Сексуальна революція, Детальна інформація

Реферат на тему:

Сексуальна революція.



 Важко визначитися з тим, коли виникло дуже широко вживане зараз поняття “сексуальна революція”. Є підстави вважати, що його вживання стало більш-менш поширеним з 1949 року, коли Вільгельм Райх, австрієць за походженням, який наприкінці 30-х років перебрався до Сполучених Штатів, при черговому перевиданні своєї книги (перше видання якої вийшло у 1930 році під назвою “Сексуальність у боротьбі за культуру”), дав новому виданню назву “Сексуальна революція”. Проте, вочевидь, це поняття вживалося і раніше. Адже ті явища і процеси суспільного життя, які в своїй сукупності складають зміст сексуальної революції - з(явилися значно раніше.

Революційні явища і процеси, описані і проаналізовані Райхом у його книзі, стосуються 20-х років, наприкінці яких він мав змогу досліджувати їх в Радянський Росії. А ще на початку того десятиріччя, виникнення у цій країні революційних змін у статевих відношеннях у самій загальній формі провіщав її ідейний і політичний лідер Володимир Ленін у розмові з німецькою революціонеркою Кларою Цеткін. (7.С.435)

Сутність революції (revolutio – латин. – переворот) у будь якій суспільній сфері, як відомо, у відносно швидкій, порівняно з еволюційними (evolutio – латин. – розгортання), і докорінній зміні її визначальних відносин і/чи поглядів. А для такіх змін мають визріти підстави.

Чи були підстави для революційних змін у сфері відносин між статями, сексуальної поведінки і сексуальної моралі у 20-х роках в країні, що тільки но пережила дві революції, імперіалістичну і громадянську війни, була голодна і майже вщент зруйнована ?

Безперечно були. Проте значна частина подібніх підстав була в наявності і в більшості країн Європи і Америки, оскільки всюди вони мають схоже походження. Але перша сексуальна революція ХХ-го сторіччя розпочалася на уламках Російської імперії. Бо тут виникла низка додаткових підстав, які ще не сформувалися в інших країнах.

Розглянемо як накопичувалися підстави для цієї революції і чому вона виникла в хоча і найбільшій, проте далеко не найрозвинінешій країні.

Першою по значимості з сукупності характеристик стану сексуальної сфери в суспільстві є характеристика соціальних взаємовідносин між статями. Ні соціальної рівності, ні прав на таку рівність у статей в суспільстві Російської Імперії до 1917 року не було. Бо суспільство було традиційно патріархальним (грецьк.- pater – батько + arche – початок, влада; батьківська влада), тобто таким, у якому звичаї і право, освячені мораллю, передбачали домінуючу роль чоловіків.



Підвалини патріархального устрою були закладені багато тисячоліть тому. Цьому устрою передував ще більш тривалий період матріархату (mater – латинськ. - мати + arche - грецьк. початок, влада; материнська влада). Виникнення обох форм перерозподілу суспільного впливу і влади на користь тієї чи іншої статі пов(язано з визначеними біологічними особливостями можливостями кожної з них місцем у продуктивних силах суспільств.

Найважливіша біологічна функція жінки, яка одночасно є й найважливішою соціальною – народження дітей і їх годування груддю, що забеспечує подальше фізичне існування суспільства. В перших суспільствах, швидше за все, статеве життя жінки починалося ще до досягнення нею статевої зрілості, а тому вагітнити і народжувати вона починала практично відразу після її досягнення, і робила це так довго, як дозволяло її здоров(я. Запобігати вагітностям люди не вміли (оскільки дуже довго навіть не знали зв(язку між нею і статевим актом). Та у цьому, здебільше, і не було потреби, оскільки дуже висока дитяча смертність мала бути компенсована народжуваністю на межі фізіологічних можливостей. (Хоча, вочевидь, іноді виникали проблеми “зайвих” дітей – чи засобів існування на їх утримання не вистачало, чи вони заважали міграції спільноти. В таких випадках від дітей позбавлялися.)

