Здійснення іноземних інвестицій у вільних економічних зонах, Детальна інформація

виручки, яка підлягає продажу в фонд розвитку зони, і 10 відсотків - в фонд соціального захисту населення.

Митні пільги не розповсюджуються на експорт і імпорт товарів через територію вільної економічної зони.

Особливо слід зупинитись на податкових пільгах. Відповідно до статті 41 Закону про іноземні інвестиції Росії, у всіх БЕЗ встановлений пільговий податковий режим. Він полягає в тому, що іноземні інвестори і підприємства з іноземними інвестиціями обкладаються податками за зменшеними ставками, включаючи податок на переведений за кордон прибуток. При цьому ставки податків не можуть бути менші 50 відсотків податкових ставок, які діють на території Росії для цього виду платників податку. В положенні про БЕЗ "Янтарь" були передбачені наступні податкові пільги: 1) всі підприємства в зоні звільняються від сплати податку на експорт продукції, яка виробляється в зоні, і на імпорт товарів, які використовуються у виробництві експортної або "імпортозамінюючої" продукції; 2) протягом перших п'яти років функціонування зони податок на прибуток підприємств, які знаходяться на території зони, не може перевищувати ЗО відсотків; 3) для підприємств з іноземними інвестиціями в розмірі ЗО і більше процентів і для всіх підприємств з обсягом експорту не менше ЗО відсотків річного обсягу виробництва введені податкові канікули терміном на 5 років, що стосується сплати податків і переказу частини прибутку за кордон, встановлено справляння податку на прибуток не більше 16 відсотків, за винятком частини прибутку, переведеного за кордон.

Слід підкреслити, що відповідно до Указу Президента від 4 червня 1992 року до прийняття закону про вільні економічні зони Російської федерації збережено той порядок оподаткування, який був встановлений законом Росії про іноземні інвестиції і положеннями про вільні економічні зони. Таким чином, встановлений в Російській федерації загальний порядок оподаткування, на основі якого іноземні інвестиції і підприємства з іноземними інвестиціями були позбавлені деяких діючих раніше пільг, на оподаткування у вільних економічних зонах не розповсюджується. Іншими словами, основні податкові пільги зберігаються тільки для вільних зон.

Однак податкова служба Російської федерації листом від 20 червня 1993 року роз'яснила, що спеціальні податкові пільги у вільних економічних зонах не повинні застосовуватися.

Із встановлених Законом про іноземні інвестиції Росії пільг найбільш вагомі наступні: зменшення ставки для користування землею і іншими природними ресурсами, право на довгострокову оренду терміном на 70 років з правом суборенди, можливість введення спрощеного порядку в'їзду і виїзду іноземних громадян, в тому числі і безвізового. Для зони "Янтарь", як і для інших зон, спрощений порядок в'їзду і виїзду введений Положенням про зону.

Крім вказаних пільг, в зоні "Янтарь" введена система нарахування зарплати в іноземній валюті шляхом перерахування її на спеціальні рахунки в банку і виплати у вигляді іменних чеків, розрахунково-кредитних карток і інших безготівкових платежів для використання в спеціальних магазинах зони і за кордоном.

Багато пунктів Положення про вільну економічну зону "Янтарь" не вдалось реалізувати на практиці. Тому велике значення має Указ Президента Російської федерації від 7 грудня 1993 року про Калінінградську область.

В Указі передбачено, що підприємства з іноземною участю, які створені в 1992 році, отримують податковий кредит терміном на 10 років з дати отримання об'явленого прибутку, якщо вони діють в сфері матеріального виробництва. Інші підприємства зайняті виробництвом промислової, сільськогосподарської продукції, товарів народного використання, якщо доля цієї продукції у підприємства не менше 75 відсотків, отримують пільговий кредит на 5 років, інші підприємства - на 4 роки. При цьому зміни в податковому законодавстві повинні розповсюджуватися на область лише при згоді її компетентних органів. Знімаються обмеження на реєстрацію СП. Товари вироблені в Калінінградській області звільняються від експортного мита на 10 років. Імпортні товари звільняються від мита і податку на додану вартість. Квоти на експорт нафти, риби, Янтаря відповідно до Указу як і раніше повинні встановлюватися федеральними органами, (

' Розділ II. Вільні економічні зони в Україні.

§ 1. Передумови створення ВЕЗ в Україні.

В останні роки в Україні значно загострились господарські, соціальні, екологічні та інші проблеми, що призводить до зростання соціально-політичної напруги в окремих регіонах країни і негативно позначається на процесі стабілізації економіки і темпах здійснення економічних реформ. Неефективне використання ресурсних потенціалів регіонів на фоні відсутності чіткого розмежування функцій центральних та місцевих органів виконавчої влади з одного боку та законодавча невизначеність повноважень органів самоврядування і/або невміння на місцях використання існуючих повноважень з іншого боку призводить до невиправданого гальмування процесів еволюційного входження регіонів і країни в цілому до відкритого економічного простору цивілізованих країн.

