Особлтвості прийняття на роботу державних службовців України, Детальна інформація

З прийняттям Конституції України діюче законодавство приводиться у відповідність з Основним Законом та удосконалюється. Для забезпечення цього процесу необхідна серйозна наукова база, на яку буде спиратися законодавець. Вчені України призвані об'єднати практику застосування законодавства з нормотворчим процесом. Ця робота у деякій мірі сприяє вирішенню даної задачі та зближує теорію з практикою, а науку – з нормотворчістю.

Мета і завдання дослідження. Мету дослідження складають: 1) всебічний аналіз, виявлення суті і особливостей прийняття на роботу та проходження служби державними службовцями України; 2) вироблення конкретних практичних рекомендацій з удосконаленням законодавства з метою формування правомірної поведінки державних службовців, а також законності і порядку.

Дослідження проводилось також з метою усунення прогалин в законодавстві та практиці його застосування, виявлення недоліків у різних формулюваннях понятійного апарату державної служби.

Методологічну і теоретичну основу дослідження склали загальнотеоретичні та спеціальні праці вчених-правознавців, філософів, соціологів, закони, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України та інші нормативні акти.

Робота написана з обліком досягнень загальної теорії права в галузі державної служби, а також інших галузей права України. Автор керувався методом діалектики, на основі якого будь-які явища повинні досліджуватися у взаємозв'язку з обліком історії їх розвитку. Використовувались також приватно-наукові методи: порівняльний, системний, логічний та інші. Застосований особливий методологічний підхід, з позицій якого простежений зв'язок науки та практики. Аналіз наукової літератури та практики державної служби дозволив авторові обґрунтувати свої висновки та пропозиції з обліком потреб правозастосування та удосконалення нормативних актів, регулюючих ці відносини.

Наукова новизна роботи. Наукова новизна роботи знаходиться у першому комплексному дослідженні особливостей прийняття на роботу державних службовців та проходження ними служби, в обґрунтуванні необхідності нових підходів до її вивчення, з обліком стану науки, законодавства та потреб практики. У трудовому праві склалися визначені погляди на поняття державної служби, основи її виникнення, форми та міри її реалізації.

Практичне значення результатів дослідження визначається розміщеними у роботі рекомендаціями з удосконалення діючого законодавства України. Науковий аналіз дозволив визначити поняття юридичних фактів, з якими пов'язується право на працю. Внесені пропозиції, направлені на усунення прогалин у діючому дисциплінарному законодавстві, забезпечення принципів законності та соціальної справедливості у державній службі.

РОЗДІЛ 1. СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ УКРАЇНИ.

1.1. СОЦІАЛЬНЕ СТАНОВИЩЕ ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ В УКРАЇНІ.

Одним з численних видів прав, проголошених і закріплених новою Конституцією, є соціальні права. Цей вид прав був пріоритетним і різноманітним і в попередній Конституції України, але за даною Конституцією соціальні права певною мірою розширені і наповнені новим змістом.

Новим Основним Законом, зокрема, передбачені такі соціальні права, як право на працю ( ст. 43). З огляду на важливість цього права і передбачається ряд гарантій його здійснення. Зокрема, в Конституції зазначається, що кожний має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Гарантуючи це право, держава, як зазначається в Основному Законі, створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Право на працю за відповідною статтею Конституції (ст. 43) включає право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Нарешті, проголошується також, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Для того, щоб з’ясувати риси сучасної державної служби необхідно, перш за все, розглянути види суспільно-корисної праці людей. Серед основних видів суспільно-корисної праці Д.Н. Бахрах виділяє:

Виробництво матеріальних цінностей, надання господарських послуг на відшкодувальних засадах;

Духовне виробництво;

Служба в державних, суспільних, релігійних, міжнародних організаціях;

Навчання, тобто засвоєння соціальної програми;

Домашнє господарювання;

Підприємництво та ін.

Таким чином, один із найсуттєвіших видів цілеспрямованої діяльності людей, а також суспільства, є служба. Служба полягає в управлінні, здійсненні державної діяльності, забезпеченні самого управління, соціально-культурному обслуговуванні людей.

Особливим видом служби є державна служба.

Вперше поняття “державна служба” було нормативно визначено і закріплено в Законі України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 р.

Відповідно до ст. 1 цього Закону, державна служба – це особливий вид професійної діяльності осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті, відносно практичного виконання задач та функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

До прийняття відповідного Закону в спеціальній літературі державна служба розглядалась як:

різновид праці працівників державних органів, які є державними службовцями;

невід’ємний елемент організацій держави.

Крім того, термін “державна служба” застосовується в широкому і вузькому розумінні.

Державна служба в широкому розумінні зводиться до виконання службовцями своїх обов’язків в усіх державних організаціях, в органах державної влади, на підприємствах, в установах, в інших організаціях, у вузькому розумінні – це виконання службовцями своїх обов’язків власне в державних органах. Як бачимо, при підготовці Закону України “Про державну службу”, в основу було покладено вузьке розуміння поняття державної служби. Таке визначення поняття передбачало вияв головних структурних елементів, які складають це поняття, а також розкриття таких категорій, як “посада”, “державний орган”, “посадова особа”, “організація”, “орган”, “установа”. Саме тим фактом, що державна служба в Законі Україні “Про державну службу” розглядалась лише як служба в державних органах та їх апараті пояснюється відсутність нормативного закріплення всіх видів державної служби. Поділ державної служби на види обумовлюється принципом поділу влади і особливостями сфер державної діяльності. Зважаючи на відсутність законодавчого регулювання поділу державної служби на види, можна запропонувати таку класифікацію видів державної служби.

Передусім, у відповідності з конституційним принципом поділу влади, державну службу можна поділити на службу в органах представницької, виконавчої та судової влади. Але такий поділ не охоплює всієї багатоманітності видів державної служби.

У спеціалізований літературі є розподіл державної служби на два види: цивільну (служба в державних органах, в адміністрації області), і мілітаризовану (військова служба, служба в органах внутрішніх справ)