Безперечно, попри виконання своєї найважливішої біологічної функції, жінки завжди брали посильну участь і у економічному житті – забезпеченні своєї спільноти засобами існування. Проте після того як відбувся перехід від збиральництва – способу забезпечення засобами існування, при якому всі живуть з того, що вдалося знайти (корінці, плоди, комахи, падаль, молюски, птичі яйця тощо) до полювання на тварин, яке надавало значно більше засобів для існування (які, до того ж були значно поживніші), внесок жінок в економіку суспільств став меньшим внеску чоловіків.

Постійні вагітності, пологи, догляд за новонародженими не давали їм можливості приймати участь у складному і фізично важкому процесі полювання, що іноді тривав на протязі кількох діб, або навіть тижнів. Цю роботу виконували чоловіки, які від природи більш сильні, не мають впливаючих на працездатність щомісячних фізіологічних циклів, проблем вагітності і післяпологового стану, не повинні майже постійно знаходитися біля новонароджених, щоб годувати їх груддю.

Звичайно, і жінки робили посильний внесок у забезпечення спільнот, до яких вони належали, засобами існування. Спершу, поки люди не затримувалися надовго на одному місті, це було все те саме збиральництво. (При тривалому проживанні в одній місцевості можливості знаходити в ній щось поживне швидко зменшуються.) А згодом, з переходом до тривалого проживання на одному місці і поступовим освоєнням вирощування деяких рослин, - жінки зайнялися землеробством. Але не менш важливим за участь у здобуванні їжі було те, що саме вони хазяйнували у поселеннях і житлах (у примітивних тимчасових спорудах, які навчилися робити люди, чи природних печерах, які вони освоїли), де постійно або тривалий час перебували вони і діти, підтримували у ньому вогонь. (А від вогню, люди, через кліматичні умови, у зв(язку з періодично виникаючою потребою захисту від хижіх звірів, а згодом, після того як навчилися робити їжу рослинного і тваринного походження завдяки термічній обробці більш придатною для споживання, і через це – стали дуже залежати.) Вірогідно, що саме жінки почали створювати перші необхідні предмети побуту, заклавши тим початок ремеслам.

Полювання, організація якого, вочевидь, іноді була доволі складною, вимагало певного розподілу праці серед чоловіків. Хтось, більш досвідчений чи вдалий, перебирав на себе розпорядницьки функції. Та повертаючись з полювань, чоловіки, які б функції там не мали, на якийсь час опинялися в жіночій царині. Але це, вочевидь, не повинно було створювати для них психологічних складнощів. Адже ще недавно, у період свого дитинства, вони звикли підкорятися саме жінкам-матерям (оскільки чоловіки через свою відсутність тривалий час не спілкувалися з дітьми, соціалізація останніх відбувалася під впливом переважно жінок, які завжди були поряд з ними). До того ж жінки цінувалася чоловіками як матері, як хазяйки поселення і, безперечно, як партнери у досягненні сексуальної насолоди (яка мала особливе значення в умовах дуже суворого життя). Та й влада жінок навряд чи була скільки небудь жорсткою, щоб були підстави їй опиратися. Бо мала стосуватися переважно раціональної організації суспільного побуту.

Так тривало багато тисячоліть. Проте в якійсь період сформувалося кілька факторів, що згодом призвели до радикального перерозподілу впливу і влади.

Перший фактор – завдяки поступовому розвитку знарядь полювання і праці, кращій організації цих процессів, а особливо – завдяки прирученню тварин і виникненню скотарства у чоловіків почали з(являтися надлишки засобів існування (тобто такий їх обсяг, який перевищував безросередні потреби людей у споживанні і, завдяки цьому, давав змогу ще й накопичувати ці засоби).

Підвищення ефективності продуктивних сил призвело до виникнення рабства (раніше його не могло бути, оскільки праця людини могла забезпечити хіба що її власне існування,але не давала прибутку), яке стало поштовхом їх подальшого розвитоку, створення ще більшого обсягу засобів існування.

Другий фактор - суттєві зміни у свідомості, що призвели до усвідомлення себе як індивіда і видділення (у тому числі – і майнового) себе у спільноті.

