тому не випадково виникла ідея фінансування бюджетних витрат за рахунок енерговекселів. Обертання цих цінних паперів дозволить de facto спрямувати бюджетні кошти на субсидування неефективних підприємств і одночасно перекачати реальні бюджетні доходи на користь емітентів енерговекселів. Вже запропоновано принаймні два підходи, які дадуть змогу за допомогою бартеру та векселів запустити “вічний двигун” бюджетного субсидування підприємств:

пропозиції Комітету Верховної Ради з питань бюджету щодо використання енерговекселів для погашення заборгованості підприємств перед бюджетом та фінансування ними витрат місцевих бюджетів. Таке розв’язання проблеми означає узаконення безперервних взаємозаліків;

пропозиції компанії “Укргаз” щодо створення спеціальної акціонерної компанії “Енергосоюз”, яка мала б повноваження оформляти векселі на борги бюджетних установ, комунальних підприємств і громадян за природний газ, тепло- і електроенергію, управляти цими векселями, а також формувати держзамовлення на матеріальні ресурси для виконання цільових програм розвитку базових галузей.

Проте можливості бюджетного підживлення бартерних схем виникають вже зараз — під час оплати податків у натуральній формі та проведення взаємозаліків, що поширилися протягом останніх двох років, після скасування низки податкових пільг. У 1997 році взаємозаліки становили 30,4% доходів бюджетів України, або 9,2% ВВП; за 11 місяців 1998 року — близько 16% бюджетних доходів, або 4,3% ВВП. З огляду на майбутні взаємозаліки також стало вигідно нагромаджувати заборгованість з податків і обов’язкових платежів. При цьому нагромадження боргів відбувається за згодою держави і відповідно до чинних правових норм.

Напрями використання коштів за взаємозаліками, що формально належать до державних доходів, фактично визначають самі підприємства, виходячи з продукції, яку вони виробляють, та можливих бартерних схем її розподілу. Ціну продукції у взаємозаліках також встановлює не ринок, а саме підприємство. Така форма бюджетних розрахунків неминуче призводить до неефективного використання коштів та зростання державних витрат. Тому за номінального збільшення бюджетних доходів фактичний бюджетний дефіцит зростає.

Найбільший за масштабами приклад залучення бюджету до бартерного обміну – щорічні заходи уряду щодо забезпечення сільськогосподарських товаровиробників “матеріально-технічними та фінансовими ресурсами” для проведення весняно-польових робіт, збору врожаю. До бартерних схем з надання бюджетної допомоги сільськогосподарським товаровиробникам входять газ, нафта, електроенергія, залізничні перевезення, трактори, сівалки, комбайни, інша сільськогосподарська техніка і запчастини до неї, послуги з ремонту сільгосптехніки, мінеральні добрива, зерно, цукор, м’ясо й інша сільгосппродукція, яку закладають до Державного резерву.

Створюючи ілюзію збільшення державних доходів, взаємозаліки відволікають увагу уряду від проблеми необхідності впорядкування мережі бюджетних установ відповідно до реальних можливостей фінансування. Рішення про грошову емісію для погашення заборгованості із заробітної платні в бюджетній сфері дозволить погасити борги, що нагромадилися протягом 1998 року, але не усуне причин їх виникнення – низької ефективності бюджетних витрат і непосильної для бюджету мережі бюджетних установ. За таких обставин існуватиме постійна загроза для фінансової стабільності в країні.

Неплатежі і “фіктивні” доходи

Через взаємні неплатежі підприємств влада переоцінює можливі доходи бюджету. Частина неплатежів до бюджету пов’язана саме з цими фіктивними доходами. Така ситуація спричинює фактичне збільшення податкового тягаря для сумлінних платників податків

Як і бартер, взаємні неплатежі нежиттєздатних підприємств також негативно позначаються на доходах бюджетів України: влада переоцінює можливі доходи. За умов неплатежів ціни формуються не тільки під впливом попиту, пропозиції та інфляційних передбачень, як це відбувається в ринковій економіці, а й з урахуванням ризику неплатежів. Підприємства-постачальники встановлюють вищу ціну для потенційних неплатників. Реалізація продукції ненадійним споживачам призводить до фактичного завищення доходів. Певна частина цього “доходу” явно не може бути отримана, але податки нараховують на весь цей дохід. Частина неплатежів до бюджету пов’язана саме з фіктивними доходами. Факти багаторічного систематичного завищення планових доходів бюджету України також певною мірою можна пояснити дією зазначеного чинника.

Отже, до недоплат до бюджету на початку трансформаційних процесів в Україні призвела не недостатність обігових коштів, а неринкова орієнтація підприємств. Усі заходи — і щодо зменшення заборгованості, і щодо збільшення рівня збирання податків — не усувають першопричин неплатежів загалом і неплатежів до бюджету зокрема. Ці заходи приречені на невдачу внаслідок дії двох взаємопов’язаних чинників – державної політики субсидування підприємств, яка перешкоджає формуванню жорстких бюджетних обмежень, та відсутності структурних змін на цих підприємствах.

Високий рівень заборгованості перед бюджетом спричинює фактичне збільшення податкового тягаря для сумлінних платників податків (і в абсолютних величинах, і порівняно з неконкурентоспроможними підприємствами-неплатниками), а отже, позбавляє їх коштів для свого розвитку. Держава при цьому втрачає майбутні бюджетні доходи і підтримує подальше зниження життєздатності економіки.

Соціалізм повертається?

Відсутність реальних реформ на підприємствах призводить до зростання і прямих бюджетних витрат, і різноманітних форм прихованих субсидій. Дія таких обставин створює загрозу для життєздатності бюджету країни і означає повернення до соціалістичної системи суб’єктивного перерозподілу доходів ефективних підприємств на користь неефективних

Загалом досвід України свідчить, що непроведення реструктуризації колишніх державних підприємств, відсутність майнової відповідальності за виконання договірних зобов’язань, непослідовність у розв’язанні бюджетних проблем призводять до таких наслідків:

зростання заборгованості бюджету та підприємств із заробітної платні та соціальних виплат;

зацікавленість підприємств у збільшенні заборгованості з податків і обов’язкових платежів до бюджету, оскільки існують реальні підстави сподіватися на майбутні взаємозаліки, реструктуризацію та списання боргів;

зацікавленість керівників підприємств у зростанні бартеру та взаємних неплатежів;

зацікавленість підприємств у дедалі більшому поширенні бартерних схем на бюджетну сферу;

втрата державного контролю за ефективністю та напрямами використання бюджетних коштів.

Отже, відсутність реальних структурних реформ на підприємствах України спричинює зростання і прямих бюджетних витрат, і різноманітних форм прихованих субсидій. Дія таких обставин створює загрозу для життєздатності бюджету країни і означає повернення до соціалістичної системи суб’єктивного перерозподілу доходів ефективних підприємств на користь неефективних, а за умов втрати державного контролю за функціонуванням підприємств і відсутності інститутів ринкового контро-

лю — на користь окремих осіб.

Погані борги в Україні створює держава

Сергій ІЛЬЧУК, Міжнародний центр перспективних досліджень