Космонінічна лексика, Детальна інформація

ВСТУПНА ЧАСТИНА

Космонімічна лексика, як компонент мовної системи, підпорядковується її закономірностям, а за своїми специфічними ознаками має ряд особливостей. Особливості цього шару лексики розглядають в своїх працях Ю.О.Карпенко, В.А. Ніконов, А.В.Суперанська тощо, і розкриваються вони в тексті, в мовленні.

Специфіка художнього мовлення пов”язується з актуалізацією естетичної функціі мовних одиниць, що розуміється як “таке використання мови (чи її одиниць) у художньо-образному мовленнєвому акті, яке приводить у рух відповідні потенційні її властивості не лише у комунікативно-пізнавальному напрямку, але й оцінно- чуттєвому, інакомовному, умовно-асоціативному , зображально-виражальному, щоб виявити настроєве,потаємно-суб”єктивне, уподобане”.

Космоніми, безперечно, належать до виразового фонду лексики, але семантичний та функціональний аспекти космонімічного шару ономастичного простору практично не вивчені (на відміну від антропонімічних та топонімічних одиниць). Серед праць, присвячених проблемам космонімічної лексики, виділяються дослідження етимологічного напряму (Карпенко 1972,1976,1981, Рут 1971,Фоміна 1981); зіставного аналізу

(Азім-заде 1979,1980,Рут 1975,Нуржанова 1971,Никонов 1973,1975) і роботи, створені на терені астрономічної науково-популярної літератури (див. праці Г.Бовіна, Ф.Зігеля, Є.Левитана, Б,Розенфельда та ін.), а також дослідження, в яких аналізуються поодинокі космоніми як елементи окремих поетичних творів (Масенко 1990,Сологуб 1991, Цимей 1988, Григорьев 1981). Переважна кількість праць, присвячених цій темі, зосереджена на аналізі російських іменувань реалій небесної сфери, а”кожній мові і кожній добі властиві свої особливі засоби вираження, відмінні від аналогічних засобів іншої мови та іншої доби не тільки зовнішнім виглядом-формою, а й смисловим змістом та емоційним забарвленням”.Тому тему нашої роботи присвячено аналізу цього шару лексики на матеріалі творчості української поетеси Л.Костенко.

Ліна Василівна Костенко – видатна українська поетеса нашого часу. Творчість її завжди привертала увагу багатьох дослідників – літературознавців (див.Краснова 1995, Панченко 1998, Прісовський 1988, Коляда1996, Майкл М.Найдан 1994, Антоненко-Давидович 1962, інші), які відмічають надзвичайну образність її поезій, тонке відчуття сенсу слова,тособливість мовної системи поетеси і наголошують на необхідності грунтовних досліджень її творчості в мовознавчому аспекті.

Серед мовознавчих праць, присвячених вивченню творчості Л.Костенко виділяються роботи етимологічного (Іванова 1991,1992), морфологічного (Дзюбак 1997,Семененко 1998) та ономастичного (Мельник 1998, Карпенко 1991,1992) напрямків, Оскільки космоніми належать до ономастичної лексики, останні праці являють собою найбільший інтерес для нашої роботи.

Оніми в поезії Л.Костенко посідають досить помітне місце (Карпенко 1992), але досі ономастичні дослідження творчості поетеси були сконцентровані здебільшого на розгляді антропонімів та топонімів, що вживаються в її ідіолекті. Але космоніми поряд з топониімами, теонімами та антропонімами належать до розряду “облігаторних” в поезії.

До того ж, дуже мало вивчені лексико-семантичні поля художнього мовлення поетеси, а саме одне з найобразніших –“небесні тіла”.

Отже, аналіз функціонування космонімів як елементів ономастикону в творчості Л.Костенко видається доцільним і актуальним, оскільки практично не досліджувався.

Фактичним матеріалом дослідження стали поетичні текстові фрагменти, які містять космонімічні одиниці. Нами було опрацьовано чотири збірки поетеси та історичний роман у віршах “Маруся Чурай”. Л.В.Щерба вказував:”Лінгвісти мають сенс, коли, шукаючи норму даної мови, звертаються до творів хороших письмеників, які явно володіють на максимальному рівні “чуттям мови”.

Мета нашої роботи полягає в тому, щоб дослідити семантичні та функціональні можливості лексико-семантичного поля “небесні тіла” в ідіолекті Л.Костенко. Відповідно до цього ми окреслили коло завдань нашої роботи:розподілити всі назви на апелятиви і оніми;розполілити за частотністю вживання;дослідити, в яких сполученнях найчастіше вживаються;дослідити, в якому значенні (пряме\переносне)найчастіше вживаються;якщо вживані в переносному значенні, то яке значення продукується;окремо виділити приклади вживання в складі порівняльного звороту. Структрура дипломної роботи складається з вступної частини, трьох розділів і висновків, списку скорочених позначень джерел та використаної літератури.