Ті, хто були причетні до появи перших надлишків засобів існування, прийшли до розуміння певної автономності власного буття. Адже якщо раніше кожна людина відчувала себе лише елементом спільноти, без якої вона не могла існувати, бо її повсякденне життя завжди залежало від спільних зусиль для здобутку засобів існування і захисту, то тепер з(явилося розуміння, що при всій необхідності взаємодій з іншими членами спільноти, є підстави для виділення себе серед них і для перегляду підходу до наявних засобів існування як до спільної власності. З(явилася приватна власность, а з нею і механізми її обміну. (Володіння рабами – такими ж людьми, як і їх власник, які, проте, для нього були лише засобами виробництва і, що стосується рабинь, - ще й сексуальних задоволень, мало бути особливо сильним чинником прискорення змін у свідомості.)

В умовах існування приватної власності і її накопичення утворюються і такі надлишки засобів існування, які непотрібні їх власникам навіть для обміну. Що з ними робити?

Був сенс перерозподіляти накопичені надлишки життєвих благ серед тих, хто був близький їх власнику. Адже такий перерозподіл міг допомогти забезпечити йому підтримку і зростання впливу у суспільстві, в якому по мірі ускладнення відносин виникали різні протиріччя. Завдяки спільному походженню такими близькими, в першу чергу, були його брати і сестри по матері, сама мати. Але такий варіант перерозподілу не в повній мірі задовольняв чоловіка-власника. Бо його брати і сестри були рівні йому, а мати по традиціїй ще й мала владу над своїми дітьми, тобто і над ним. Це надавало певну незалежність членам родини, обмежувало владу чоловіка. Вирішення проблеми відбулося завдяки з(ясуванню сутності обумоленості зачаття дитини.

Третій фактор - з(ясування батьківства. Розуміння причини вагітності відбулося у з(явившихся на той час скотарських суспільствах завдяки спостереженню, що було зроблене в процесі розведення тварин: самиці в тваринному світі стають вагітними тільки в випадках, коли вони мають статеві зносини з самцями. Перенести цей висновок на людей було, мабуть, не важко. Таким чином людство дійшло до розуміння, що в кожної дітини є не тільки мати, але й батько.

Нове знання допомогає сформуватися потребі чоловіків у визначенні власного потомства. Адже досі чоловік не міг знати хто його власні діти, оскільки в цих суспільствах, якщо вже й зароджувалися певні обмеження на абсолютно вільне сексуальне спілкування, яке існувало на попередніх єтапах розвитку людства, та ці обмеження ще не вимагали від жінки відмови від сексуальних контактів з багатьма чоловіками заради таких тільки з одним з них, що, власне, й давало можливість з(ясувати батьківство.

Бажання знати своїх дітей, подібно тому, як знає їх мати, виникла у чоловіків з потреби виховувати в цих дітях ще змалечку залежність від себе і, в такий спосіб, перебрати на себе владу в роду, набувати завдяки їй більшого суспільного впливу (і, мабуть, самоповаги), а також створити додатковий сенс для накопичення матеріальних благ. Досягти можливості знати власних дітей можна було поділившися накопиченим з окремими жінками в обмін на їх відмову від сексуальних контактів з іншими чоловіками.

Для жінок обмеження можливостей реалізації власних сексуальних потреб заради матеріального забезпечення себе і потомства одним чоловіком - було дуже привабливим.1 Це і обумовило початок поступовового переходу від матріархату до патріархату.

Його розвиток у різних народів і в різні часи мав свої особливості.

Так, щодо обмеження для жінок сексуальних контактів з багатьма чоловіками заради отримання права на співжиття тільки з одним з них, то тривалий час звичаї, характер яких свідчить як про відсутність консенсусу між чоловіками щодо права жінок на це, так і про залишки існуючої раніше у жінок повної сексуальної свободи, які давали жінкам можливість сексуального спілкування з іншими чоловіками у визначені для цього періоди. Виглядало це як релігійний ритуал своєрідного викупу (і з боку жінки, і з боку її чоловіка) за те, що по закінченню періоду цього ритуала жінка могла мати сексуальні контакти тільки із своїм чоловіком. Наприклад, у Вавілоні всі жінки раз на рік збиралися у храмі Мілітти, куди приходили і бажаючі сексуальних утіх чоловіки.