Кореляція типів заперечення в сучасній англійській мові, Детальна інформація

полярних мовних значення , два протичлени опозиції, які фор-

мують єдину категорію – « ствердження-заперечення » Обидва

протичлени цієї логіко - граматичної категорії відносно самостій-

ні, і кожен з них можна досліджувати поодиноко.

Велика кількість лінгвістів значення ствердження і за-

перечення розглядає як основні форми модальності, включає

їх в категорію модальності. Багато з них розглядають заперечні

слова і частки в якості модальних. Такий підхід вже став тра-

дицийним.

Що ж власне розуміють під заперечною модальністю?

Деякі автори ствердження і заперечення називають відповідно

стверджувальною і заперечною модальностями, які виділяються

ним нарівні з розповідною, спонукальною і питальною «мо-

дальностями» речення. Проте, розповідні, питальні і спонукальні

речення власне не модальні, а функціональні, або комунікативні,

типи речення ( в основі їх класифікації лежить цільова настанова

мови, а не будь - яке ставлення мовця ), які за якістю можуть



бути як стверджувальними, так і заперечними. При виділенні

значень ствердження і заперечення, з одного боку, і розповід-

ності, питальності і спонукальності – з іншого в якості модаль-

них різновидів відсутній єдиний principium devisionis.

Цілий ряд авторів пов’язує заперечення з суб’єктивною

оцінкою змісту речення – з модальною оцінкою мовцем вислов-

лювання, а саме з характером вираженого в реченні ставлення

до дійсності. Заперечення розглядається не як об’єктивна катего-

рія, яка має визначений онтологічний характер, а як суб’єктив-

на, оцінна категорія. « Порівняно з стверджувальними за формою

висловлюваннями, - пише І. В. Толстой , - заперечні володіють мо-

дальним забарвленням оцінного характеру ( несхвалення, незадо-