Паралізовані підприємства, Детальна інформація

Паралізовані підприємства
Тип документу: Курсова
Сторінок: 25
Предмет: Економіка
Автор: фелікс
Розмір: 158.3
Скачувань: 888
Баррі В. Айкс, професор економіки Державного університету штату Пенсильванія

Американські дослідники в середині 1998 року назвали економіку Росії “віртуальною економікою”, тобто фактично впровадили новий термін, абсолютно придатний і для України. Віртуальна економіка базується на оманливому уявленні про всі найважливіші економічні параметри, оскільки не оперує реальними грошима та реальними цінами. Віртуальна економіка має глибокі корені та користується широкою підтримкою громадськості. У короткостроковій перспективі руйнація такої економіки не вигідна нікому, проте в довгостроковій перспективі цей кардинальний крок матиме благотворний ефект

Б

езпосередні причини поточної фінансової кризи в Росії зрозумілі – великий дефіцит державного бюджету та неспроможність обслуговувати державний борг, особливо у формі короткострокових доларових зобов’язань. Рекомендації щодо подолання цієї проблеми напередодні кризи також були прості та зрозумілі. Уряд Росії закликали скорочувати дефіцит бюджету через збільшення податкових надходжень до бюджету та обмеження державних витрат. З іншого боку, міжнародні фінансові організації та західні країни надали Росії пакет позик, що містив кошти на стабілізацію фінансової ситуації та довготермінову програму реструктуризації боргу. Вважали, що такі заходи дозволять урядові сконцентруватися на ринкових реформах.

Твердження, що економічні проблеми Росії можна розв’язати за допомогою згаданих заходів, є хибне. Ця теза випливає з елементарного нерозуміння російської економіки, однак користується великою популярністю і базується приблизно на такій схемі. Більшість російських підприємств вже приватизовано, але швидкий поступ ринкових реформ гальмують корупція, злочинність та некомпетентність усіх рівнів влади. Повсюдне поширення бартеру та неплатежів стало наслідком абсурдного та аморального управління на підприємствах. Недостатні обсяги податкових надходжень призвели до послаблення держави. Отже, подолання перелічених проблем є дуже складним завданням, але їх розв’язання могло б поновити рух Росії в напрямку до ринку.

Проте фактично прогресу ринкових реформ у переважній частині російської економіки не було. Навпаки, ця економіка рухається в протилежному напрямку. Звичайно, протягом останніх шести років “радикальних реформ” російські компанії, особливо промислові виробничі об’єкти, трохи змінили підходи до управління. Однак підприємства та фірми вдалися до таких кроків для того, щоб захистити себе від ринку, але не приєднатися до нього. Ситуацію, що виникла в Росії, можна розглядати як новий тип економічної системи зі своїми власними правилами поведінки та критеріями успішності і поразки.

Ми називаємо цю нову систему віртуальна економіка Росії, оскільки вона базується на оманливому, помилковому уявленні майже про всі найважливіші економічні параметри: ціни, обсяги продажу, заробітну платню, податки та бюджети. Основоположною тезою є переконаність у тому, що російська економіка є більшою, ніж насправді. Цю особливість використовують як підставу для утримання в Росії надмірного управлінського апарату та надвисоких державних видатків, яких країна не може собі дозволити. Саме цей фактор спричинює поширення неплатежів та поглиблення бюджетної кризи, яку Росія ніяк не може подолати.

Далі ми подаємо наше уявлення про масштаби віртуальної економіки та пояснюємо її корені. Ми також пропонуємо способи тлумачення деяких характерних рис поточного політичного процесу в Росії. Ми вважаємо, що віртуальна економіка має глибокі корені і користується широкою підтримкою громадськості.

kdA



Віртуальна економіка ставить Захід перед складним вибором щодо продовження підтримки російської економіки в перехідному періоді. Основним мотивом надання Росії додаткових коштів, “допомоги”, є впевненість у тому, що додаткові гроші допоможуть зберегти соціальну та політичну стабільність, а також спонукають до ширшого впровадження реформ. Ми впевнені в правильності антитези: результатом виділення додаткової допомоги стане лише підтримка віртуальної економіки — системи неринкового характеру, неефективність якої провокує подальший економічний спад та погіршення кризи. За найкращих обставин допомога лише відкладе день розплати, коли наслідки для економіки та політичної ситуації стануть серйознішими, ніж вони могли б бути сьогодні.