В умовах реформування економічної системи України та побудови відкритого суспільства з високим рівнем соціальної орієнтованості, необхідно у найстисліші строки знайти рішення, спроможні принципово вплинути на стабілізацію економічної ситуації і, в подальшому, стимулювати всебічний розвиток регіонів.

Слід також підкреслити, що роль регіонів у процесі трансформації планово-централізованої економіки , яка з відомих причин домінувала на теренах нашої країни, у багатоукладну ринкову об'єктивно зростатиме, оскільки саме ринково-орієнтована регіональна політика визначає успіх кардинальних економічних реформ , започаткованих молодою українською державою.

Об'єктивна необхідність вимагає посилення впливу держави на регулювання розвитку регіонів, активізації діяльності місцевих органів влади і управління, з метою об'єднання зусиль для ефективного і своєчасного вирішення територіальних проблем, які накопичувались десятиріччями, забезпечення раціонального та збалансованого використання ресурсного потенціалу регіонів України. Саме з цією метою провідними міністерствами та зацікавленими відомствами і установами було розроблено проект Концепції регіональної економічної політики як складової частини загальнодержавної економічної політики.

Концептуальні положення зазначеного проекту розкривають цілі та завдання регіональної політики, визначають державні пріоритети структурної перебудови економіки та напрями розвитку продуктивних сил регіонів.

Запропоновані, зокрема, поряд з удосконаленням діючої бюджетно-податкової системи, пропозиції по розробці державних регіональних програм, створенню спеціальних (вільних) економічних зон різних видів, розвитку прикордонного та міжрегіонального співробітництва, залучення інвестицій, спрямовані , в першу чергу на прискорення соціально-економічного розвитку регіонів, придання процесу структурних змін у народногосподарському комплексі країни незворотного характеру.

Створення вільних економічних зон в Україні є одним із елементів перенесення ваги управління соціально-економічними процесами на регіональний рівень і являє собою одну із форм ефективності територіально-господарської організації економіки, що цілком співпадає з загальнодержавним підходом щодо перебудови економіки країни та розширення самостійності регіонів.

§ 2. Мета створення ВЕЗ.

Метою створення вільних економічних зон в Україні е залучення інвестицій та сприяння їм, активізація підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів і послуг, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг, залучення і впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку регіонів.

В жовтні 1992 року прийнято Закон України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон", в 1994 році Урядом України затверджено Концепцію створення цих зон в Україні (постанова Кабінету Міністрів України від 14.0394 р. № 167 "Про Концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон").

Ряд регіонів України мають сприятливі, з погляду зовнішніх і внутрішніх можливостей, умови для розміщення і розвитку вільних економічних зон наявність достатнього ресурсного потенціалу, вигідне транспортно-географічне положення, високий науково-технічний потенціал тощо

Це, насамперед, відповідні території у Волинській (проект БЕЗ "Інтерпорт-Ковель"), Дніпропетровській (проект БЕЗ "Дніпроавіа"), Закарпатській (проект БЕЗ "Закарпаття"), Львівській (проект ВЕЗ "Жовква", БЕЗ "Мостиітька", БЕЗ "Яворів"), Одеській (проекти ВЕЗ "Порто-франко" та ВЕЗ "Аджалик"), областях та Автономної Республіці Крим (проект ВЕЗ "Манганарі") та інші

§ 3. Законодавча база щодо створення ВЕЗ в Україні.

Для України необхідність створення локальних зон сприятливого інвестиційного клімату, зокрема через створення різних типів ВЕЗ, обумовлена .

вичерпністю потенціалу преференційного режиму для україсько-зарубіжних підприємств з іноземними інвестиціями та іноземних інвесторів в цілому, відсутністю прямої кореляції між посиленням стимулюючих заходів та масштабами і, особливо, результативністю іноземної інвестиційної діяльності,

негативним впливом на мотивацію іноземних інвесторів практики багаторазових змін у загальному нормативно-правовому регулюванні,

необхідністю ефективнішого використання реально залученого в економіку України іноземного підприємницького капіталу;

наявністю першочергових і критично важливих національних пріоритетів реалізації іноземних інвестицій.

В Україні формується правова база для створення ВЕЗ. У відповідності із чинним законодавством, спеціальна (вільна) економічна зона визначається як частина території України, на якій створюються та діють спеціальний правовий режим економічної діяльності й спеціальний порядок застосування та дії законодавства України Такі зони мають створюватись для залучення іноземних інвестицій та розвитку спільної підприємницької діяльності для збільшення експорту товарів і послуг, а також поставок високоякісних товарів на внутрішній ринок, залучення та впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природо ресурсного потенціалу; вирішення завдань соціального розвитку