Паралізовані підприємства, Детальна інформація

Довгий шлях до боргової ями

Отримати борг через суд та банкрутство майже не можливо з двох причин: (1) існування Картотеки 2, що регламентує порядок платежів підприємств-боржників та (2) відсутність механізму переходу власності через дієздатну процедуру банкрутства

Отримати гроші за заборгованістю з таких підприємств (у тому разі, коли сторони не погоджуються на бартерні операції), просто не можливо. І хоча чимало підприємств часто звертаються до арбітражного суду для вирішення питання з оплатою (а рішення арбітражного суду є здебільшого позитивними для позивача), через відсутність грошей на рахунках підприємств заборгованість не зменшується. Оскільки на рахунках боржників немає коштів, рішення арбітражного суду про безспірне списання потрапляють до так званої Картотеки 2. Саме там зберігаються і платіжки на податки, які підприємство ще не сплатило через брак коштів на рахунках. Будь-які гроші, що надходять на рахунок підприємства-боржника, банки мають автоматично перерозподіляти за певними правилами. Ці правила встановлюють умови, за яких розрахунки між підприємствами є найменше пріоритетними, а підприємство не може керувати черговістю платежів із заборгованостей між підприємствами.

Згадана картотека дозволяє існувати неефективним підприємствам. Звичайно, підприємства “на картотеці” не будуть зацікавлені використовувати для розрахунків грошові кошти і, ухиляючись від цієї форми сплат, нагромаджуватимуть заборгованості.

Для розв’язання проблеми заборгованостей та бартерних розрахунків картотеку належить скасувати. Однак цей захід має бути поєднаний з іншими спрямованими на оздоровлення економіки діями, зокрема із створенням дієздатного механізму банкрутства. Просте скасування картотеки призведе лише до зменшення платежів до бюджету і не сприятиме поліпшенню платіжної дисципліни.

Нереальний бюджет створює неправильні стимули для економічних агентів та призводить до порушення платіжної дисципліни з боку самої держави. Незбалансованість бюджету втримує високою процентну ставку

Чинний в Україні механізм банкрутства майже зовсім не діє, тому випадків банкрутства за такого високого рівня заборгованостей налічують небагато. Здебільшого підприємства-кредитори до процедури банкрутства не звертаються. Згідно з вже згаданим опитуванням право оголосити боржника банкрутом 76% опитаних не використовували ніколи,17% вдаються до таких кроків інколи, і тільки 7% зазвичай порушують справу про банкрутство, коли намагаються повернути свої борги.

Отже, основна причина зростання поганих боргів — це відсутність механізму переходу власності через дієздатну процедуру банкрутства. Без чітко визначеної відповідальності підприємств за заборгованість, що далі зростає, будь-які спроби уряду розв’язати цю проблему не будуть успішними.

Інша причина боргів — нереальний бюджет

Нереальність бюджетних витрат та намагання уряду будь-що витягнути ці гроші з економіки дуже негативно впливають на ліквідність підприємств і створюють неправильні стимули для економічних агентів. Тому фіскальна політика є ще однією причиною зростання заборгованостей. При цьому ефективні підприємства страждають більше, ніж неефективні, які мають сильне лобі і просто не сплачують податків.

Намагання держави виконати нереальний бюджет дуже часто призводить до порушення платіжної дисципліни з боку самої держави. За низьких надходжень до бюджету та необхідності фінансувати соціальні та інші зобов’язання Мінфін не йде на своєчасне повернення дебетового сальдо за ПДВ. Проблеми, що виникають у процесі повернення надлишку ПДВ, провокують підприємців вишукувати способи не створювати такого сальдо. Наприклад, якщо розрахунки проводять за бартером і період поставок є більший ніж 3 місяці, підприємцям вигідно не укладати бартерної угоди, натомість оформляти просту угоду і показувати у своїх балансах заборгованість до здійснення повних розрахунків.

Іншим негативним наслідком такої бюджетної політики є висока реальна процентна ставка, яка протягом І-го півріччя 1998 року становила в середньому 43%. Доти, доки держава буде головним позичальником на фінансовому ринку і створюватиме загрозу емісії для фінансування нереального бюджету, процентна ставка залишатиметься високою і викликатиме високий природний рівень заборгованості в економіці України, тому що зростання торговельного кредиту — це звичайна реакція на високу ціну банківських кредитів. Так, за даними вже згадуваного опитування, 74% підприємств довелося відмовитися від банківських кредитів через високі процентні ставки.

Чому борги між підприємствами небезпечні і як з ними боротися

Заборгованості ведуть до зменшення доходів бюджету. Політика боротьби з неплатежами має усувати саме їх причини і попереджати зростання заборгованостей

Заборгованості ведуть до ухиляння від сплати податків та до збільшення внутрішнього боргу, тоді як уряд прагне знайти гроші на забезпечення коштами соціальної сфери.