Міфи та реалії

Міф про успішність російської економіки викривається в офіційній статистиці прибутковості підприємств та формування основного капіталу. До збитковості підприємств та відсутності інвестицій додаються непоширеність банкрутств та криза неплатежів. Натомість насправді розрахунки здійснюються, але не в грошовій формі. Так виникає віртуальна економіка

Поширений міф про успішність російської економіки можна викрити, якщо уважніше переглянути економічну статистику. У 1997 році офіційна статистика зафіксувала зростання промислового виробництва (і, відповідно, невелике зростання ВВП). Після восьми років спадання промислове виробництво показало приріст 1,9%. Однак задовольнитися лише цими показниками було б великою помилкою. Реальні прибутки в промисловості в 1997 році скоротилися на 5%. Сьогодні частка збиткових промислових підприємств зросла до 47,3%: два роки тому вона становила 27%.

Реальний стан економіки також відображається у формуванні основного капіталу. Як і протягом останніх семи років, у 1997 році цей показник залишився від’ємним і далі скорочується в 1998 році. У 1997 році загальний рівень капітальних інвестицій в основні сектори економіки (виробництво, сільське господарство, транспорт та системи комунікацій) сягав лише 17% від рівня 1990 року. Обсяг валових інвестицій в основну галузь промисловості – металургію – становив лише 5,3% від рівня 1990 року.

Проте симптоми такого явища майже непомітні. Банкрутство не поширене: за останні чотири тижні в США збанкрутували більше підприємств, ніж у Росії за весь минулий рік. З цього факту можна зробити висновок, що ситуація в російській промисловості залишається незмінною. Однак таке припущення також хибне. Не можна сказати, що компанії поступово завмирають: наприкінці 1997 року кількість зайнятих у промисловості була більша, ніж на його початку.

Перелік наведених негараздів вінчає криза неплатежів. Про цю проблему завжди говорять однаково: підприємства не платять своїм постачальникам, підприємства не платять своїм робітникам, підприємства не сплачують податків. Хоча цю тему широко обговорюють у засобах масової інформації, усталене уявлення неправильне, адже розрахунки все-таки здійснюються, проте не в грошовій формі. Частка бартерних платежів промислових підприємств сьогодні перевищує 50%. У 1997 році в негрошовій формі здійснювалися 40% усіх податкових відрахувань до федерального бюджету Росії, а демонетизація місцевих бюджетів сягнула ще більшого рівня.

Описані явища поширені насамперед серед найбільших підприємств. Минулого року одна з урядових комісій звітувала, що найбільші компанії країни 73% розрахунків проводили у формі бартеру та взаємозаліків. Однак на найбільшу увагу заслуговують розрахунки цих компаній з податковими органами. До федерального бюджету такі підприємства перерахували 80% нарахованої суми податків (ця цифра не така вже й погана), однак лише 8% цієї суми надійшли в грошовій формі.

Далі наведено витяг зі звіту, який підсумовує висновки згаданої комісії щодо поточного стану російської економіки:

“Формується економіка, де встановлюються ціни, за якими ніхто не розраховується грошима; де ніхто не платить вчасно; де створюються величезні взаємні борги, що не можуть бути погашені в прийнятний термін; де заробітну платню встановлюють, але не виплачують, і т. ін. […] [За таких обставин формуються] фіктивні, або віртуальні, доходи, які, своєю чергою, призводять до несплачених, або віртуальних, бюджетних зобов’язань, [що спрямовують ринок до] неринкових, або віртуальних, цін ”.