Перший розділ присвячений характеристиці творчості Л. Костенко в літературознавчому та мовознавчому аспектах. У другому та третьому розділах аналізуеться відповідно функціонування онімів космонімічного простору творів поетеси та назв-апелятивів зоряного неба в межах поетичних контекстів.





Р о з д і л 1.

Літературознавчі та мовознавчі дослідження творчості Ліни Костенко.



Творчість Ліни Костенко в літературознавчому аспекті.

Поезія – яскравий показник життєздатності національної мови, а слово- скарбниця духовних багатств народу. Поетеса Ліна Василівна Костенко – наша сучасниця. Як мистець вона “вписана” в свій час. Вона належить до тих поетів, про яких О.Блок писав: “Тільки те, що було сповіддю писменника, тільки той твір, в якому він спалив себе до тла…- тільки такий твір може стати великим. Спалена душа повинна рано чи пізно схвилювати своїх сучасників навіть не мистецтвом, навіть не новизною, а тільки щирістю самопожертви”. Творчий доробок поетеси дуже цікавий і неординарний, що підтверджується наявністю великої кількості літературознавчих і мовознавчих досліджень її творчості.

Вивчаючи її поезію “дослідник не залишається сухим об”ективним фіксатором поетичних знахідок і новацій, він збагачується духовно”.

У віршах Л.Костенко кожне слово – образ ніби випромінює поезію, кожне слово співвідноситься з іншим, внутрішня форма його полісемантична,тобто багатозначна, вона може нарощувати все нові й нові відтінки значення. Коли йдеться по образну систему поетеси, то про це навіть складно говорити, бо вірші її, стиль, поетика – надзвичайно концентровані, естетично подекуди насичені метафорикою і глибиннм підтекстом.

Авторський словник її – надзвичайно багатогранний, а лексеми її віршів – це унікальне своєрідне явище співіснування різних мовних і стильових рівнів, серед яких слова високого звучання не губляться і ”не претендують на особливий статус стилю поруч із народною говіркою”.

Розглядаючи в своїй статті творчість Ліни Костенко,

дослідниця Л.В.Краснова вказує на “вписаність образної системи поетеси в широкий культурний контекст світового рівня”, доходить висновку, що глобальна метафорика, яка охоплює всі клітини кожного тексту на всіх рівнях, може і повинна розглядатися не лише в літературознавчому, а й у лінгвістичному аспекті”.

Ознаймлюючись з літературознавчими дослідницькими статтями, пов”язаними із творчістю поетеси, ми звернули увагу на той факт, що майже усі вчені вказують на особливу образність її віршів, яка просто не може залишитися не поміченою. Так, наприклад, розглядаючи збірку “Сад нетанучих скульптур”, Є.Прісовський зауважує: “Ліна Костенко –майстер деталі, гострометафоричного і водночас предметно точного образу , відчутного на дотик, зримого, пластичного, що створює настрій, дае відчути аромат часу і місця дії”. “Можна подивуватися точності і пластичній виразності словесного живопису поетеси, барвистості і предметності образів, покликаних відтворти всю безліч животвору”. Як бачимо, вчені вказують на предметну точність,пластичність, зримість.барвистість, виразність, майже відчутну дотиковість і навіть музичність образів поетеси. Розглядаючи в своій праці музичні образи в творчості Ліни Костенко, дослідники О. та Ю. Чекан зазначають: “Безмежжя простору художнього світу Ліни Костенко не в екстенсивному розширені меж, а в принциповій відсутності їх. На невеликій площині мистецтва слова поетеса відкриває безліч вимірів. Одні, що пронизані музичним струмом, утворюють грандіозну симфонію. Інші,

зображально-художні, компонуються в неповторну картину: згадаймо багатство барв, відтінків, неповторність колориту, яскраві зорові образи . Поезія Ліни Костенко – це музика слова. Пристрасна і велична”.

Крім того, вони вказують на “багатоаспектність паралелей між поезією Ліни Костенко и музикою Є.Станкевича”. І справді, коли читаєш (а особливо слухаєш) вірші поетеси, виникає враження, що перед тобою – пісні, навіть скоріше не пісні, а самісінька музика, якимось дивним чином відтворена в словах. І музика ця завжди звучить по-різному: то ніжно і лагідно, нагадуючи колискову, то бурхливо, чітко, ритмічно - форте, але завжди хвилює душу, примушує її працювати, співчувати, боліти.

Ось що з цього приводу знаходимо у Б. Антоненка-Давидовича: “Метафори Ліни Костенко – образні, яскраві, вони легко створюють зорове уявлення… Окремо хочеться спинитись на мові поетеси. Серед багатьох своїх сучасників вона чітко вирізняється вісокою культурою мови своїх творів. В неї нема ні мовної розхристаності, поєднаної з лексичними злиднями, ні синтаксичної і фразеологічної безвідповідальності за слово. Витримана в традиції живої народної мови й класичної спадщини, мова Ліни Костенко багата на розмаїту лексику, характерні ідіоми та соковиті приповідки”