Тому виникає потреба провадити політику, яка була б спрямована на зменшення рівня цієї заборгованості і сприяла б розв’язанню проблеми старих поганих боргів. При цьому політика боротьби з неплатежами має усувати їх причини, а не саму заборгованість.

Рекомендації щодо боротьби з неплатежами поділяють на (1) заходи, спрямовані на зменшення заборгованостей, що вже існують, та на (2) заходи, спрямовані на попередження зростання заборгованостей.

Попередження зростання заборгованостей є найскладнішим завданням. Насамперед уряд має встановити певний конкретний момент, після настання якого ніякі заборгованості до бюджету та між підприємствами не будуть допускатися без майнових наслідків. Для виконання такої умови потрібно прийняти жорсткий закон про банкрутство на зразок запровадженого 1991 року в Угорщині. Цей закон називали “драконівським”, оскільки він встановлював жорсткі правила для неплатників. Частка поганих боргів була чималою, тому виникали побоювання, що після впровадження жорстких правил економіка розвалиться. Проте цього не сталося, хоча на короткий час активність економіки Угорщини все-таки зменшилася. Натомість “драконівський” закон дозволив швидко перейти до ринкових принципів функціонування економіки, що є необхідною умовою для створення конкурентоспроможних на світовому ринку підприємств.

Водночас має бути проведена реформа фіскальної системи. Зменшення витрат та дефіциту бюджету, і відповідно, позик держави на фінансових ринках, а також зняття загрози емісійного покриття видатків бюджету приведуть до зменшення процентних ставок і зроблять банківські кредити дешевшими. Ці зміни стимулюватимуть підприємства використовувати банківські, а не комерційні кредити. Важливим кроком, який запобігатиме зростанню боргів, також є податкова реформа, складовими частинами якої має стати зменшення податкового тиску та створення більшою мірою прозорої системи податків, за якої податкові процедури і документи є простими і зрозумілими.

Після запровадження правильних ринкових стимулів, завдяки яким припиниться зростання проблемних боргів, розв’язання проблеми нагромадженої заборгованості не є технічно важким завданням. Встановлення дієздатної процедури ліквідації та банкрутства підприємства автоматично зменшать частку поганих боргів.

Іншим механізмом, який можна застосувати для розв’язання проблеми боргів, є процес сек’юритизації: підприємство випускає облігації на суму заборгованості, які після терміну дії або погашаються, або конвертуються в акції підприємства. Заборгованості підприємств, заборонених до приватизації, можуть бути конвертованими в державні облігації.

Борги перед бюджетом зростають дедалі швидше

За 9 місяців 1998 року заборгованість перед бюджетом зросла майже на 8 млрд. грн. або більше ніж наполовину. Однак реальна ситуація набагато гірше, оскільки борги декілька разів списувалися та реструктуризувалися. Списання боргів гальмує структурні зміни на підприємствах та створює стимули нагромаджувати нові борги. Взаємозаліками уряд також допомагає неефективним підприємствам, оскільки на їхню продукцію встановлюється завищена ціна

Одночасно із зростанням заборгованості між підприємствами з’явилися заборгованості і з податків. На кінець 1997 року заборгованість перед державним та місцевими бюджетами, з позабюджетних платежів та із страхування дорівнювала 14,8 млрд. грн., з яких 12,4 млрд. грн. (або 84%) становили прострочені платежі. Загальна заборгованість із цих платежів відповідала 16% ВВП 1997 року. За 1998 рік податкова заборгованість ще більше зросла і станом на 1 жовтня 1998 року досягла 22,5 млрд. грн., з яких 18 млрд. грн. (або 80%) виявилися простроченими платежами. Однак у цифрах податкової заборгованості та простроченої частки ситуація виглядає набагато кращою, ніж вона є насправді, тому що за останні роки здійснено чимало заходів із списання та реструктуризації податкової заборгованості.

Не приймаючи ніяких жорстких дій стосовно неплатників податків, держава не лише підтримує неефективні підприємства, а й провокує інші підприємства ухилятися від податків. Фактично уряд проводить політику “м’яких бюджетних обмежень”, що полягає у вже згадуваних процедурах списання та реструктуризації боргів, а також відсутності дій з перебудови підприємств, які допускають податкові заборгованості. Іншим проявом цієї політики є практика проведення взаємозаліків за податковими розрахунками.

За останні півтора року здійснено п’ять заходів реструктуризацій чи списань боргів. Останній з цих заходів, згідно із Законом України від 20 листопада 1998 року, виявився у відкладенні сплати податків у вугільній галузі. Однак марно сподіватися на сплату відкладеної заборгованості в майбутньому, адже вугільна галузь є збитковою, а конкретних реформ у цій галузі не проводять. Ще раніше було реструктуризовано та частково списано податки підприємств сільськогосподарської галузі, а також військово-промислового комплексу.





Структура заборгованості підприємств

з податків та інших обов’язкових платежів