Корені віртуальної економіки лежать у нереформованому промисловому секторі, який Росія успадкувала від радянських часів. Підприємства ще досі виробляють продукцію, знищуючи при цьому вартість, що перерозподіляється з інших секторів економіки

Отже, явище, що виникло, є віртуальною економікою.

Корені віртуальної економіки

Корені віртуальної економіки лежать насамперед у нереформованому промисловому секторі, який Росія успадкувала від радянських часів. Особливість цієї ділянки економіки полягає в тому, що чимало підприємств далі виробляють продукцію, але при цьому руйнують вартість. Зауважмо, що тут ідеться про сектор економіки, який існує досі — після шести років ринкових перетворень. Причини цього явища досить складні, однак найважливіша серед них така: російські підприємства далі функціонують, не сплачуючи за своїми рахунками. Така форма діяльності стає можлива, оскільки вартість перерозподіляється з інших секторів економіки. Одним з виявів цієї діяльності є заборгованість за податковими платежами, які є формою бюджетного субсидування. Однак дієвішим виявляється перерозподіл вартості від секторів, які цю вартість створюють (передусім сировинних), до секторів, які її руйнують.

Можна уявити, що російська економіка складається з чотирьох секторів: (1) домашні господарства, що створюють пропозицію робочої сили; (2) уряд, який перерозподіляє податкові надходження; (3) сировинний сектор, що створює вартість; (4) промисловий сектор, що знищує вартість. Проте в промисловому секторі вважають, що насправді він створює вартість, тому завищують ціну. Така ціна влаштовує всіх, оскільки її можна використати в бартерних розрахунках або для сплати податків. Ця модель дозволяє зрозуміти марність багатьох політичних заходів

Важливо також збагнути зв’язок проблеми з минулим. Радянську економіку можна охарактеризувати як велику промислову економіку, у якій промисловість фактично отримувала субсидії у вигляді сировини за заниженими цінами та дешевого капіталу. Здавалося, що в економіці існував великий виробничий сектор, який створював вартість, однак насправді він її знищував, а система адміністративного ціноутворення вдало маскувала цей процес. Корені віртуальної економіки лежать у збереженні та підтримці цієї системи.

Спрощена модель обліку

Найпростіший спосіб зрозуміти сьогоднішню російську економіку — уявити, що вона складається з чотирьох секторів: (1) — це домашні господарства, що створюють пропозицію робочої сили; (2) — це уряд, або бюджет, який перерозподіляє податкові надходження на користь домашніх господарств; (3) — виробничий сектор, що створює додану вартість (для зручності назвемо його “Газпром”). Позначимо ці три сектори відповідно Д, Б та Г. Четвертим сектором, що знищує додану вартість, є промисловий сектор, П, який охоплює решту економіки.

Нехай П – підприємство, яке використовує 100 рублів робочої сили Д та 100 рублів газу Г у виробництві продукту, вартість якого 100 рублів. Таким способом підприємство знищує 100 рублів вартості. Тим часом на підприємстві вважають, що тут створено додану вартість, і через це завищують ціну продукту. Тому підприємство встановлює ціну 300, а не 100 рублів. Що більше, така ціна влаштовує всіх, оскільки переоцінену продукцію можна використати в бартерних розра-хунках (де ціни не мають жодного значення) або для сплати податків.

П розраховується з Г однією третиною кінцевого продукту, стверджуючи, що вартість цієї частини — 100 рублів (насправді це лише 33 1/3 рубля). Г задовольняє такий залік, оскільки він просто передає продукт далі до Б, виконуючи таким способом свої податкові зобов’язання (ми припускаємо, що додана вартість оподатковується за ставкою 100%). Зі свого боку, П також сплачує податки – 100 рублів – натурою.

The online video editor trusted by teams to make professional video in minutes